Між основними кліматичними поясами знаходяться перехідні. Їх клімат визначається двома повітряними масами, які за сезонами сюди надходять з сусідніх основних поясів. В липні на Землі всі повітряні маси зсуваються на північ вслід за Сонцем. В грудні – на південь.
Субекваторіальний кліматичний пояс знаходиться між екваторіальним та тропічним. Влітку сюди приходять екваторіальні повітряні маси, тому в цей час тут тепло й волого. Зимою панують тропічні маси й приносять також теплу, але суху погоду. Отже пори року в субекваторіальному поясі розрізняються не за температурою, а за кількістю опадів. Тому літо тут називають сезоном дощів, а зиму – сезоном засухи.
Субтропічні пояси розміщені між тропічними та помірними, тому влітку відчувають вплив тропічних повітряних мас, а зимою помірних. Отже, клімат тут літом має подібні риси з кліматом тропічного поясу, тобто теплий та сухий; а взимку –з кліматом помірного поясу: прохолодний та вологий.
Субполярні (субарктичний та субантарктичний) пояси знаходиться між полярними (арктичним чи антарктичним) та помірним поясами. Влітку сюди приходять вологі й порівняно теплі помірні повітряні маси, приносячи відповідну погоду. Зимою – холодні й сухі полярні (арктичні або антарктичні) маси та обумовлюють дуже низькі температури повітря та малу кількість опадів.
Висновки
1.Кліматичний пояс – територія з відносно однаковим кліматом. На Землі виділяють 13 кліматичних поясів: з них 7 – основних і 6 – перехідних. В основу виділення кліматичних поясів покладено пануючі протягом року повітряні маси. Кліматичні пояси дзеркально повторюються від екватора до полюсів. 2.До основних кліматичних поясів належать екваторіальний, 2 тропічних, 2 помірних, 2 полярних (арктичний та антарктичний). В них протягом року панують однакові повітряні маси, які визначають їх погоду. 3.Перехідними кліматичними поясами є 2 субекваторіальних, 2 субтропічних та 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний). В них повітряні маси змінюються за сезонами й приходять з сусідніх основних кліматичних поясів.
Рассмотрим последовательно составляющие Донецко-Приднепровского макрорайона. Начнем с характеристики Донецкого экономического района. В состав района входят Донецкая и Луганская области, расположенные па востоке и юго-востоке Украины. Площадь - 53,2 тыс. км2. Население - 8,2 млн. чел. Это район тяжелой индустрии, он является ведущей в стране угольно-металлургической базой и по уровню экономического развития занимает первое место в Украине. В масштабах промышленного производства страны Донецкий район выделяется добычей угля, поваренной сопи, производством электроэнергии, стали, мощным развитием тяжелою. машиностроения, химического комплекса и промышленности строительных материалов. К важнейшим факторам формирования районного комплекса относятся, в первую очередь, природно-ресурсный. демографический и фактор географического положения. Для развития хозяйства район имеет в целом благоприятные природные условия и значительные природные ресурсы (каменный уголь, соли, ртутные руды - киноварь, строительные материалы и т.д.). Однако, в районе остро ощущается нехватка водных и лесных ресурсов. Экономико-географическое положение оказывает благоприятное влияние на развитие района, так как он расположен большей своей частью в Приазовье, граничит с индустриальными Приднепровским и Северо-Восточным экономическими районами, а также па севере и востоке - с Россией. С указанными территориями район тесно связан густой сетью железных и шоссейных дорог, что безусловно его социально-экономическому развитию. В районе сосредоточены большие людские ресурсы. По количеству населения район занимает первое место в стране. Обе области высоко урбанизированы (около 90%). Здесь сконцентрированы квалифицированные кадры горняков, металлургов, машиностроителей, химиков. Отраслями специализации района являются угольная промышленность, электроэнергетика, металлургия, основная химия, тяжелое машиностроение и промышленность строительных материалов. Угольная промышленность представлена добычей