Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.
В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік — 85,1 км3 (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік).
Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км3), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км3), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км3). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — переважно транзитний.
Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).
Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи
Пай хойВысочайшая точка кряжа — гора Мореиз (467 м над уровнем моря) . Сложен кристаллическими сланцами, песчаниками, мергелями, известняками. На склонах мохово-лишайниковая, травянистая, местами кустарничковая тундра. полярный уралвысота до 1499 м (г. Пайер) . Сложена в основном кварцитами, кристаллическими сланцами, изверженными и осадочными горными породами. Сохранились следы горно-долинных оледенений (цирки, троги, морена) . Современное оледенение (ледники ИГАН, Долгушина и др.) . На П. У. много озёр (самое глубокое — озеро Большое Щучье) . Склоны южной части (до высоты 300—400 м) покрыты таёжным редколесьем из лиственницы, ели, с примесью берёзы, выше и в более северных частях — горные, мохово-лишайниковые тундры, скалы, каменные россыпи. приполярный уралНародная (1894 м) Наиболее высокая осевая часть П. У. сложена кварцитами и кристаллическими сланцами, на западном и восточном склонах — метаморфическими и осадочными породами (песчаники, известняки и др.) ; имеются современные небольшие ледники (Гофмана, Варсонофьевой и др. ) и многочисленные снежники. Хорошо представлены следы горнодолинных оледенений. Склоны до высоты 500 м покрыты таёжными лесами (ель, лиственница, берёза) ; выше — горные тундры, скалы, каменные россыпи. северный уралКонжаковский Камень (1569м), Рельеф среднегорный, с плоскими вершинами — результатом поднятия древних выровненных гор и воздействия последующих оледенений и современного морозного выветривания. Встречаются и пятна вечной мерзлоты, причём до широты Конжаковского Камня. И хотя ледников в этих районах нет, в карах Тельпосиза — самого высокого массива средний урал юрма 1003мСостоит главным образом из гнейсов, амфиболитов, кварцитов, известняков и песчаных пород. На Среднем Урале много полезных ископаемых, особенно металлов: (железо, медь, золото и др. ) и камней (малахит и др.) . запада к горам примыкает холмистое Предуралье с преобладанием карстового рельефа, приуроченного к палеозойским карбонатным породам и гипсам. Особенно обильны карстовые формы на Уфимском плато, расчленённом глубоко врезанными долинами рек Ай и Юрюзань. Зауралье характеризуется сопочным и увалистым рельефом, а также густой озёрной сетью и огромными массивами болот в северной части. У подножия гор прослеживаются две цепочки тектонических озёр южный урал Ямантау (1640 м) арактерной особенностью Южного Урала является выдержанность направления основных тектонических структур и разделяющих их крупных глубинных разломов, которые на многие сотни километров тянутся в меридиональном направлении. В горной части формы рельефа совпадают с геологическими структурами, преобладает прямое их соотношение, хребты приурочены к антиклинальным структурам, а понижение между ними — к синклинальным. Складчатые сооружения Южного Урала отделены от Русской платформы системой глубоких, заполненных пермскими отложениями, впадин Предуральского краевого прогиба
Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.
В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік — 85,1 км3 (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік).
Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км3), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км3), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км3). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — переважно транзитний.
Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).
Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи
полярный уралвысота до 1499 м (г. Пайер) . Сложена в основном кварцитами, кристаллическими сланцами, изверженными и осадочными горными породами. Сохранились следы горно-долинных оледенений (цирки, троги, морена) . Современное оледенение (ледники ИГАН, Долгушина и др.) . На П. У. много озёр (самое глубокое — озеро Большое Щучье) . Склоны южной части (до высоты 300—400 м) покрыты таёжным редколесьем из лиственницы, ели, с примесью берёзы, выше и в более северных частях — горные, мохово-лишайниковые тундры, скалы, каменные россыпи.
приполярный уралНародная (1894 м) Наиболее высокая осевая часть П. У. сложена кварцитами и кристаллическими сланцами, на западном и восточном склонах — метаморфическими и осадочными породами (песчаники, известняки и др.) ; имеются современные небольшие ледники (Гофмана, Варсонофьевой и др. ) и многочисленные снежники. Хорошо представлены следы горнодолинных оледенений. Склоны до высоты 500 м покрыты таёжными лесами (ель, лиственница, берёза) ; выше — горные тундры, скалы, каменные россыпи.
северный уралКонжаковский Камень (1569м), Рельеф среднегорный, с плоскими вершинами — результатом поднятия древних выровненных гор и воздействия последующих оледенений и современного морозного выветривания. Встречаются и пятна вечной мерзлоты, причём до широты Конжаковского Камня. И хотя ледников в этих районах нет, в карах Тельпосиза — самого высокого массива
средний урал юрма 1003мСостоит главным образом из гнейсов, амфиболитов, кварцитов, известняков и песчаных пород. На Среднем Урале много полезных ископаемых, особенно металлов: (железо, медь, золото и др. ) и камней (малахит и др.) . запада к горам примыкает холмистое Предуралье с преобладанием карстового рельефа, приуроченного к палеозойским карбонатным породам и гипсам. Особенно обильны карстовые формы на Уфимском плато, расчленённом глубоко врезанными долинами рек Ай и Юрюзань. Зауралье характеризуется сопочным и увалистым рельефом, а также густой озёрной сетью и огромными массивами болот в северной части. У подножия гор прослеживаются две цепочки тектонических озёр
южный урал Ямантау (1640 м) арактерной особенностью Южного Урала является выдержанность направления основных тектонических структур и разделяющих их крупных глубинных разломов, которые на многие сотни километров тянутся в меридиональном направлении. В горной части формы рельефа совпадают с геологическими структурами, преобладает прямое их соотношение, хребты приурочены к антиклинальным структурам, а понижение между ними — к синклинальным. Складчатые сооружения Южного Урала отделены от Русской платформы системой глубоких, заполненных пермскими отложениями, впадин Предуральского краевого прогиба