Печо́ра — река в Республике Коми и Ненецком автономном округе России. Слово печора означает «пещера». В литературном русском языке пещера — церковнославянизм, в говорах известно слово печора.
Длина — 1809 км, площадь бассейна — 322 тыс. км². Берёт река начало на Северном Урале, в юго-восточной части Республики Коми, и течёт сперва преимущественно на юго-запад. От истока до устья реки Уньи Печора имеет горный характер. У посёлка Якши (после впадения реки Волостница) поворачивает на север и течёт по Печорской низменности до Усть-Усы. После устья реки Усы поворачивает на запад, образуя широкое колено с двумя большими излучинами. Ширина русла здесь достигает 2 км, в долине появляются обширные пойменные луга. В районе Усть-Цильмы (после впадения рек Пижмы и Цильмы) Печора снова поворачивает на север, на этом участке её широкая пойма изрезана многочисленными протоками («шарами») и старицами.
Примерно в 130 км от устья Печора делится на два рукава — восточный (Большая Печора) и западный (Малая Печора). Ниже, в районе Нарьян-Мара, река образует дельту шириной около 45 км и впадает в Печорскую губу Печорского моря.
Сгонно-нагонные течения распространяются на юг до села Оксина.
Основные притоки — Унья, Северная Мылва, Велью, Лемью, Кожва, Лыжа, Ижма, Нерица, Пижма, Цильма, Сула, Боровая (левые); Илыч, Подчерье, Щугор, Уса, Лая, Ёрса, Созьва, Шапкина, Куя (правые).
Важнейшие пристани на Печоре — Нарьян-Мар, Усть-Цильма, Печора.
Прочие населённые пункты на Печоре — Комсомольск-на-Печоре, Троицко-Печорск, Акись, Усть-Унья, Брыкаланск и др.
Регулярное судоходство возможно до Троицко-Печорска, весной и осенью — до Усть-Уньи. Морские суда поднимаются вверх по течению до морского порта Нарьян-Мар (110 км от устья).
Развито рыболовство (сёмга, сиговые, ряпушка).
В бассейне Печоры имеются месторождения каменного угля, нефти.
То есть система это совокупность постоянных водотоков с главной рекой. Печёра и есть главная, значит и система должна называться Печёрской
Машинобудування – найважливіше із сучасних виробництв матеріальної сфери, значення якого неухильно зростає під впливом науково-технічного прогресу. Сьогодні неможливо уявити життя людини без машин: ані на виробництві, ані у сфері послуг, ані у побуті. Створюючи знаряддя праці, машинобудування саме істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці та ефективність виробництва.
Машинобудування як промислове виробництво виникло в ході промислових переворотів в країнах Європи у ХVІІІ ст. Тоді поняття «машина» (від лат. machen – пристрій) означало технічний засіб, робота якого ґрунтується на використанні механічного руху з метою виконання певної роботи або одержання енергії. Перші машини були дуже металомісткими. Їх основним призначенням було замінити важку фізичну працю людини.
Становлення і розвиток машинобудування тривало протягом кількох століть. У конструювання нових машин увесь час впроваджувалися все нові й нові відкриття фізики. Загальносвітовою тенденцією стало постійне ускладнення машин та розширення їх асортименту. Із часом машини почали робити все меншими за габаритами, тобто відбулася їх мініатюризація. Металомісткість зменшилася, водночас зросла праце- та наукомісткість виробництва. Набули розвитку такі новітні виробництва, як електроніка, робототехніка, біомеханіка, моделювання біологічних систем. Сучасні «некласичні» машини вже здатні замінити людину під час виконання інтелектуальної роботи: моделювати будь-які процеси з використанням програмових продуктів, застосовувати комп’ютеризовані системи автоматизованого проектування та системи безперервного управління виробничим циклом. Нині машини слідкують за екологічним станом навколишнього середовища, роботою систем опалювання, рухом транспорту, керують виробництвом без участі людини. Новітні машини є в медицині, військовій справі, навчанні, повсякденному житті. Комп’ютери, телевізори, мобільні телефони, радіоприймачі, електронні годинники, електролампи, побутові прилади, роботи, лазерні верстати – усе це машини.
Отже, машинобудування – система виробництв важкої промисловості, що складається з проектування, виробництва та експлуатації різноманітних машин та устаткуван
Печо́ра — река в Республике Коми и Ненецком автономном округе России. Слово печора означает «пещера». В литературном русском языке пещера — церковнославянизм, в говорах известно слово печора.
Длина — 1809 км, площадь бассейна — 322 тыс. км². Берёт река начало на Северном Урале, в юго-восточной части Республики Коми, и течёт сперва преимущественно на юго-запад. От истока до устья реки Уньи Печора имеет горный характер. У посёлка Якши (после впадения реки Волостница) поворачивает на север и течёт по Печорской низменности до Усть-Усы. После устья реки Усы поворачивает на запад, образуя широкое колено с двумя большими излучинами. Ширина русла здесь достигает 2 км, в долине появляются обширные пойменные луга. В районе Усть-Цильмы (после впадения рек Пижмы и Цильмы) Печора снова поворачивает на север, на этом участке её широкая пойма изрезана многочисленными протоками («шарами») и старицами.
Примерно в 130 км от устья Печора делится на два рукава — восточный (Большая Печора) и западный (Малая Печора). Ниже, в районе Нарьян-Мара, река образует дельту шириной около 45 км и впадает в Печорскую губу Печорского моря.
Сгонно-нагонные течения распространяются на юг до села Оксина.
Основные притоки — Унья, Северная Мылва, Велью, Лемью, Кожва, Лыжа, Ижма, Нерица, Пижма, Цильма, Сула, Боровая (левые); Илыч, Подчерье, Щугор, Уса, Лая, Ёрса, Созьва, Шапкина, Куя (правые).
Важнейшие пристани на Печоре — Нарьян-Мар, Усть-Цильма, Печора.
Прочие населённые пункты на Печоре — Комсомольск-на-Печоре, Троицко-Печорск, Акись, Усть-Унья, Брыкаланск и др.
Регулярное судоходство возможно до Троицко-Печорска, весной и осенью — до Усть-Уньи. Морские суда поднимаются вверх по течению до морского порта Нарьян-Мар (110 км от устья).
Развито рыболовство (сёмга, сиговые, ряпушка).
В бассейне Печоры имеются месторождения каменного угля, нефти.
То есть система это совокупность постоянных водотоков с главной рекой. Печёра и есть главная, значит и система должна называться Печёрской
Машинобудування – найважливіше із сучасних виробництв матеріальної сфери, значення якого неухильно зростає під впливом науково-технічного прогресу. Сьогодні неможливо уявити життя людини без машин: ані на виробництві, ані у сфері послуг, ані у побуті. Створюючи знаряддя праці, машинобудування саме істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці та ефективність виробництва.
Машинобудування як промислове виробництво виникло в ході промислових переворотів в країнах Європи у ХVІІІ ст. Тоді поняття «машина» (від лат. machen – пристрій) означало технічний засіб, робота якого ґрунтується на використанні механічного руху з метою виконання певної роботи або одержання енергії. Перші машини були дуже металомісткими. Їх основним призначенням було замінити важку фізичну працю людини.
Становлення і розвиток машинобудування тривало протягом кількох століть. У конструювання нових машин увесь час впроваджувалися все нові й нові відкриття фізики. Загальносвітовою тенденцією стало постійне ускладнення машин та розширення їх асортименту. Із часом машини почали робити все меншими за габаритами, тобто відбулася їх мініатюризація. Металомісткість зменшилася, водночас зросла праце- та наукомісткість виробництва. Набули розвитку такі новітні виробництва, як електроніка, робототехніка, біомеханіка, моделювання біологічних систем. Сучасні «некласичні» машини вже здатні замінити людину під час виконання інтелектуальної роботи: моделювати будь-які процеси з використанням програмових продуктів, застосовувати комп’ютеризовані системи автоматизованого проектування та системи безперервного управління виробничим циклом. Нині машини слідкують за екологічним станом навколишнього середовища, роботою систем опалювання, рухом транспорту, керують виробництвом без участі людини. Новітні машини є в медицині, військовій справі, навчанні, повсякденному житті. Комп’ютери, телевізори, мобільні телефони, радіоприймачі, електронні годинники, електролампи, побутові прилади, роботи, лазерні верстати – усе це машини.
Отже, машинобудування – система виробництв важкої промисловості, що складається з проектування, виробництва та експлуатації різноманітних машин та устаткуван