коксовых и энергетических углей (коксующихся в Донецкой области, антрацитов - в Луганской) На угольной промышленности базируется электронергетика, которая представлена мощными ТЭС (Старобешевская, Кураковская. Луганская, Северолонеикая и др.), производящими до 1/3 всей электроэнергии Украины. Высочайшая концентрация коксохимкомбинатов в Донецкой области, в пределах которой находятся гигантские запасы коксующихся углей. Второй район коксохимической промышленности сложился в Приднепровье. Высококачественные флюсовые известняки н доломиты добывают в Донецкой (Докучаевок, Комсомольск, Первомайское и Новотроицк) и Днепропетровской (близ Кривого Рога) областях. Основным фактором, который предопределяет размещение черной металлургии, является большая материалоемкость производства. Так, для выплавки 1т чугуна нужно 1,6-3 т сырой железной руды (в зависимости от содержимого в ней железа) или 1,6-1,7 т железорудного концентрата, 0,75--1,1 т кокса или 1-1,8 т коксующегося угля (при использовании природного горючего газа потребность в коксе уменьшается до 600 кг), 0,5 т известняка и 10-20 т воды с повторным ее использованием, марганцевая руда и огнеупоры. В целом на 1 т готовой продукции (проката) расходуется 6 т сырья, топлива и других материалов, много воды. Следовательно, при размещении металлургического предприятия полного цикла решающее значение имеет наличие необходимых сырьевых, топливно-энергетических и водных ресурсов. В Украине исторически сложилось так, что металлургические заводы размещены в Донбассе - возле источников топлива, а также в Приднепровье - близ месторождений железной и марганцевой руд и надежного источника водоснабжения - Днепра. При размещении заводов черной металлургии в Украине перед Октябрьской революцией и в годы первых пятилеток топливный фактор был определяющим Черная металлургия производит чугун, сталь, прокат - Мариуполь, Донецк, Макеевка, Алчевск, Енакиево. Цветные металлы - Константиновка (цинк), Никитовка (ртуть), Артемовск (завод о
Між основними кліматичними поясами знаходяться перехідні. Їх клімат визначається двома повітряними масами, які за сезонами сюди надходять з сусідніх основних поясів. В липні на Землі всі повітряні маси зсуваються на північ вслід за Сонцем. В грудні – на південь.
ВисновкиСубекваторіальний кліматичний пояс знаходиться між екваторіальним та тропічним. Влітку сюди приходять екваторіальні повітряні маси, тому в цей час тут тепло й волого. Зимою панують тропічні маси й приносять також теплу, але суху погоду. Отже пори року в субекваторіальному поясі розрізняються не за температурою, а за кількістю опадів. Тому літо тут називають сезоном дощів, а зиму – сезоном засухи.
Субтропічні пояси розміщені між тропічними та помірними, тому влітку відчувають вплив тропічних повітряних мас, а зимою помірних. Отже, клімат тут літом має подібні риси з кліматом тропічного поясу, тобто теплий та сухий; а взимку –з кліматом помірного поясу: прохолодний та вологий.
Субполярні (субарктичний та субантарктичний) пояси знаходиться між полярними (арктичним чи антарктичним) та помірним поясами. Влітку сюди приходять вологі й порівняно теплі помірні повітряні маси, приносячи відповідну погоду. Зимою – холодні й сухі полярні (арктичні або антарктичні) маси та обумовлюють дуже низькі температури повітря та малу кількість опадів.
1.Кліматичний пояс – територія з відносно однаковим кліматом. На Землі виділяють 13 кліматичних поясів: з них 7 – основних і 6 – перехідних. В основу виділення кліматичних поясів покладено пануючі протягом року повітряні маси. Кліматичні пояси дзеркально повторюються від екватора до полюсів.
2.До основних кліматичних поясів належать екваторіальний, 2 тропічних, 2 помірних, 2 полярних (арктичний та антарктичний). В них протягом року панують однакові повітряні маси, які визначають їх погоду.
3.Перехідними кліматичними поясами є 2 субекваторіальних, 2 субтропічних та 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний). В них повітряні маси змінюються за сезонами й приходять з сусідніх основних кліматичних поясів.