12 апреля 1961 года советский космонавт Юрий Гагарин на космическом корабле "Восток-1" стартовал с космодрома "Байконур" и впервые в мире совершил орбитальный облет планеты Земля.Полет в околоземном космическом продлился 1 час 48 минут.Начиная с 1962 года 12 апреля в нашей стране отмечается День космонавтики.
1. Самый длительный полет человека в космосе
Самый длительный полет в космос совершил Валерий Поляков. Он провел на борту орбитальной станции «Мир» 437 суток и 18 часов, что стало абсолютным рекордом продолжительности работы в космосе за один полет.Кстати, на орбитальную станцию “Мир” Валерий Поляков отправился не только как космонавт-исследователь, но еще и врач.Полет Полякова длился с 8 января 1994 по 22 марта 1995 года на космическом корабле «Союз ТМ-18» и орбитальном комплексе «Мир».За успешное осуществление полёта 10 апреля 1995 года ему присвоено звание Героя Российской Федерации.Рекорд по продолжительности одного полёта держится уже 23 года (по состоянию на 2018 год), и в ближайшие годы, судя по планам пилотируемых полётов, никто не сможет его побить.
2. Спутниковая система ГЛОНАСС
Глобальная навигационная спутниковая система ГЛОНАСС — российская спутниковая система навигации, одна из двух полностью функционирующих на сегодня систем глобальной спутниковой навигации.
Система ГЛОНАСС была принята в опытную эксплуатацию в 1993 г.
В настоящее время развитием проекта ГЛОНАСС занимается «Роскосмос», АО «Информационные спутниковые системы» имени академика М. Ф. Решетнёва» и АО «Российские космические системы».
3. Самый длительный период космических стартов и возвращений без человеческих жертвЗа 27 лет, в период с 1992 по 2019 год, космические полеты обходились без человеческих жертв.Первый российский полет в космос, то есть первый полет после распада СССР, состоялся 17 марта 1992 года. Это был запуск аппарата Союз ТМ-14.
Несмотря на то, что идея космического туризма возникла давно, первый подобный опыт закончился неудачно.
ответ:На сьогодні кількість жителів нашої планети перевищує 7,5 млрд осіб. Очікується, що у 2030 р. вона зросте до 9,7 млрд, а у 2050 р. — до 11,2 млрд людей. Проте в далекому минулому кількість населення Землі була незначною і збільшувалася повільно. На початку нашої ери загальна кількість людства не перевищувала 250 млн осіб, що менше за кількість жителів сучасних США.
За наступну тисячу років населення світу збільшилося лише на кілька десятків мільйонів жителів. Його зростанню перешкоджали нелегкі умови життя більшості людей, відсталість медицини, епідемії, численні війни, які часто супроводжувалися голодом.
Зростання кількості населення прискорилося у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд.
Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:
• розвиток економіки;
• покращення умов життя та якості харчування;
• підвищення якості медичного обслуговування (зокрема, зменшилася кількість епідемій);
• скорочення тривалості робочого дня (праця людей завдяки механізації стала легшою та безпечнішою).
Усе це позитивно вплинуло на здоров'я людей, знизилися показники смертності й підвищилася тривалість життя. Як наслідок, людство увійшло в стадію демографічного вибуху — швидкого зростання населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення народжуваності над смертністю. Так, населення Землі в 1950-х рр. щороку зростало в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб.
Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60% населення світу проживало в Азії, 17 % — в Африці, 10 % — у Європі, 9% — у Центральній та Південній Америці, 4,8% — у Північній Америці, 0,5% — в Австралії та Океанії.
12 апреля 1961 года советский космонавт Юрий Гагарин на космическом корабле "Восток-1" стартовал с космодрома "Байконур" и впервые в мире совершил орбитальный облет планеты Земля.Полет в околоземном космическом продлился 1 час 48 минут.Начиная с 1962 года 12 апреля в нашей стране отмечается День космонавтики.
1. Самый длительный полет человека в космосе
Самый длительный полет в космос совершил Валерий Поляков. Он провел на борту орбитальной станции «Мир» 437 суток и 18 часов, что стало абсолютным рекордом продолжительности работы в космосе за один полет.Кстати, на орбитальную станцию “Мир” Валерий Поляков отправился не только как космонавт-исследователь, но еще и врач.Полет Полякова длился с 8 января 1994 по 22 марта 1995 года на космическом корабле «Союз ТМ-18» и орбитальном комплексе «Мир».За успешное осуществление полёта 10 апреля 1995 года ему присвоено звание Героя Российской Федерации.Рекорд по продолжительности одного полёта держится уже 23 года (по состоянию на 2018 год), и в ближайшие годы, судя по планам пилотируемых полётов, никто не сможет его побить.
2. Спутниковая система ГЛОНАСС
Глобальная навигационная спутниковая система ГЛОНАСС — российская спутниковая система навигации, одна из двух полностью функционирующих на сегодня систем глобальной спутниковой навигации.
Система ГЛОНАСС была принята в опытную эксплуатацию в 1993 г.
В настоящее время развитием проекта ГЛОНАСС занимается «Роскосмос», АО «Информационные спутниковые системы» имени академика М. Ф. Решетнёва» и АО «Российские космические системы».
3. Самый длительный период космических стартов и возвращений без человеческих жертвЗа 27 лет, в период с 1992 по 2019 год, космические полеты обходились без человеческих жертв.Первый российский полет в космос, то есть первый полет после распада СССР, состоялся 17 марта 1992 года. Это был запуск аппарата Союз ТМ-14.
Несмотря на то, что идея космического туризма возникла давно, первый подобный опыт закончился неудачно.
Объяснение:
ответ:На сьогодні кількість жителів нашої планети перевищує 7,5 млрд осіб. Очікується, що у 2030 р. вона зросте до 9,7 млрд, а у 2050 р. — до 11,2 млрд людей. Проте в далекому минулому кількість населення Землі була незначною і збільшувалася повільно. На початку нашої ери загальна кількість людства не перевищувала 250 млн осіб, що менше за кількість жителів сучасних США.
За наступну тисячу років населення світу збільшилося лише на кілька десятків мільйонів жителів. Його зростанню перешкоджали нелегкі умови життя більшості людей, відсталість медицини, епідемії, численні війни, які часто супроводжувалися голодом.
Зростання кількості населення прискорилося у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд.
Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:
• розвиток економіки;
• покращення умов життя та якості харчування;
• підвищення якості медичного обслуговування (зокрема, зменшилася кількість епідемій);
• скорочення тривалості робочого дня (праця людей завдяки механізації стала легшою та безпечнішою).
Усе це позитивно вплинуло на здоров'я людей, знизилися показники смертності й підвищилася тривалість життя. Як наслідок, людство увійшло в стадію демографічного вибуху — швидкого зростання населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення народжуваності над смертністю. Так, населення Землі в 1950-х рр. щороку зростало в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб.
Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60% населення світу проживало в Азії, 17 % — в Африці, 10 % — у Європі, 9% — у Центральній та Південній Америці, 4,8% — у Північній Америці, 0,5% — в Австралії та Океанії.
Объяснение: