Екваторіальний пояс охоплює частину Амазонської низовини й Північні Анди. Тут переважають екваторіальні повітряні маси з високими температурами протягом року (+25…+27 °С). Для цього поясу характерна велика кількість опадів, що коливається від 1500 до 2500 мм, а на схилах Анд і Тихоокеанському узбережжі їх кількість зростає до 5000 мм і більше на рік. Уся північна частина материка, включаючи Орінокську низовину й значну частину Гвіанського плоскогір’я, розташована в субекваторіальному поясі Північної півкулі.
До субекваторіального поясу Південної півкулі належать східна й південна частини Амазонської низовини, північна й центральна частини Бразильського нагір’я. Середні температури зимових місяців Південної півкулі змінюються від +20 до +24°, а літніх — від +25 до +28 °С. Досить чітко виражена відмітна риса субекваторіального клімату — сезонність у розподілі опадів, більшість із середньорічної норми в 1000—2000 мм випадає влітку відповідної півкулі. Тільки на північно-східних схилах Гвіанського плоскогір’я й прилеглого до нього узбережжя Атлантичного океану опади випадають рівномірно протягом року.
У межі тропічного кліматичного поясу Південна Америка входить тільки в Південній півкулі, це південно-східна частина Бразильського нагір’я на північ від Ла-Платської низовини, внутрішні рівнини й середня частина Анд. У ньому помітні відмінності температур за сезонами року (літо — +25 °С, зима — +15 °С), кількість опадів на сході — від 1000 до 2000 мм, а на внутрішніх рівнинах — від 500 до 1000 мм. Майже всі опади випадають улітку, за винятком східних схилів Бразильського нагір’я, де вони бувають і взимку. У внутрішніх частинах материка (рівнина Гран-Чако) клімат посушливий, із літнім максимумом опадів і різко вираженим сухим зимовим періодом. У тропічному поясі виділяються чотири типи клімату: тропічний вологий (приатлантичні райони), тропічний континентальний (внутрішні райони), високогірний клімат Анд із вертикальними поясами й тропічний пустельний Тихоокеанського узбережжя. Пустельний клімат найбільш яскраво виражений у пустелі Атакама.
Субтропічний пояс охоплює території, розташовані в основному між 30° і 40° пд. ш. Зима тут м’яка (+10…+12 °С), температури можуть опускатися значно нижче 0 °С у зв’язку із вторгненнями порівняно холодних повітряних мас із півдня; літо дуже жарке (+20…+25 °С). Опадів випадає від 500 до 1000 мм, причому їхня кількість зменшується в напрямку від Атлантичного океану до Анд, але в південній частині Тихоокеанського узбережжя — понад 2000 мм. У субтропічному поясі виділяються області субтропічного вологого клімату (південний схід материка — окраїна Бразильського нагір’я, басейн нижнього Уругваю, межиріччя Парани й Уругваю, східна частина Пампи), субтропічного континентального (у центрі) і середземноморського клімату із сухим і нежарким літом і м’якою та дощовою зимою (на Тихоокеанському узбережжі).
Території, розміщені на південь від 40° пд. ш., розміщені в помірному кліматичному поясі (найвужча частина материка), де чітко проявляються зміни температур за сезонами року. На півночі середня температура влітку становить +15 °С, на півдні — +10 °С, а взимку відповідно +5° і 0 °С (у зв’язку із проникненням холодного повітря з півдня бувають сильні морози). У східній частині поясу панує континентальний, порівняно сухий клімат (річна кількість опадів — 100—250 мм) із холодною зимою й теплим, вологим літом. На Тихоокеанському узбережжі клімат морський. Він формується під впливом західних вітрів, які приносять багато опадів.
Исторический город Шостка Сумской области расположен на берегах одноимённой реки притокаДесны. Согласно археологическим раскопкам в здешних местах первые поселения вокруг современного города датируются 15 тысячами лет до нашей эры.
О городе на левом берегу Шостка стало известно из исторических документов, гласящих о закладке на одном из притоков реки Деснапорохового завода для обеспечения нужд армии.
С 1739 года по указу Сената стали возводится первые помещения завода. Вокруг строительной площадке мастеровой люд обустраивал себе жильё. Так образовалось небольшое поселение, состоящее из мастеровых, крестьян из ближайших деревень и солдат. Завод находился в подчинении малороссийского гетманства и просуществовал до 1764 года. После чего, в связи с ликвидацией гетманства, завод был временно приостановлен. Через 7 лет работы возобновились.
К 1775 году завод увеличил свои мощности. Необходимость в порохе постоянно возростала. Во время Крымской войны 1853-1856 года завод выпускал уже в 6 раз больше продукции, чем первоначально. Количество жителей поселения возросло до 4 тысяч. Согласно исторических данных к концу 19 века Шостка уже имела 4,5 тысячи населения, пороховой завод с большими мощностями, рынки, ярмарку и железнодорожную станцию. Прокладка железной дороги осуществилась в 1893 году и соединила Шостку с многими индустриальными городами России.
К достопримечательностям города относятся религиозные сооружения и памятники. Церковь Рождества Христова примечательна тем, что с её возведения началось строительство города. Храм начали строить в 1779 году и закончили в 1785 году. Небольшая каменная церковь святого Владимира находится в центральной части города и является историко-архитектурной ценностью, как одна из немногих уцелевших на Сумщине каменных каплиц.
