Укажите, какими видами ресурсов (запасы мирового значения) обладают перечисленные африканские страны. Виды ресурсов: железные руды, медные руды, алмазы, нефть, лесные ресурсы, природный газ, урановые руды, бокситы, фосфаты, гидроэнергетические ресурсы.
ЮАР: Ливия:
ДР Конго: Алжир:
Ботсвана: Марокко:
Замбия: Гвинея:
Нигерия: Западная Сахара:
За різноманіттям і багатством мінерально-сировинних ресурсів Україна випереджає низку держав (Франція, Німеччина, Велика Британія тощо). На Україну припадає до 5% світового обсягу мінеральної сировини. Щороку її видобувають майже на 30 млрд дол. У 20 тис. родовищ зосереджено сировини на 8 трлн дол. Це величезне національне багатство країни.Найбільші конкурентні переваги на світових ринках рудної сировини Україна має у видобутку титану, цирконію, урану, літію, марганцевої та залізної руд. Український кристалічний щит, який належить до найбільших і найбагатших у світі металогенних провінцій, займає 1/3 площі України. Більшість його родовищ не досліджені й не розробляються, але відомо, що тут і в Карпатах зосереджені родовища золота, платини, поліметалевих руд, радіоактивних, рідкісноземельних і розсіяних металів світового значення. Останні три користуються попитом на світовому ринку.На території України, за оцінками вчених, зосереджено 50—75% світових запасів марганцевих руд — мінерально-сировинний ресурс світового значення, адже виплавити якісну сталь без використання марганцевої руди неможливо.Конкурентоспроможна й користується попитом на світовому ринку й українська нерудна сировина (графіт, каолін, бурштин, базальт, вогнетривкі глини й флюсові вапняки, сірка, калійні солі).
Объяснение:
Но наличие богатейших архивных материалов, не сопоставимых с тем, что имеется в других странах Тропической Африки, включая Эфиопию, дает возможность взглянуть на историю Великого острова под иным углом зрения. Письменные документы местного происхождения, оставшиеся от XIX в., насчитывают тысячи единиц хранения. С начала XIX в. малагасийское общество постепенно становилось «письменным». Многовековая традиция использования арабской графики не получила повсеместного распространения. Поэтому в 20-х годах XIX в. произошел очень быстрый и безболезненный переход на латинский алфавит, что было в основном заслугой европейских миссионеров.