За стаціонарну великомасштабну циркуляцію беруть середню за десятирічний період картину руху вод. Поверхнева циркуляція вод визначається атмосферною циркуляцією, вітром. До головних елементів циркуляції належать кругообіг вод між широтами 15-50° функціонують великі горизонтальні циркуляційні системи з обертанням вод за годинниковою стрілкою — субтропічний антициклонічний кругообіг, що приурочений до атмосферних стаціонарних антициклонів. Окремими елементами таких кругообігів є течії Гольфстрім і Куросіо. Антициклональні кругообіги північної й південної півкуль поділяються екваторіальною зоною конвергенції. У вищих широтах розташовуються циклонічні кругообіги вод.
За останні роки в океані виявлені потужні завихрення, подібні до атмосферних циклонів і антициклонів. Але океанські вихори на 1-8 порядки менші від атмосферних. Основним механізмом їх утворення є гідродинамічна нестійкість океанських течій, яка за певних умов досягає стадії утворення замкнутих вихрових циркуляцій вод середніх масштабів, нестаціонарних в й часі. Сприятливими умовами є горизонтальна неоднорідність щільності води і швидкості течій, вплив атмосфери. Основними є фронтальні завихрення. Фронти в океанах — це межі між водами з різною температурою і солоністю. Поступово утворюється потужний вихор з ядром, де чітко виражені аномальні властивості вод, та кільцем, що оточує ядро, з наявними максимальними градієнтами. Це так званий ринг розміри якого в середньому становлять 100–200 км, аномалії температур досягають 10-14 °С солоності — 1 ‰ і більше гаються фронтальні вихори і більших розмірів (300–400 км), але меншої інтенсивності. Ринги часто рухаються складними траєкторіями зі швидкістю кілька кілометрів на добу. Коли зникають аномальні властивості вод ринги розмиваються. Час їх існування — від кількох місяців до 2 років. Ринги в течіях Гольфстрім, Куросіо, Антарктичній, Бразильській, Східно-Австралійській, в Мексиканській затоці, Середземному, Чорному морях та ін.
Із супутників вдалося виявити в поверхневому шарі океану течії грибоподібної форми, наприклад у Тихому океані на схід від Охотського моря. Це вихрові диполі, тобто об'єднані в пару циклонічні й антициклонічні вихори. Швидкість руху води в таких течіях досить значна. Цікаво, що 120 років тому англійський вчений І. Томсон теоретично передбачив існування подібних вихрових пар.
Поверхневі води Світового океану знаходяться в стані постійної циркуляції, що утворить систему квазістаціонарних течій, що відіграють важливу геологічну та геоморфологічну роль у географічній оболонці.
Жизнь сельского населения связана с пастбищным оленеводством, охотой и рыболовством, а также обслуживанием транспортных путей. Россия имеет самую редкую сеть поселений: расстояния между ними достигают сотен километров. Это редкоочаговое расселение, с крупными селами по берегам рек и морей и сетью «передвижных поселений» (бригады оленеводов, кочующие по тундре: летом — на север, зимой — на юг, в лесотундру).
Лесная зона
Северная часть
Земледелие носит очаговый характер (распахано лишь несколько процентов всей территории). Сельское население концентрируется в этих очагах вдоль рек. Его главные занятия — лесозаготовки и животноводство на заливных лугах (знаменитое вологодское масло производится именно из такого молока, которое дают коровы, питающиеся травой и сеном с богатейших заливных лугов вдоль Сухоны). В этой зоне крупные поселения также расположены у рек, но основная часть деревень — небольшого размера.
Южная часть
Земледелие носит уже не очаговый, а выборочный характер (распахано до 30-40 % территории). Сеть сельских поселений на освоенных участках очень густая (среднее расстояние между ними — 2-3 км), но поселения — самые мелкие в России (среднее число жителей в них около 100). Это связано с тем, что малоплодородные подзолистые или дерново-подзолистые почвы не дают высоких урожаев и не могут прокормить многочисленное сельское население. К тому же на такие почвы необходимо постоянно вносить органические удобрения, поэтому поля должны находиться недалеко от ферм.
Лесостепная и степная зоны
Сплошное земледельческое освоение, сеть сельскохозяйственных поселений менее густая, но сами населённые пункты гораздо крупнее (достигая на равнинах Северного Кавказа десятков тысяч человек). Эти земли долгое время обрабатывались вообще без применения удобрений, а их высокое плодородие высокой плотности сельского населения.
Сухие степи и полупустыни
Земледельческое освоение становится очаговым (часто привязанным к источникам водоснабжения), а сеть поселений напоминает тундру: крупные сёла у рек и стоянки животноводов на летних и зимних пастбищах.
Горные районы
Сельские поселения «подчиняются» уже высотной зональности: в долинах находятся крупные, иногда — земледельческие поселения, а выше и на горных склонах — мелкие поселки животноводов. В некоторых районах большую роль играют рекреационные функции, особенно в горах Северного Кавказа.