В 1971 году в городе был установлен памятник - обелиск в честь 200-летнего юбилея завода "Звезда". Немного раньше в 1967 году в городе был установлен обелиск Славы и зажжён Вечный огонь в память погибших во время Великой Отечественной войны.
До субекваторіального поясу Південної півкулі належать східна й південна частини Амазонської низовини, північна й центральна частини Бразильського нагір’я. Середні температури зимових місяців Південної півкулі змінюються від +20 до +24°, а літніх — від +25 до +28 °С. Досить чітко виражена відмітна риса субекваторіального клімату — сезонність у розподілі опадів, більшість із середньорічної норми в 1000—2000 мм випадає влітку відповідної півкулі. Тільки на північно-східних схилах Гвіанського плоскогір’я й прилеглого до нього узбережжя Атлантичного океану опади випадають рівномірно протягом року.
У межі тропічного кліматичного поясу Південна Америка входить тільки в Південній півкулі, це південно-східна частина Бразильського нагір’я на північ від Ла-Платської низовини, внутрішні рівнини й середня частина Анд. У ньому помітні відмінності температур за сезонами року (літо — +25 °С, зима — +15 °С), кількість опадів на сході — від 1000 до 2000 мм, а на внутрішніх рівнинах — від 500 до 1000 мм. Майже всі опади випадають улітку, за винятком східних схилів Бразильського нагір’я, де вони бувають і взимку. У внутрішніх частинах материка (рівнина Гран-Чако) клімат посушливий, із літнім максимумом опадів і різко вираженим сухим зимовим періодом. У тропічному поясі виділяються чотири типи клімату: тропічний вологий (приатлантичні райони), тропічний континентальний (внутрішні райони), високогірний клімат Анд із вертикальними поясами й тропічний пустельний Тихоокеанського узбережжя. Пустельний клімат найбільш яскраво виражений у пустелі Атакама.
Субтропічний пояс охоплює території, розташовані в основному між 30° і 40° пд. ш. Зима тут м’яка (+10…+12 °С), температури можуть опускатися значно нижче 0 °С у зв’язку із вторгненнями порівняно холодних повітряних мас із півдня; літо дуже жарке (+20…+25 °С). Опадів випадає від 500 до 1000 мм, причому їхня кількість зменшується в напрямку від Атлантичного океану до Анд, але в південній частині Тихоокеанського узбережжя — понад 2000 мм. У субтропічному поясі виділяються області субтропічного вологого клімату (південний схід материка — окраїна Бразильського нагір’я, басейн нижнього Уругваю, межиріччя Парани й Уругваю, східна частина Пампи), субтропічного континентального (у центрі) і середземноморського клімату із сухим і нежарким літом і м’якою та дощовою зимою (на Тихоокеанському узбережжі).
Території, розміщені на південь від 40° пд. ш., розміщені в помірному кліматичному поясі (найвужча частина материка), де чітко проявляються зміни температур за сезонами року. На півночі середня температура влітку становить +15 °С, на півдні — +10 °С, а взимку відповідно +5° і 0 °С (у зв’язку із проникненням холодного повітря з півдня бувають сильні морози). У східній частині поясу панує континентальний, порівняно сухий клімат (річна кількість опадів — 100—250 мм) із холодною зимою й теплим, вологим літом. На Тихоокеанському узбережжі клімат морський. Він формується під впливом західних вітрів, які приносять багато опадів.
Исторический город Шостка Сумской области расположен на берегах одноимённой реки притокаДесны. Согласно археологическим раскопкам в здешних местах первые поселения вокруг современного города датируются 15 тысячами лет до нашей эры.
О городе на левом берегу Шостка стало известно из исторических документов, гласящих о закладке на одном из притоков реки Деснапорохового завода для обеспечения нужд армии.
С 1739 года по указу Сената стали возводится первые помещения завода. Вокруг строительной площадке мастеровой люд обустраивал себе жильё. Так образовалось небольшое поселение, состоящее из мастеровых, крестьян из ближайших деревень и солдат. Завод находился в подчинении малороссийского гетманства и просуществовал до 1764 года. После чего, в связи с ликвидацией гетманства, завод был временно приостановлен. Через 7 лет работы возобновились.
К 1775 году завод увеличил свои мощности. Необходимость в порохе постоянно возростала. Во время Крымской войны 1853-1856 года завод выпускал уже в 6 раз больше продукции, чем первоначально. Количество жителей поселения возросло до 4 тысяч. Согласно исторических данных к концу 19 века Шостка уже имела 4,5 тысячи населения, пороховой завод с большими мощностями, рынки, ярмарку и железнодорожную станцию. Прокладка железной дороги осуществилась в 1893 году и соединила Шостку с многими индустриальными городами России.
К достопримечательностям города относятся религиозные сооружения и памятники. Церковь Рождества Христова примечательна тем, что с её возведения началось строительство города. Храм начали строить в 1779 году и закончили в 1785 году. Небольшая каменная церковь святого Владимира находится в центральной части города и является историко-архитектурной ценностью, как одна из немногих уцелевших на Сумщине каменных каплиц.
В 1971 году в городе был установлен памятник - обелиск в честь 200-летнего юбилея завода "Звезда". Немного раньше в 1967 году в городе был установлен обелиск Славы и зажжён Вечный огонь в память погибших во время Великой Отечественной войны.