Спанский язык, принесенный в Латинскую Америку завоевателями, эволюционировал по-разному, в зависимости от региона и влияния туземных языков. Также многое зависело от уровня культурного развития каждого конкретного региона. Так, например, нельзя сравнивать район реки Ла-Плата с небогатой культурой с районами Центральной Америки: высокоразвитой культурой майя и ацтеков или культурой инков в Андах.При изучении процесса эволюции испанского языка в странах Латинской Америки необходимо учитывать, что завоеватели Нового Света были выходцами из различных испанских областей. Различие между испанским языком Латинской Америки и испанским языком Иберийского полуострова (кастильским) не так велико, как принято считать. Типичные характеристики испанского языка Латинской Америки встречаются уже и на полуостровах Андалусия, Галисия.Еще Колумб во время своих путешествий брал с собой переводчиков. Сам он владел языками Средиземноморья, а переводчики - азиатскими языками. Прибыв, например, на остров Сальвадор, он обнаружил, что индейцы не понимают ни одного из языков, на котором изъяснялись переводчики. Тогда Колумб взял на свой корабль пятерых индейцев, которые, испугавшись, бросились в море, и, когда экспедиция прибыла в Санто-Доминго, в живых оставался только один из них.Индейцы Гаити, прибывшие на Кубу вместе с Колумбом, за двухнедельное пребывание на корабле, уже кое-как говорили на испанском и понимали язык кубинцев, что Колумбу заметить сходство в языках Сальвадора, Кубы и Гаити.Этот язык был назван «таино» (taíno); он сыграл важную роль в истории развития испанского языка. К сожалению, язык таино не дошел до наших дней, поэтому мы точно не знаем, каким он был. Однако то большое влияние, которое оказал таино на испанский язык Латинской Америки, превзойдя значение влияния языков науатль (náhuatl) Мексики или кечуа (kechua) Перу, известно.Таино был первым языком, который узнали испанцы в Латинской Америке и взяли из него некоторые туземные слова, чтобы дать название вещам, которых не существовало или о которых не знали в Испании. Так, в испанский язык проникли первые туземные слова: maíz (кукуруза), canoa (каноэ), tabaco (табак), bohío (хижина). По количеству говорящих таино был одним из самых маленьких туземных языков. Однако если посчитать все слова, пришедшие в испанский из языков Латинской Америки, то их число во многом превысит количество слов арабского происхождения.В языках Латинской Америки не существует единого лингвистического стандарта, но их разновидности в меньшей степени не согласованы между собой, чем диалекты Иберийского полуострова. Сегодня испанский язык Латинской Америки отличается бóльшим единообразием, чем во времена испанского владычества. Это объясняется тем, что в XIX веке высоко поднялся уровень общественного образования, что привело к сокращению неграмотности. Школа стала инструментом языкового единообразия.На основе испанского не образовалось ни одного креольского языка. Креольский язык представляет собой упрощенную версию языка-основы, которая сохраняет лишь первичные его составные части. Сокращаются глагольные формы, единственное и множественное число, упрощается родовая система (остается единственная родовая форма). В основном происходит упрощение и опущение органических частей языка, которые могут быть трудными для понимания и заучивания. Французский и португальский языки произвели большое количество креольских диалектов. Так, выйдя за территорию Франции, французский язык начинает терять свою силу, например на Гаити. Английский язык также насчитывает несколько креольских форм, например в Гвиане.Единственным примером креольского языка, предположительно основанного на испанском, можно считать язык папьяменто (papiamento), в котором прослеживается влияние португальского, голландского и сефардского языков. Некоторые ученые считают, что папьяменто - креольский язык португальского, а вовсе не испанского. Испанские евреи, изгнанные из Испании, перебрались в Голландию, а затем в Кюрасао, откуда идет влияние испанского языка на папьяменто.Почему испанский язык не имеет креольских языков? Санто-Доминго, например, говорит на испанском, в то время как Гаити говорит на креольском, а не на французском. Объяснение находится в испанской традиции хорошо и правильно говорить, которая частично перешла в речь народов Латинской Америки. В Испании стремление говорить правильно стало частью характера, имиджа. Грамотная речь - признак господства. Невпопад сказанное слово, вызывающее у остальных улыбку, заставляло человека чувствовать себя выходцем из низших слоев общества. Высокая самооценка и чувство достоинства типичны для менталитета «современного» испанца.
Наземні природні зони, класифіковані по типу рослинності
Льодовики й полярні пустелі
Тундра
Тайга
Мішані ліси
Степи й лісостепи
Вологі субтропічні ліси
Середземноморські субтропічні ліси
Мусонні ліси
Напівпустелі
Пустелі
Напівпустелі
Лісосавани
Перемінно-вологі ліси
Вологі тропічні ліси
Високогірні альпійські луки
Високогірні ліси
Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічних особливостей.
Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного типу ландшафтів. У межах зони по перевазі ландшафтів того або іншого типу виділяються фізико-географічні підзони.
Наземні природні зони, класифіковані по типу рослинності
Льодовики й полярні пустелі
Тундра
Тайга
Мішані ліси
Степи й лісостепи
Вологі субтропічні ліси
Середземноморські субтропічні ліси
Мусонні ліси
Напівпустелі
Пустелі
Напівпустелі
Лісосавани
Перемінно-вологі ліси
Вологі тропічні ліси
Високогірні альпійські луки
Високогірні ліси
Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічних особливостей.
Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного типу ландшафтів. У межах зони по перевазі ландшафтів того або іншого типу виділяються фізико-географічні підзони.
Объяснение: