Южная америка - самый влажный материк. эта особенность климата объясняется совокупным действием климатообразующих факторов. экватор пересекает материк в северной части, и к нему сходятся пассаты обоих полушарий. в отличие от африки ветры и северного и южного полушарий приходят со стороны атлантического океана, а значит, несут тёплый влажный воздух. отсутствие крупных орографических преград позволяет влажному воздуху проникать в глубь материка и приносить влагу. максимальное количество осадков (более 3000 мм.) выпадает в предгорьях анд. на западных склонах анд, близ их северного окончания, дожди выливают за год столько воды, что, не стекая, она могла бы покрыть землю слоем до 15 метров. на большей части материка годовое количество осадков не меньше 1000 мм.на материке находится самое влажное место на земле. материк находится в субэкваториальном, экваториальном, субтропическом, тропическом и умеренном климатических поясах. на территории южной америки протекает самая большая река земли — амазонка. речной бассейн ее по площади равен австралии. вторая по величине река материка — парана. стекая с бразильского плоскогорья, она образует водопад игуасу высотой 72 м. он представляет собой целую систему водопадов, протянувшихся на 3 км. рокот их слышен за 20-25 км. в нижнем течении парану называют ла-платой, что в переводе с испанского означает «серебряная река». третья по величине река материка — ориноко. на одном из притоков этой реки находится самый высокий водопад в мире — анхель, что в переводе с испанского означает «ангел». его высота — 1054 м. южная америка богата озерами. самое примечательное — озеро титикака. это самое большое высокогорное озеро, расположено оно в андах. в этом озере соли больше, чем в других пресноводных озерах, так как в него впадает 45 рек и ручьев, а вытекает лишь одна. температура воды в озере постоянна (+14°с).
Африкано-аравійська платформа У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір’я, що лежать на висоті 200-500 м над рівнем моря (39 % площі) і 500-1000 м над рівнем моря (28,1 % площі). Низовини займають лише 9,8 % площі, головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем моря (750 м) Африка поступається лише Антарктиді та Євразії. Майже всю Африку на північ від екватора займають рівнини і плато Сахари і Судану, серед яких у центрі Сахари піднімаються нагір’я Ахаггар і Тібесті (г. Емі-Кусі, висота 3415 м), у Судані — плато Дарфур (г. Марра, 3088 м). На північному заході над рівнинами Сахари піднімаються Атлаські гори (г. Туб-каль, 4165 м), на сході уздовж Червоного моря простягається хребет Етбай (г. Ода, 2 259 м). Рівнини Судану з півдня обрамлені Північно-Гвінейською височиною (г. Бинтимані, 1948 м) і плоскогір’ям Азанде; зі сходу над ними піднімається Ефіопське нагір’я (г. Рас-Дашан, 4 620 м). Воно круто обривається до западини Афар, де знаходиться найглибша западина Африки (оз. Ассаль, 150 м). За плоскогір’ям Азанде лежить западина Конго, обмежена із заходу Південно-Гвінейською височиною, з півдня — плоскогір’ям Лунда-Катанга, зі сходу — Східно-Африканським плоскогір’ям, на якому височать найвищі вершини Африки — гора Кіліманджаро (5895 м), гора Рувензорї (5109 м). Південну Африку займають високі рівнини Калахарі, облямовані з заходу плоскогір’ями Намакваленд, Дамараленд, Каоко, зі сходу — Драконовими горами (г. Табана-Нтленьяна, 3482 м). Уздовж південної окраїни материка простягаються середньовисотні Капські гори. Перевага на материку вирівняного рельєфу обумовлена його платформною структурою. У північно-західній частині Африки з глибоким заляганням фундаменту і широким розвитком осадового чохла переважають висоти менше 1000 м (Низька Африка); на південному заході Африки характерні висоти понад 1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступам Африканської платформи відповідають великі западини (Калахарі, Конго, Чадська та ін.). Найбільше піднята і роздроблена східна окраїна Африки у межах активізованої ділянки платформи (Ефіопське нагір’я, Східно-Африканське плоскогір’я), де простягається складна cистема східно-африканських розломів. У піднятих областях Високої Африки найбільшу площу займають цокольні рівнини і цокольні брилові гори, які обрамляють западини Східної Африки (у т.ч. Рувензорі) та Катанги. У Низькій Африці цокольні хребти і масиви простягаються уздовж узбережжя Гвінейської затоки, виступають у Сахарі (у нагір’ях Лхаггар, Тібесті, хребет Етбай). Лавові плато і конуси поширені на Ефіопському нагір’ї і в Східній Африці (Кіліманджаро, Кенія та ін.), вінчають вершини Ахаггара і Тібесті, є в Судані (г. Марра), Камеруні (вулкан Камерун, гори Адамава), перекривають Драконові гори в Лесото. Золото, алмази, марганцеві, залізні, хромові, кобальтові, уранові, мідні руди, платина, кам'яне вугілля, нафта, фосфори,графіт, слюда.
