Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів. Виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо. В Україні існує понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мають застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані основні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування. Трудоресурсний потенціал характеризується кількістю і якістю робочої сили. Тривалий час приріст трудових ресурсів різної кваліфікації в Україні задовольняв інтереси її економіки, частина робочої сили була задіяна в інших республіках колишнього СРСР. В останнє десятиріччя чисельність трудових ресурсів у країні зменшується, що є наслідком несприятливої демографічної ситуації, тоді як якість робочої сили залишається високою (зокрема, зростає частка осіб з вищою освітою). Економічна криза в країні спричинила появу безробіття і неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як у Росію, так і в країни Європи, Америки, інших регіонів світу. Серед тих, хто виїжджає нових умовах не реалізовують своїх професійних можливостей.
Основних поясів сім: екваторіальний (панують екваторіальні повітряні маси (ПМ) - жаркі і вологі); два тропічних (тропічні ЇІМ - жаркі і сухі); два помірних (помірні ПМ - помірно теплі і помірно вологі); арктичний (арктичні ПМ - холодні і сухі); антарктичний (антарктичні ЇІМ - дуже холодні і сухі). Оскільки по сезонах пояси тисків і повітряних мас переміщаються слідом за Сонцем то на північ (з березня по вересень), то на південь (з вересня по березень) від екватора, на Землі виникли перехідні кліматичні пояси, їх шість: два субекваторіальних (влітку панують екваторіальні ПМ, взимку - тропічні); два субтропічних (влітку - тропічні ПМ, взимку - помірні); субарктичний (влітку - помірні ПМ, взимку - арктичні); субантарктичний (влітку - помірні ПМ, взимку - антарктичні). Всередині кліматичних поясів виділяються кліматичні області - території з певним типом клімату. Тип клімату - це стійка сукупність кліматичних показників, характерних для певного періоду часу і певної території. Екваторіальний, арктичний і антарктичний кліматичні пояси мають лише по одному типу клімату, оскільки повітряні маси там весь рік не змінюють своїх властивостей і однакові як над суходолом, так і над океаном. Для субекваторіального поясу також характерний один тип клімату - влітку жаркий і вологий, взимку - жаркий і сухий. В тропічному поясі чітко виражено два типи клімату. У внутрішніх районах материків і на західному узбережжі формується тропічний пустельний тип клімату. На східних узбережжях материків формується тропічний вологий тип клімату. У субтропічному поясі формуються три типи клімату: біля західного узбережжя - субтропічний середземноморський (із теплою вологою зимою і сухим жарким літом), у центрі материка - субтропічний континентальний (через віддаленість від океанів весь рік мало опадів), на східному узбережжі - субтропічний вологий (із вологою зимою і вологішим від зими літом). У помірному поясі, де панують західні вітри, у західних берегів формується помірний морський тип клімату (із рівномірним зволоженням протягом усього року). Далі на схід виділяються помірно континентальний, континентальний і різко континентальний типи клімату. На східному узбережжі, де панують мусони, формується помірний мусонний тип клімату (із сухою холодною зимою і вологим теплим літом). У субарктичному і субантарктичному поясах виділяють морський і континентальний типи клімату. Залежність клімату від географічної широти, підстилаючої поверхні, циркуляції атмосфери Клімат залежить від географічної широти, тому що вона визначає кут падіння сонячних променів, а значить - приплив на Землю сонячної радіації. Цей чинник став причиною появи на планеті п'ятьох теплових поясів - жаркого, двох помірних і двох холодних. Циркуляція атмосфери - не менш важливий чинник, який утворює клімат, оскільки повітряні маси, що переміщуються (теплі або холодні, сухі або вологі), спроможні сформувати усередині теплового поясу різноманітні режими погоди (тобто клімати). На глобальному рівні загальна. циркуляція атмосфери призводить до утворення поясів високого (у тропічних широтах і полярних областях) і низького (в екваторіальній смузі й помірних широтах) тиску. Кліматичні пояси Землі (екваторіальний, субекваторіальні, тропічні і т. д.) - приклад спільної дії двох факторів - надходження сонячної радіації і планетарної атмосферної циркуляції. Як приклад циркуляції повітряних мас, що призводять до формування клімату на регіональному рівні, можна назвати мусони - вітри, що змінюють свій напрямок два рази на рік. Літній мусон, дме з океану на сушу, а зимовий - навпаки.
Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.
Виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо. В Україні існує понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мають застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані основні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування.
Трудоресурсний потенціал характеризується кількістю і якістю робочої сили. Тривалий час приріст трудових ресурсів різної кваліфікації в Україні задовольняв інтереси її економіки, частина робочої сили була задіяна в інших республіках колишнього СРСР. В останнє десятиріччя чисельність трудових ресурсів у країні зменшується, що є наслідком несприятливої демографічної ситуації, тоді як якість робочої сили залишається високою (зокрема, зростає частка осіб з вищою освітою).
Економічна криза в країні спричинила появу безробіття і неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як у Росію, так і в країни Європи, Америки, інших регіонів світу. Серед тих, хто виїжджає нових умовах не реалізовують своїх професійних можливостей.