Страны Восточной Европы представляют собой единый природно-территориальный массив, протянувшийся от Балтики до Черного и Адриатического морей.
Важной особенностью всех стран региона является их транзитное положение между странами Западной Европы и СНГ.
Восточная Европа как историко-географический регион включает: Польшу, Чехию, Словакию, Венгрию, Румынию, Болгарию, страны, образовавшиеся в результате распада бывшей Югославии (Словению, Хорватию, Сербию, Боснию, Герцеговину, Черногорию, Македонию) , Албанию, Латвию, Литву, Эстонию.
Географическое положение Cредней Европы.
От берегов Атлантического океана до водораздела Одры и Вислы в пределах огромного треугольника, включающего территорию Франции (без Альп и Пиренеев) , южную часть Бельгии, центральные районы ФРГ, Чехию и Среднюю Польшу
Географическое положение Южной Европы.
Страны Южной Европы - это Италия, Испания, Португалия, Греция, а также небольшие государства - Андорра, Сан-Марино, Монако, Мальта, Ватикан и Гибралтар (колония Великобритании) . В состав Южной Европы входят государства с разным государственным устройством: четыре монархии (Андорра, Ватикан, Испания, Монако) , пять республик (Греция, Италия, Мальта, Португалия и Сан-Марино) и одна колония (Гибралтар) .
Государства Южной Европы расположены на полуостровах и островах крайнего юга Европы, имеют большую протяженность береговой линии, изрезанной заливами.
Важной особенностью географического положения стран Южной Европы, является то, что все они находятся на главных морских путях из Европы в Азию, Африку и Австралию, а Испания и Португалия - также к Северной и Южной Америки.
щею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.
^1^ Тектонічна будова.
На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.
На карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.
У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях гаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна (рис. 2) і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключев-ська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.
4^ Загальні риси рельєфу.
Пояснити розташування основних форм рельєфу материка до зіставлення фізичної карти Євразії та карти будови земної кори. У межах платформ сформувався рівнинний рельєф різної висоти.
Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська рівнина, яка утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я
Географическое положение Восточной Европы.
Страны Восточной Европы представляют собой единый природно-территориальный массив, протянувшийся от Балтики до Черного и Адриатического морей.
Важной особенностью всех стран региона является их транзитное положение между странами Западной Европы и СНГ.
Восточная Европа как историко-географический регион включает: Польшу, Чехию, Словакию, Венгрию, Румынию, Болгарию, страны, образовавшиеся в результате распада бывшей Югославии (Словению, Хорватию, Сербию, Боснию, Герцеговину, Черногорию, Македонию) , Албанию, Латвию, Литву, Эстонию.
Географическое положение Cредней Европы.
От берегов Атлантического океана до водораздела Одры и Вислы в пределах огромного треугольника, включающего территорию Франции (без Альп и Пиренеев) , южную часть Бельгии, центральные районы ФРГ, Чехию и Среднюю Польшу
Географическое положение Южной Европы.
Страны Южной Европы - это Италия, Испания, Португалия, Греция, а также небольшие государства - Андорра, Сан-Марино, Монако, Мальта, Ватикан и Гибралтар (колония Великобритании) . В состав Южной Европы входят государства с разным государственным устройством: четыре монархии (Андорра, Ватикан, Испания, Монако) , пять республик (Греция, Италия, Мальта, Португалия и Сан-Марино) и одна колония (Гибралтар) .
Государства Южной Европы расположены на полуостровах и островах крайнего юга Европы, имеют большую протяженность береговой линии, изрезанной заливами.
Важной особенностью географического положения стран Южной Европы, является то, что все они находятся на главных морских путях из Европы в Азию, Африку и Австралию, а Испания и Португалия - также к Северной и Южной Америки.
щею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.
^1^ Тектонічна будова.
На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.
На карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.
У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях гаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна (рис. 2) і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключев-ська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.
4^ Загальні риси рельєфу.
Пояснити розташування основних форм рельєфу материка до зіставлення фізичної карти Євразії та карти будови земної кори. У межах платформ сформувався рівнинний рельєф різної висоти.
Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська рівнина, яка утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я