Выбрать три варианта ответа
Які види господарської діяльності визначають міжнародну спеціалізацію країн, що розвиваються, в Океанії:
1. Видобуток енергоносіїв, переробка нафти, експорт нафтопродуктів.
2. Видобуток руд кольорових металів виплавка та експорт міді, нікелю алюмінію.
3. Заготівля цінних порід деревини; експорт лісоматеріалів, меблів, газетного паперу.
4. Вирощування цукрової тростини, тропічних фруктів, кокосової пальми; експорт копри, цукру, прянощів.
5. Промисел тунця, акул, креветок, омарів, крабів, молюсків, перлин; експорт рибних консервів.
6. Розведення овець, великої рогатої худоби, свиней; експорт вовни, молочних продуктів та м’ясних консервів.
7. Оздоровчий, пригодницький, екзотичний туризм; обслуговування туристів з Нової Зеландії, Австралії, Японії, США.
В VI веке на территории Ленинградской области появляются новые переселенцы. По берегам рек Луга и Волхов расселяются славяне[11]. Присутствие славян-кривичей на территории Ленинградской области с VI века фиксируется курганным характером погребений (вдоль рек Луга и Оредеж), который сохраняется вплоть до XIV века. Говорить о завязке славянской поселенческой жизни в Нижнем Поволховье можно с VI века и даже более раннего времени. Зачаточное славянское поселение могло возникнуть на Земляном городище Старой Ладоги около 700 года или даже ранее[12]. Из-за моря в VIII веке приплывают варяги. Местом их встречи становится Старая Ладога. К первым славянским поселениям на территории Ленинградской области также относятся Любшанская крепость (Волховский район, VIII век) и Городец под Лугой (Лужский район, IX век). Симбиоз вепского, славянского и варяжского населения приводит к формированию русской народности[13]. В западных источниках территория между Чудским и Ладожским озёрами известна, как Гардарики[14]. Отчасти это связано с открытием волжского пути из варяг в греки и хазары.
Центром Юго-Восточного Приладожья в IX — начале X века было, по-видимому, укреплённое Сясьское городище у деревни Городище и бывшей деревни Бесовы Харчевни (Красная Заря) на реке Сясь. Городище на Сясе было уничтожено пожаром до появления гончарной керамики, то есть до второй четверти X века[15]. Близ слияния рек Паша и Сязнига зафиксировано формирование курганной культуры Юго-Восточного Приладожья (курган у деревни Усть-Рыбежно на реке Паше с захоронением воина с мечом и другим богатым вооружением, курганы в между деревнями Сязнига и Вихмесь на реке Паше и по реке Сязниге. Юго-Восточное Приладожье не знает железных гривен с подвесками. Это с очевидностью демонстрирует, что этот регион не был зоной скандинавской колонизации[16]. Дротовые шейные гривны, сделанные из дрота — толстого металлического прутка, обычно круглого или треугольного в разрезе, этого типа найдены в Юго-Восточном Приладожье в количестве 15 экземпляров. У деревни Вихмязь на реке Паше найден самый крупный клад (свыше 16 кг) серебряных монет (главным образом германских денариев XI века) в железном котле. В курганах на реке Ояти выявлены такие своеобразные черты, как заворачивание сожжённых (кальцинированных) костей и вещей в бересту, покрывание умершего берестой и посыпание сверху кальцинированными костями, присутствие специфических вещей как западноевропейского происхождения, так и местного производства. Приладожская курганная культура, объединившая прибалтийско-финские и скандинавские элементы[17], по предположению Д. А. Мачинского связана с известными по «Русской Правде» «колбягами»[18][19] и кюльфингами скандинавских источников[20]. Мужские захоронения иногда сопровождались погребениями коней и отсечённых человеческих голов. Сначала было кремирование, в XI веке появляется обряд трупоположения[21][22]. По мнению археолога В. И. Равдоникаса один из вариантов Волжско-Балтийского
Вітчизняна соціально-політична думка традиційно розглядає сільські проблеми під таким кутом, що село позиціонується в якості джерела національної ментальності, осередка збереження культурних, історичних та національних особливостей українського народу. В Україні налічується 28 тис. сільських поселень, де проживають понад 17 млн. осіб, сільські громадяни складають приблизно третину всього населення країни.
На стан українського села безпосередньо впливають соціально-економічні умови, структурні зміни в агропромисловому комплексі, викликані падінням економічної активності сільського населення, появою нових видів і форм зайнятості, високим рівнем безробіття, зниженням реальної заробітної плати, розповсюдженням неформальних трудових відносин. За останні роки зруйнована матеріально-технічна база агропромислового комплексу, різко скоротилося число об'єктів сільськогосподарського виробництва. За період реформ сільське господарство втратило величезну кількість фінансів.
Демографічна ситуація в цілому по Україні оцінюється фахівцями як кризова, за 1990 – 2010 рр. чисельність населення скоротилася на 13,3%, у тому числі чисельність сільського населення, яка скоротилась на 16,9%. Абсолютне зменшення чисельності сільського населення нині пов’язують з природним скороченням і міграцією населення сільської місцевості. Міграція населення із сіл України перевищувала до недавнього часу більше ніж у 8 разів середній рівень, який склався в країнах СНД. З 28 тис. сільських поселень в Україні біля 9 тис. занепадають і вимирають. За рівнем соціального розвитку село усе більш відстає від міста. Близько 50% сільських будівель належить до невлаштованих, залишається гострою проблема побутового облаштування сільського житлового фонду, рівень благоустрою житла здебільшого не відповідає сучасним вимогам. Скорочується кількість сільських населених пунктів, які були обладнані водогоном та газифіковані. Разом з цим ускладнює умови життя на селі відсутність у багатьох селах доріг з твердим покриттям та транспортного сполучення.
Объяснение: