В последние годы наблюдается тенденция постепенного перемещения промышленных предприятий из Центральных районов Мексики к побережью. Как вы думаете, чем это обусловлено?
Объяснение:Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої.
Закінчивши Житомирську чоловічу гімназію із срібною медаллю, в 1877 році вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, проте був виключений з нього в 1879 році за участь у студентському заколоті. Закінчив курс у 1882 році. На першому курсі зустрів О. Д. Багалій, яка згодом стала його дружиною. В 1881 році в них народилась дочка, майбутня письменниця Ольга Сно. У молодій сім'ї було сутужно з коштами на прожиття, тому Павло Тутковський постійно шукав можливості, щоб заробити на утримання сім'ї. Водночас продовжував із зацікавленням працювати в університетській лабораторії. Разом зі своїм вчителем і наставником К. Феофілактовим часто виїжджав на геологічні екскурсії в околиці Києва, де набував навичок дослідника.
По закінченні навчання Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 до 1895 року. Це дало змогу йому утримувати свою велику сім'ю, допомагати батькові. Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович сформувався як спеціаліст. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 до 1902 року проводить геологічні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою. В 1883 році Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.
В 1904 році Павло Тутковський прийняв пропозицію куратора Київського навчального округу і став інспектором народних училищ Луцького повіту Волинської губернії. В Луцьку він продовжує польові роботи, розпочаті ще 1900 року, як позаштатний працівник геологічного комітету. Проводив геологічні дослідження вздовж залізниці Київ — Ковель, що тоді проектувалася. В 1909 році він з усією родиною переїздить до Житомира, де його призначили директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував гав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов'язаний з Товариством дослідників Волині. Найпродуктивнішими для П. Тутковського були 1906—1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 року Товариство дослідників Волині регулярно публікувало його праці. 2 жовтня 1910 року Товариство обрало Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником. Особливе місце в колі географічних інтересів посідала унікальна пам'ятка поліської природи Словечансько-Овруцький кряж. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя річки Словечни». Географічну тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін. Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводив дослідження в Овруцькому та Коростенському районах, приїздив на засідання Товариства дослідників Волині. У Житомирі П. А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський брав участь в розробці нового статуту музею, а зібрані ним геологічні матеріали зайняли у музеї видатне місце.
Павло Тутковський в останні роки життя
За пропозицією професорів Д. М. Анучина і О. П. Павлова Тутковський подав до Московського університету працю про викопні пустелі північної півкулі. Докторська дисертація «Викопні пустелі північної півкулі» захищена при Московському університеті в 1911 році на вчене звання доктора географії. Рада фізико-математичного факультету Казанського університету присудила Тутковському ступінь доктора мінералогії та геогнозії. З 1913 року викладає в Університеті святого Володимира, обіймає посаду приват-доцента географії, з 1914 року — професор кафедри географії, читає лекції з фізичної географії.
Река Миссури расположена в Соединенных Штатах Америки, является наиболее крупным правым притоком реки Миссисипи. течение с севера на юг. Берет свое начало в штате Монтана в скалистых горах Йеллоустонского национального парка.. общая длина этой водной артерии равняется 3970 километрам. Образуется на юго-востоке Монтаны путем слияния трех рек — Джефферсон (основной исток) , Галлатин и Мэдисон, берущих начало на восточных склонах Скалистых гор в районе Йеллоустонского национального парка. Большая часть верхнего течения от истока до устья р. Милк — в Скалистых горах, где река местами течёт в ущельях и образует пороги (крупнейшие у г. Грейт-Фолс, с падением 187 м на участке в 16 км) . В среднем течении пересекает плато Миссури в глубокой долине с крутыми склонами. Вода очень мутная, грязно-бурого цвета. Здесь сооружен ряд крупных плотин, превративших реку в цепь длинных извилистых водохранилищ. В нижнем течении (от устья р. Джеймс) , расположенном в пределах Центральных равнин, русло извилистое и неустойчивое, широкая пойма обвалована для защиты от наводнений. Самая живописная природа находится на юго-западе, где находятся Озаркские горы. Индейцы великих равнин, обитавшие вдоль берегов, назвали реку Миссури, что означает "грязная река" (воды мутны от вымывания породы)
Объяснение:Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої.
Закінчивши Житомирську чоловічу гімназію із срібною медаллю, в 1877 році вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, проте був виключений з нього в 1879 році за участь у студентському заколоті. Закінчив курс у 1882 році. На першому курсі зустрів О. Д. Багалій, яка згодом стала його дружиною. В 1881 році в них народилась дочка, майбутня письменниця Ольга Сно. У молодій сім'ї було сутужно з коштами на прожиття, тому Павло Тутковський постійно шукав можливості, щоб заробити на утримання сім'ї. Водночас продовжував із зацікавленням працювати в університетській лабораторії. Разом зі своїм вчителем і наставником К. Феофілактовим часто виїжджав на геологічні екскурсії в околиці Києва, де набував навичок дослідника.
По закінченні навчання Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 до 1895 року. Це дало змогу йому утримувати свою велику сім'ю, допомагати батькові. Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович сформувався як спеціаліст. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 до 1902 року проводить геологічні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою. В 1883 році Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.
В 1904 році Павло Тутковський прийняв пропозицію куратора Київського навчального округу і став інспектором народних училищ Луцького повіту Волинської губернії. В Луцьку він продовжує польові роботи, розпочаті ще 1900 року, як позаштатний працівник геологічного комітету. Проводив геологічні дослідження вздовж залізниці Київ — Ковель, що тоді проектувалася. В 1909 році він з усією родиною переїздить до Житомира, де його призначили директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував гав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов'язаний з Товариством дослідників Волині. Найпродуктивнішими для П. Тутковського були 1906—1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 року Товариство дослідників Волині регулярно публікувало його праці. 2 жовтня 1910 року Товариство обрало Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником. Особливе місце в колі географічних інтересів посідала унікальна пам'ятка поліської природи Словечансько-Овруцький кряж. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя річки Словечни». Географічну тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін. Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводив дослідження в Овруцькому та Коростенському районах, приїздив на засідання Товариства дослідників Волині. У Житомирі П. А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський брав участь в розробці нового статуту музею, а зібрані ним геологічні матеріали зайняли у музеї видатне місце.
Павло Тутковський в останні роки життя
За пропозицією професорів Д. М. Анучина і О. П. Павлова Тутковський подав до Московського університету працю про викопні пустелі північної півкулі. Докторська дисертація «Викопні пустелі північної півкулі» захищена при Московському університеті в 1911 році на вчене звання доктора географії. Рада фізико-математичного факультету Казанського університету присудила Тутковському ступінь доктора мінералогії та геогнозії. З 1913 року викладає в Університеті святого Володимира, обіймає посаду приват-доцента географії, з 1914 року — професор кафедри географії, читає лекції з фізичної географії.