Физи́ческая геогра́фия — система наук, изучающих структуру, динамику и функционирование географической оболочки и её структурных частей — природно-территориальных комплексов и их компонентов, для целей научного обоснования территориального размещения общества, рационального природопользования и географического прогноза. Физическая география является частью географии и естествознания.
Наука
Физическая география
Physical world.jpg
Тема
География
Предмет изучения
Земля
Логотип Викисклада Медиафайлы на Викискладе
Физическая география делится на следующие разделы:
общее землеведение, изучающее общие закономерности строения и развития географической оболочки Земли и её крупных структурных частей;
К физической географии частично относится группа физико-географических наук, изучающих отдельные компоненты природной среды:
биогеография,
география почв,
геоморфология,
геофизика ландшафта,
геохимия ландшафта,
гляциология,
палеогеография,
криолитология (иногда причисляют к геологии).
Отдельно выделяют гидрометеорологическое направление:
метеорология
климатология,
гидрология суши,
океанография.
Каждая из них также относится и к одной из смежных естественных наук (например, геоморфология и палеогеография — к геологии, биогеография — к биологии и т. д.). Физическая география связана также с геоэкологией, картографией, геоинформатикой и с экономической географией.
найбільший материк на Землі, що складається з Європи та Азії.[1][2] Розташований в основному між північною та східною півкулями, межує з Атлантичним океаном на заході, Тихим на сході, Північно-Льодовитим на півночі, а також Африкою, Середземним морем та Індійським океаном на півдні.[3] Історично, поділ між Європою та Азією на два різні континенти завжди був соціально-культурним, і не мав чіткого фізичного кордону між ними; таким чином, у деяких частинах світу, Євразія визнана найбільшим з шести, п'яти чи навіть чотирьох континентів Землі.[2] У геології, Євразія часто розглядається, як єдиний жорсткий мегаблок. Однак, жорсткість Євразії обговорюється, і основана на палеомагнітних даних.[4][5]
Физи́ческая геогра́фия — система наук, изучающих структуру, динамику и функционирование географической оболочки и её структурных частей — природно-территориальных комплексов и их компонентов, для целей научного обоснования территориального размещения общества, рационального природопользования и географического прогноза. Физическая география является частью географии и естествознания.
Наука
Физическая география
Physical world.jpg
Тема
География
Предмет изучения
Земля
Логотип Викисклада Медиафайлы на Викискладе
Физическая география делится на следующие разделы:
общее землеведение, изучающее общие закономерности строения и развития географической оболочки Земли и её крупных структурных частей;
ландшафтоведение, изучающее природные геосистемы регионально-локального ранга.
К физической географии частично относится группа физико-географических наук, изучающих отдельные компоненты природной среды:
биогеография,
география почв,
геоморфология,
геофизика ландшафта,
геохимия ландшафта,
гляциология,
палеогеография,
криолитология (иногда причисляют к геологии).
Отдельно выделяют гидрометеорологическое направление:
метеорология
климатология,
гидрология суши,
океанография.
Каждая из них также относится и к одной из смежных естественных наук (например, геоморфология и палеогеография — к геологии, биогеография — к биологии и т. д.). Физическая география связана также с геоэкологией, картографией, геоинформатикой и с экономической географией.
найбільший материк на Землі, що складається з Європи та Азії.[1][2] Розташований в основному між північною та східною півкулями, межує з Атлантичним океаном на заході, Тихим на сході, Північно-Льодовитим на півночі, а також Африкою, Середземним морем та Індійським океаном на півдні.[3] Історично, поділ між Європою та Азією на два різні континенти завжди був соціально-культурним, і не мав чіткого фізичного кордону між ними; таким чином, у деяких частинах світу, Євразія визнана найбільшим з шести, п'яти чи навіть чотирьох континентів Землі.[2] У геології, Євразія часто розглядається, як єдиний жорсткий мегаблок. Однак, жорсткість Євразії обговорюється, і основана на палеомагнітних даних.[4][5]