У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір’я, що лежать на висоті 200-500 м над рівнем моря (39 % площі) і 500-1000 м над рівнем моря (28,1 % площі). Низовини займають лише 9,8 % площі, головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем моря (750 м) Африка поступається лише Антарктиді та Євразії. Майже всю Африку на північ від екватора займають рівнини і плато Сахари і Судану, серед яких у центрі Сахари піднімаються нагір’я Ахаггар і Тібесті (г. Емі-Кусі, висота 3415 м), у Судані — плато Дарфур (г. Марра, 3088 м). На північному заході над рівнинами Сахари піднімаються Атлаські гори (г. Туб-каль, 4165 м), на сході уздовж Червоного моря простягається хребет Етбай (г. Ода, 2 259 м). Рівнини Судану з півдня обрамлені Північно-Гвінейською височиною (г. Бинтимані, 1948 м) і плоскогір’ям Азанде; зі сходу над ними піднімається Ефіопське нагір’я (г. Рас-Дашан, 4 620 м). Воно круто обривається до западини Афар, де знаходиться найглибша западина Африки (оз. Ассаль, 150 м). За плоскогір’ям Азанде лежить западина Конго, обмежена із заходу Південно-Гвінейською височиною, з півдня — плоскогір’ям Лунда-Катанга, зі сходу — Східно-Африканським плоскогір’ям, на якому височать найвищі вершини Африки — гора Кіліманджаро (5895 м), гора Рувензорї (5109 м). Південну Африку займають високі рівнини Калахарі, облямовані з заходу плоскогір’ями Намакваленд, Дамараленд, Каоко, зі сходу — Драконовими горами (г. Табана-Нтленьяна, 3482 м). Уздовж південної окраїни материка простягаються середньовисотні Капські гори. Перевага на материку вирівняного рельєфу обумовлена його платформною структурою. У північно-західній частині Африки з глибоким заляганням фундаменту і широким розвитком осадового чохла переважають висоти менше 1000 м (Низька Африка); на південному заході Африки характерні висоти понад 1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступам Африканської платформи відповідають великі западини (Калахарі, Конго, Чадська та ін.). Найбільше піднята і роздроблена східна окраїна Африки у межах активізованої ділянки платформи (Ефіопське нагір’я, Східно-Африканське плоскогір’я), де простягається складна cистема східно-африканських розломів. У піднятих областях Високої Африки найбільшу площу займають цокольні рівнини і цокольні брилові гори, які обрамляють западини Східної Африки (у т.ч. Рувензорі) та Катанги. У Низькій Африці цокольні хребти і масиви простягаються уздовж узбережжя Гвінейської затоки, виступають у Сахарі (у нагір’ях Лхаггар, Тібесті, хребет Етбай). Лавові плато і конуси поширені на Ефіопському нагір’ї і в Східній Африці (Кіліманджаро, Кенія та ін.), вінчають вершини Ахаггара і Тібесті, є в Судані (г. Марра), Камеруні (вулкан Камерун, гори Адамава), перекривають Драконові гори в Лесото.
Золото, алмази, марганцеві, залізні, хромові, кобальтові, уранові, мідні руди, платина, кам'яне вугілля, нафта, фосфори,графіт, слюда.