Возраст нашей планеты насчитывает примерно 4,6 млрд лет. В течение этого длительного периода условия развития и внешний облик Земли постоянно изменялись: материки и океаны меняли свои очертания, потепления климата чередовались с ледниковыми периодами, появлялись и исчезали различные виды растений и животных. Современный рельеф Земли является результатом геологической истории, которая в свою очередь подразделяется на эры и периоды.
ПОКАЗНИКИ РУХУ ЗЕМЛІ НАВКОЛО СВОЄЇ ОСІ. ДОБОВА РИТМІКА В ГЕОГРАФІЧНІЙ ОБОЛОНЦІ. Люди гаючи за Сонцем, помітили, що через певний час повторюється схід і захід Сонця. Проміжок часу між двома сходами (або заходами) називають добою. Земля здійснює повний оберт навколо своєї осі із заходу на схід за 24 години, тобто за добу (мал. 33). Кутова швидкість обертання всіх точок Землі при цьому однакова (15° за год). Лінійна швидкість обертання точок залежить від тієї відстані, яку вони мають пройти за період добового обертання Землі. Нерухомими на поверхні Землі є тільки точки географічних полюсів (Північного й Південного). Найбільша швидкість (464 м/с) обертання точок — на лінії екватора. Довжина паралелей зменшується від екватора до полюсів, відповідно зменшується й лінійна швидкість обертання точок на цих паралелях. Лінійна швидкість обертання всіх точок на одній паралелі однакова, а на одному меридіані вона зменшується від екватора до полюсів. Географічним наслідком добового обертання Землі є зміна дня і ночі.
Дізнайтеся більше
Завдяки екваторіальному розширенню земного еліпсоїда найвіддаленішою від центра Землі точкою є не найвища відносно рівня Світового океану гора Джомолунгма, а вулкан Чімборасо, розташований в Еквадорі поблизу екватора.
Объяснение:
На большей части зарубежной Азии зимой осадки отсутствуют. Во внутренних районах это связано с антициклональным состоянием атмосферы и сильным переохлаждением поверхности. На восточной окраине материка причиной отсутствия осадков является континентальный муссон, который выносит в сторону океана сухой холодный воздух. В связи с этим для Центральной и Восточной Азии характерны низкие зимние температуры с резко выраженной отрицательной аномалией, которая ощущается вплоть до тропика, где возможны падения температуры до 0 °С. На севере средняя температура января составляет -20, -25 °С.
На южных полуостровах и островах Азии, где зимой действуют пассатные ветры, также преобладает сухая погода. Осадки бывают лишь в тех районах, где пассаты или северные ветры приносят достаточно влаги (наветренные склоны Филиппинских островов, юго-восточная оконечность Индостана и острова Шри-Ланка). На Зондских островах, расположенных на экваторе и южнее его, выпадают конвективные дожди. Температура января во всей южной части Азии высока: 16...20 °С, на островах Малайского архипелага она местами достигает 25 °С.
год какой?