Водні ресурси являють собою стратегічний, життєво важливий природний ресурс, що має особливе значення. Вони є національним багатством кожної країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості й сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку й оздоровлення людей.
Із загальної поверхні планети, площа якої становить 510 млн. км, вода займає 70,8 %. Але більше як 98 % усіх водних ресурсів планети становлять води з підвищеною мінералізацією, які мало придатні для господарського використання. Частка прісних вод, придатних для господарського споживання становить всього 4,2 млн. км (0,3 % загального об’єму гідросфери).Більша частина населення планети страждає від нестачі води, або від її незадовільної якості.
Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. Вона – одна з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис.кв.км, що становить 4,0% від її загальної території ( 603,7 тис. кв. км ). До цих об’єктів належать річки, озера, водосховища, ставки, канали тощо. Територія України має не дуже густу річкову мережу ( середнє значення – 0,34 км/кв.км ), тут нема великих природних водойм і небагаті запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності річок, нині наполовину осушені. Отже, водні природні ресурси України – це, насамперед, місцевий і транзитний стік річок, водні запаси озер, штучних водойм і підземних горизонтів.
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що зрештою і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
Климат Кубы — тропический, пассатный. Среднегодовая температура составляет 25,5 °C. Средняя температура самого холодного месяца (январь) равна 22,5 °C и самого жаркого (август) — 27,8 °C. Температура поверхностных вод у берегов зимой составляет 22-24 °C, летом — 28-30 °C. Среднегодовое количество осадков, выпадающих обычно в виде ливней — 1400 мм, однако нередко случаются и засушливые годы.
На Кубе четко выражены два климатических сезона: дождливый (май-октябрь) и сухой (ноябрь-апрель). На сезон дождей приходится 3/4 всей годовой суммы осадков.
Особенностью климата Кубы является типичная высокая влажность на протяжении всего года. Сочетание большой влажности и высокой температуры оказывает в целом неблагоприятное влияние на жизнь людей. Однако на побережье ветер с моря умеряет жару, приносит свежесть, а по вечерам и прохладу. В любом месте ветры отличаются известным постоянством, поэтому часто можно видеть деревья, стволы которых имеют и соответствующий наклон.
Куба подвержена действию тропических циклонов, которые зарождаются в летне-осенний период (июнь — середина ноября) к востоку от Малых Антильских островов и на западе Карибского моря, передвигаясь затем в сторону Флориды. Тайфуны сопровождаются обильными ливнями и сильнейшими ветрами причинить большой ущерб хозяйству и населению острова.
Із загальної поверхні планети, площа якої становить 510 млн. км, вода займає 70,8 %. Але більше як 98 % усіх водних ресурсів планети становлять води з підвищеною мінералізацією, які мало придатні для господарського використання. Частка прісних вод, придатних для господарського споживання становить всього 4,2 млн. км (0,3 % загального об’єму гідросфери).Більша частина населення планети страждає від нестачі води, або від її незадовільної якості.
Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. Вона – одна з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис.кв.км, що становить 4,0% від її загальної території ( 603,7 тис. кв. км ). До цих об’єктів належать річки, озера, водосховища, ставки, канали тощо. Територія України має не дуже густу річкову мережу ( середнє значення – 0,34 км/кв.км ), тут нема великих природних водойм і небагаті запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності річок, нині наполовину осушені. Отже, водні природні ресурси України – це, насамперед, місцевий і транзитний стік річок, водні запаси озер, штучних водойм і підземних горизонтів.
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що зрештою і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
Климат Кубы — тропический, пассатный. Среднегодовая температура составляет 25,5 °C. Средняя температура самого холодного месяца (январь) равна 22,5 °C и самого жаркого (август) — 27,8 °C. Температура поверхностных вод у берегов зимой составляет 22-24 °C, летом — 28-30 °C. Среднегодовое количество осадков, выпадающих обычно в виде ливней — 1400 мм, однако нередко случаются и засушливые годы.
На Кубе четко выражены два климатических сезона: дождливый (май-октябрь) и сухой (ноябрь-апрель). На сезон дождей приходится 3/4 всей годовой суммы осадков.
Особенностью климата Кубы является типичная высокая влажность на протяжении всего года. Сочетание большой влажности и высокой температуры оказывает в целом неблагоприятное влияние на жизнь людей. Однако на побережье ветер с моря умеряет жару, приносит свежесть, а по вечерам и прохладу. В любом месте ветры отличаются известным постоянством, поэтому часто можно видеть деревья, стволы которых имеют и соответствующий наклон.
Куба подвержена действию тропических циклонов, которые зарождаются в летне-осенний период (июнь — середина ноября) к востоку от Малых Антильских островов и на западе Карибского моря, передвигаясь затем в сторону Флориды. Тайфуны сопровождаются обильными ливнями и сильнейшими ветрами причинить большой ущерб хозяйству и населению острова.