Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.
Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.
На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.
Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Поясное время – это двадцать четыре часовых пояса, на которые разделена поверхность Земли, которая в свою очередь разделена на двадцать четыре географических меридиана, отстоящих друг от друга на пятнадцать градусов по долготе. Основным, начальным меридианом по международному соглашению является Гринвичский меридиан с долготой 0°, который соответствует нулевому часовому поясу, и время Гринвичского пояса называют всемирным. Счет поясов принято вести с запада на восток. Часовые пояса имеют номера от 0 до 23, в пределах географического меридиана поясное время совпадает со временем основного меридиана, который проходит этот 15 градусный промежуток. Соответственно поясное время в соседних поясах различаются между собой на один час, но существуют зоны со смещением тридцать минут. Чтобы выяснить разницу в часах между поясным временем пояса и всемирным временем, достаточно знать номер пояса. Некоторые пояса имеют собственное название своих поясных времен. Нулевой пояс назван западноевропейским временем, первый – среднеевропейским временем, второй – восточноевропейским временем.Идея установки часовых поясов для всего мира принадлежит сэру Сэндфорду Флемингу, канадскому инженеру-железнодорожнику. На Международной конференции в Вашингтоне, которая состоялась в 1884 году, делегаты из 25 стран приняли резолюцию, что всем странам рекомендовано перейти на так называемый универсальный день, который начинается в полночь в Гринвиче и состоит из 24 часов. Все дни как астрономические, так и навигационные должны начинаться также в полночь.В России часовые пояса проходят с третьего до двенадцатого включительно. Но территория России административно разделена только ении времени». В 1930 году в СССР было введено декретное время с целью рационального использования светлого времени суток, то есть к существующему поясному времени добавили час. И с момента введения декретного времени до нынешних времен это время называется московским. В результате введения декретного времени все поселки и города первого пояса на территории России стали пользоваться временем соседнего, второго пояса. Существует еще несколько государств, которые используют на всей своей территории местное время столицы, несмотря на бесспорное удобство поясного времени.на 9 часовых поясов в соответствии с законом «Об исчисл
Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.
Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.
На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.
Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Объяснение: