Африка — континент, на якому знайдені сліди життєдіяльності найдавнішої людини планети. Тому материк вважається батьківщиною людства. В Африці живуть народи всіх трьох головних рас.
Представники європеоїдної раси, а саме її південної гілки (араби, бербери і туареги), населяють північ материка. Вони мають смагляву шкіру, вузький ніс і овальне обличчя, темне забарвлення очей і волосся. Народи Північної Африки говорять арабською і берберською мовами.
На південь від Сахари живуть народи екваторіальної раси (негроїди). Характерним для них є темний колір шкіри. Він зумовлений наявністю в ній речовини, яка захищає організм від небезпечного сонячного випромінювання. У негроїдів широке плоске обличчя і товсті губи, кучеряве волосся. До негроїдів належать жителі Східної Африки — тутсі, зріст яких близько 2 м. У вологих екваторіальних лісах живуть пігмеї, максимальний зріст яких 150 см, у басейні Нілу — пілоти з майже чорною шкірою, а на півдні Африки — бушмени і готтентоти, у яких жовтуватий колір шкіри і широке плоске обличчя. Ефіопське нагір'я заселяють ефіопи, що зовні схожі на європеоїдів, але колір шкіри у них коричневий з червоним відтінком. На острові Мадагаскар живуть малагасійці, що належать до монголоїдної раси.
На території Африки нині налічується 56 держав. Тільки чотири з них не були колоніями: ПАР, Єгипет, Ефіопія, Ліберія. Всі інші — молоді незалежні держави, що стали на шлях самостійного розвитку переважно після Другої світової війни.
Крім ПАР, усі держави Африки належать до країн, що розвиваються. Для них характерний загальний низький рівень розвитку господарства. Особливо відсталими є Габон, Центрально-Африканська Республіка (ЦАР), Чад, Нігер. На їх фоні помітні успіхи в розвитку економіки мають Єгипет, Замбія, Танзанія, Демократична Республіка Конго. Єдина розвинута держава на материку — ПАР.
27 ноября 1918 года - дата, которая стала началом отсчета деятельности Украинской академии наук. В тот день состоялось первое собрание действительных членов высшего научного учреждения Украины.
Среди первых академиков УАН - Павел Аполлонович Тутковский - яркий представитель киевской геологической школы, выдающийся геолог-исследователь, занимавшийся изучением геологического Земли, один из основоположников геологии и
географии Украины.
Он родился 1 марта (17 февраля) 1858 г. на Подолье в городке Липовец Винницкой области в семье служащего. С юношеских лет увлекается природоведением, после окончания гимназии поступает на физико-математический факультет Киевского университета св. Владимира, где в 1882 г. начинает и трудовую деятельность.
В 1883 г. П.Тутковского избирают действительным членом Киевского общества природоведов, в 1884-м он по собственной инициативе составляет каталоги библиотеки общества, а в дальнейшем становится ее хранителем.
Несмотря на чрезвычайно широкий круг научных интересов, молодой ученый много времени уделяет общественно-политической деятельности, ведет непримиримую борьбу со всем устаревшим, активно отстаивая собственные взгляды. Из-за принципиальности и непростых отношений, сложившихся с некоторыми профессорами, в 1895 г. П.Тутковский уходит из университета.
В течение восемнадцати лет (1895-1913 гг.) он преподает в гимназиях, работает инспектором народных школ на Волыни (живет в Луцке), позже - директором народных школ в Житомире. Учительствование умело объединяет с геологическими исследованиями на Волыни и Подолье. Именно этот период считается самым плодотворным в научной биографии ученого-практика.
П.Тутковский не порывает связи с Киевским университетом, регулярно публикуется в изданиях Киевского общества природоведов. Как и многие геологи века, он занимался вопросами гидрогеологии и водоснабжения городов, в частности, его чрезвычайно интересовали артезианские источники. Ученый просчитал приблизительную глубину залегания артезианского горизонта в Киеве, а в специальной докладной записке, представленной в 1895 г. в Киевское общество водоснабжения, наряду с проектом скважин на воду глубоких горизонтов, предложил план сооружения киевского водопровода. Так что артезианским водоснабжением киевляне обязаны именно ему. В течение 1900–
1906 гг. П.Тутковский - внештатный сотрудник Геологического комитета, занимается съемкой для общей 10-верстной геологической карты Европейской России, осуществляет геологические исследования вдоль Киево-Ковельской железной дороги, которую как раз закладывали.
Плодотворная научная деятельность ученого получила широкое признание. В конце 80-х гг. ХІХ в. он становится членом Российского минералогического и Бельгийского геологического обществ, в 1900 г. - почетным членом и фактическим руководителем Общества исследователей Волыни. За исследования в области геологии Киевский университет награждает Павла Аполлоновича золотой медалью им. И.Рахманинова (1889 г.), а Московское общество любителей природоведения, антропологии и этнографии - золотой медалью (1909 г.).
