И океановГЕОГРАФИЧЕСКИЕ ОТКРЫТИЯ XIX—XX ВЕКОВ На карте мира конца XVIII — начала XIX в. правильно показаны очертания Европы, Азии, Африки; за исключением северных окраин, верно изображена Америка; без больших ошибок очерчена Австралия. Нанесены на карту главнейшие архипелаги и крупнейшие острова Атлантического, Индийского и Тихого океанов. Но внутри материков значительная часть поверхности обозначена на карте «белыми пятнами». Неизвестными для картографов были обширные и безлюдные полярные области, почти три четверти Африки, около трети Азии, почти вся Австралия, значительные области Америки. Все эти территории получили достоверное отображение на карте лишь на протяжении XIX столетия и в начале нашего века. Крупнейшим географическим достижением XIX столетия было открытие последнего, шестого материка Земли — Антарктиды. Честь этого открытия, совершенного в 1820 г., принадлежит русской кругосветной экспедиции на шлюпах «Мирный» и «Восток» под командованием Ф. Ф. Беллинсгаузена и М. П. Лазарева (см. стр. 364). При создании современной карты обобщались картографические знания и географические сведения различных народов и разных эпох. Так, для европейских географов XIX в., изучавших Центральную Азию, большую ценность имели старинные китайские карты и описания, а при исследовании внутренних областей Африки они пользовались старинными арабскими источниками. В XIX в. начался новый этап в развитии географии. Она стала не только описывать земли и моря, но и сравнивать явления природы, искать их причины, открывать закономерности различных природных явлений и процессов. На протяжении XIX и XX столетий были сделаны крупные географические открытия, достигнуты немалые успехи в изучении нижних слоев атмосферы, гидросферы, верхних слоев земной коры и биосферы.
у 1903–1911 рр. проводив ічні дослідження басейну ріки дністер (підкарпаття і поділля); розробляв теоретичні й методичні основи ії, обґрунтував структуру ічної науки; підготував її понятійно-термінологічного апарату. напередодні 1-ї світової війни розробляв основи фізичної ії й ії україни в її етнічних межах. з початку світової війни заклав основи української політичної і воєнної ії, обґрунтував територіально-ічний аспект державної незалежності української нації, популяризував економіко-, соціально- й ічні знання про україну серед європейських народів.
степан рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної ії україни, а також історичної ії та ії населення нашої держави, картографії. він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, ійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про україну, її територію і народ. підготував і видав шкільні підручники з ії україни. своїми науковими працями с.рудницький охоплював не лише питання ії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. як зазначає проф. о. шаблій, „наукові і науково-популярні праці с. рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути? ”, в становлення національної самосвідомості українського народу. за своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. м.грушевського”.
На карте мира конца XVIII — начала XIX в. правильно показаны очертания Европы, Азии, Африки; за исключением северных окраин, верно изображена Америка; без больших ошибок очерчена Австралия. Нанесены на карту главнейшие архипелаги и крупнейшие острова Атлантического, Индийского и Тихого океанов.
Но внутри материков значительная часть поверхности обозначена на карте «белыми пятнами». Неизвестными для картографов были обширные и безлюдные полярные области, почти три четверти Африки, около трети Азии, почти вся Австралия, значительные области Америки. Все эти территории получили достоверное отображение на карте лишь на протяжении XIX столетия и в начале нашего века.
Крупнейшим географическим достижением XIX столетия было открытие последнего, шестого материка Земли — Антарктиды. Честь этого открытия, совершенного в 1820 г., принадлежит русской кругосветной экспедиции на шлюпах «Мирный» и «Восток» под командованием Ф. Ф. Беллинсгаузена и М. П. Лазарева (см. стр. 364).
При создании современной карты обобщались картографические знания и географические сведения различных народов и разных эпох. Так, для европейских географов XIX в., изучавших Центральную Азию, большую ценность имели старинные китайские карты и описания, а при исследовании внутренних областей Африки они пользовались старинными арабскими источниками.
В XIX в. начался новый этап в развитии географии. Она стала не только описывать земли и моря, но и сравнивать явления природы,
искать их причины, открывать закономерности различных природных явлений и процессов. На протяжении XIX и XX столетий были сделаны крупные географические открытия, достигнуты немалые успехи в изучении нижних слоев атмосферы, гидросферы, верхних слоев земной коры и биосферы.
у 1903–1911 рр. проводив ічні дослідження басейну ріки дністер (підкарпаття і поділля); розробляв теоретичні й методичні основи ії, обґрунтував структуру ічної науки; підготував її понятійно-термінологічного апарату. напередодні 1-ї світової війни розробляв основи фізичної ії й ії україни в її етнічних межах. з початку світової війни заклав основи української політичної і воєнної ії, обґрунтував територіально-ічний аспект державної незалежності української нації, популяризував економіко-, соціально- й ічні знання про україну серед європейських народів.
степан рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної ії україни, а також історичної ії та ії населення нашої держави, картографії. він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, ійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про україну, її територію і народ. підготував і видав шкільні підручники з ії україни. своїми науковими працями с.рудницький охоплював не лише питання ії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. як зазначає проф. о. шаблій, „наукові і науково-популярні праці с. рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути? ”, в становлення національної самосвідомості українського народу. за своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. м.грушевського”.