Выбери Выбери [-!-][-!-] самых густонаселённых района Африки
побережье Гвинейского заливапобережье Гвинейского залива
пустыня Намибпустыня Намиб
остров Мадагаскаростров Мадагаскар
юго-восточное побережье Африкиюго-восточное побережье Африки
пустыня Сахарапустыня Сахара
Официальное название Соединенные Штаты Америки.
Государство расположено в Северной Америке. Это - четвертая по величине страна в мире (после России, Канады, Китая). США принадлежат
Аляска, Гавайские острова, остров Пуэрто-Рико, Виргинские острова, остров Гуам, Американское Восточное Самоа, острова Уэйк, Мидуэй. Общая площадь составляет 9372615 км2, причем площадь суши - 9166600 км2. США граничит на севере с Канадой, на юге - с Мексикой; на западе омывается Тихим океаном, на востоке - Атлантическим океаном, на юге - Мексиканским заливом. Аляска находится на северо-западе Северной Америки, на востоке она граничит с Канадой, от Азии отделена Беринговым проливом
Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму.
Відомі слова Е. Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.
Молода людина, організовуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з’ясування своєї ідентичності і, по-друге, само ототожнення з оточенням – іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.