Африка — континент, на якому знайдені сліди життєдіяльності найдавнішої людини планети. Тому материк вважається батьківщиною людства. В Африці живуть народи всіх трьох головних рас.
Представники європеоїдної раси, а саме її південної гілки (араби, бербери і туареги), населяють північ материка. Вони мають смагляву шкіру, вузький ніс і овальне обличчя, темне забарвлення очей і волосся. Народи Північної Африки говорять арабською і берберською мовами.
На південь від Сахари живуть народи екваторіальної раси (негроїди). Характерним для них є темний колір шкіри. Він зумовлений наявністю в ній речовини, яка захищає організм від небезпечного сонячного випромінювання. У негроїдів широке плоске обличчя і товсті губи, кучеряве волосся. До негроїдів належать жителі Східної Африки — тутсі, зріст яких близько 2 м. У вологих екваторіальних лісах живуть пігмеї, максимальний зріст яких 150 см, у басейні Нілу — пілоти з майже чорною шкірою, а на півдні Африки — бушмени і готтентоти, у яких жовтуватий колір шкіри і широке плоске обличчя. Ефіопське нагір'я заселяють ефіопи, що зовні схожі на європеоїдів, але колір шкіри у них коричневий з червоним відтінком. На острові Мадагаскар живуть малагасійці, що належать до монголоїдної раси.
На території Африки нині налічується 56 держав. Тільки чотири з них не були колоніями: ПАР, Єгипет, Ефіопія, Ліберія. Всі інші — молоді незалежні держави, що стали на шлях самостійного розвитку переважно після Другої світової війни.
Крім ПАР, усі держави Африки належать до країн, що розвиваються. Для них характерний загальний низький рівень розвитку господарства. Особливо відсталими є Габон, Центрально-Африканська Республіка (ЦАР), Чад, Нігер. На їх фоні помітні успіхи в розвитку економіки мають Єгипет, Замбія, Танзанія, Демократична Республіка Конго. Єдина розвинута держава на материку — ПАР.
Объяснение:
27 ноября 1918 года - дата, которая стала началом отсчета деятельности Украинской академии наук. В тот день состоялось первое собрание действительных членов высшего научного учреждения Украины.
Среди первых академиков УАН - Павел Аполлонович Тутковский - яркий представитель киевской геологической школы, выдающийся геолог-исследователь, занимавшийся изучением геологического Земли, один из основоположников геологии и
географии Украины.
Он родился 1 марта (17 февраля) 1858 г. на Подолье в городке Липовец Винницкой области в семье служащего. С юношеских лет увлекается природоведением, после окончания гимназии поступает на физико-математический факультет Киевского университета св. Владимира, где в 1882 г. начинает и трудовую деятельность.
В 1883 г. П.Тутковского избирают действительным членом Киевского общества природоведов, в 1884-м он по собственной инициативе составляет каталоги библиотеки общества, а в дальнейшем становится ее хранителем.
Несмотря на чрезвычайно широкий круг научных интересов, молодой ученый много времени уделяет общественно-политической деятельности, ведет непримиримую борьбу со всем устаревшим, активно отстаивая собственные взгляды. Из-за принципиальности и непростых отношений, сложившихся с некоторыми профессорами, в 1895 г. П.Тутковский уходит из университета.
В течение восемнадцати лет (1895-1913 гг.) он преподает в гимназиях, работает инспектором народных школ на Волыни (живет в Луцке), позже - директором народных школ в Житомире. Учительствование умело объединяет с геологическими исследованиями на Волыни и Подолье. Именно этот период считается самым плодотворным в научной биографии ученого-практика.
П.Тутковский не порывает связи с Киевским университетом, регулярно публикуется в изданиях Киевского общества природоведов. Как и многие геологи века, он занимался вопросами гидрогеологии и водоснабжения городов, в частности, его чрезвычайно интересовали артезианские источники. Ученый просчитал приблизительную глубину залегания артезианского горизонта в Киеве, а в специальной докладной записке, представленной в 1895 г. в Киевское общество водоснабжения, наряду с проектом скважин на воду глубоких горизонтов, предложил план сооружения киевского водопровода. Так что артезианским водоснабжением киевляне обязаны именно ему. В течение 1900–
1906 гг. П.Тутковский - внештатный сотрудник Геологического комитета, занимается съемкой для общей 10-верстной геологической карты Европейской России, осуществляет геологические исследования вдоль Киево-Ковельской железной дороги, которую как раз закладывали.
Плодотворная научная деятельность ученого получила широкое признание. В конце 80-х гг. ХІХ в. он становится членом Российского минералогического и Бельгийского геологического обществ, в 1900 г. - почетным членом и фактическим руководителем Общества исследователей Волыни. За исследования в области геологии Киевский университет награждает Павла Аполлоновича золотой медалью им. И.Рахманинова (1889 г.), а Московское общество любителей природоведения, антропологии и этнографии - золотой медалью (1909 г.).