За стаціонарну великомасштабну циркуляцію беруть середню за десятирічний період картину руху вод. Поверхнева циркуляція вод визначається атмосферною циркуляцією, вітром. До головних елементів циркуляції належать кругообіг вод між широтами 15-50° функціонують великі горизонтальні циркуляційні системи з обертанням вод за годинниковою стрілкою — субтропічний антициклонічний кругообіг, що приурочений до атмосферних стаціонарних антициклонів. Окремими елементами таких кругообігів є течії Гольфстрім і Куросіо. Антициклональні кругообіги північної й південної півкуль поділяються екваторіальною зоною конвергенції. У вищих широтах розташовуються циклонічні кругообіги вод.
За останні роки в океані виявлені потужні завихрення, подібні до атмосферних циклонів і антициклонів. Але океанські вихори на 1-8 порядки менші від атмосферних. Основним механізмом їх утворення є гідродинамічна нестійкість океанських течій, яка за певних умов досягає стадії утворення замкнутих вихрових циркуляцій вод середніх масштабів, нестаціонарних в й часі. Сприятливими умовами є горизонтальна неоднорідність щільності води і швидкості течій, вплив атмосфери. Основними є фронтальні завихрення. Фронти в океанах — це межі між водами з різною температурою і солоністю. Поступово утворюється потужний вихор з ядром, де чітко виражені аномальні властивості вод, та кільцем, що оточує ядро, з наявними максимальними градієнтами. Це так званий ринг розміри якого в середньому становлять 100–200 км, аномалії температур досягають 10-14 °С солоності — 1 ‰ і більше гаються фронтальні вихори і більших розмірів (300–400 км), але меншої інтенсивності. Ринги часто рухаються складними траєкторіями зі швидкістю кілька кілометрів на добу. Коли зникають аномальні властивості вод ринги розмиваються. Час їх існування — від кількох місяців до 2 років. Ринги в течіях Гольфстрім, Куросіо, Антарктичній, Бразильській, Східно-Австралійській, в Мексиканській затоці, Середземному, Чорному морях та ін.
Із супутників вдалося виявити в поверхневому шарі океану течії грибоподібної форми, наприклад у Тихому океані на схід від Охотського моря. Це вихрові диполі, тобто об'єднані в пару циклонічні й антициклонічні вихори. Швидкість руху води в таких течіях досить значна. Цікаво, що 120 років тому англійський вчений І. Томсон теоретично передбачив існування подібних вихрових пар.
Поверхневі води Світового океану знаходяться в стані постійної циркуляції, що утворить систему квазістаціонарних течій, що відіграють важливу геологічну та геоморфологічну роль у географічній оболонці.
Зона тундры и лесотундры
Жизнь сельского населения связана с пастбищным оленеводством, охотой и рыболовством, а также обслуживанием транспортных путей. Россия имеет самую редкую сеть поселений: расстояния между ними достигают сотен километров. Это редкоочаговое расселение, с крупными селами по берегам рек и морей и сетью «передвижных поселений» (бригады оленеводов, кочующие по тундре: летом — на север, зимой — на юг, в лесотундру).
Лесная зона
Северная часть
Земледелие носит очаговый характер (распахано лишь несколько процентов всей территории). Сельское население концентрируется в этих очагах вдоль рек. Его главные занятия — лесозаготовки и животноводство на заливных лугах (знаменитое вологодское масло производится именно из такого молока, которое дают коровы, питающиеся травой и сеном с богатейших заливных лугов вдоль Сухоны). В этой зоне крупные поселения также расположены у рек, но основная часть деревень — небольшого размера.
Южная часть
Земледелие носит уже не очаговый, а выборочный характер (распахано до 30-40 % территории). Сеть сельских поселений на освоенных участках очень густая (среднее расстояние между ними — 2-3 км), но поселения — самые мелкие в России (среднее число жителей в них около 100). Это связано с тем, что малоплодородные подзолистые или дерново-подзолистые почвы не дают высоких урожаев и не могут прокормить многочисленное сельское население. К тому же на такие почвы необходимо постоянно вносить органические удобрения, поэтому поля должны находиться недалеко от ферм.
Лесостепная и степная зоны
Сплошное земледельческое освоение, сеть сельскохозяйственных поселений менее густая, но сами населённые пункты гораздо крупнее (достигая на равнинах Северного Кавказа десятков тысяч человек). Эти земли долгое время обрабатывались вообще без применения удобрений, а их высокое плодородие высокой плотности сельского населения.
Сухие степи и полупустыни
Земледельческое освоение становится очаговым (часто привязанным к источникам водоснабжения), а сеть поселений напоминает тундру: крупные сёла у рек и стоянки животноводов на летних и зимних пастбищах.
Горные районы
Сельские поселения «подчиняются» уже высотной зональности: в долинах находятся крупные, иногда — земледельческие поселения, а выше и на горных склонах — мелкие поселки животноводов. В некоторых районах большую роль играют рекреационные функции, особенно в горах Северного Кавказа.
Объяснение: