11) У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури лип-ня — від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід — від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.
Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал-ках (байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство-рено лісові полезахисні смуги.
Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок,
У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні чорно-земи, типові чорноземи. Далі на південь — різнотравно-типчаково-кови-лові степи на звичайних чорноземах поступово переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на південь — сухі степи з роз-рідженим травостоєм із злаків, полину, солянок на каштанових ґрунтах.
Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в Лу-ганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області. Харак-терні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів — жайворонки, перепели, куріпки, рідко — дрохви, орли.
Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. Лісостепова зона України
Лісостепова зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської височини. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Ше-петівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп'янськ.
Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської височини.
Зональними типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими маси-вами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5 до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.
У Лісостепу переважають широколистні ліси, головним чином дібро-ви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок.
Ландшафти Лісостепу сильно змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-50 до 5-10%. Середня розораність Лісо-степу складає 75%, а на Лівобережжі — навіть 90%. Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.
Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гри-зуни (ховрашки, хом'яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел.
Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпров-ську, Середньоросійську.
Степова зона України
Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія — Красноград — Балаклія — Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низо-вину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської ни-зовини, Донецьку і Приазовсь
Австралия: природные зоны Исключительное своеобразие и древность растительного и животного мира Австралии объясняется ее длительной изоляцией. Большинство видов растений (75 %) и животных (90 %) Австралии являются эндемиками, т. е. не встречаются больше нигде в мире. Среди животных мало млекопитающих, однако сохранились вымершие на других континентах виды, в том числе сумчатые (около 160 видов). Характерными представителями австралийской флоры являются эвкалипты (600 видов), акации (490 видов) и казуарины. Материк не дал миру ценных культурных растений. Австралия располагается в четырех географических поясах — от субэкваториального до умеренного. Смена природных зон обусловлена изменением температур и режима осадков. Равнинный характер рельефа хорошо выраженной широтной зональности, нарушаемой лишь на востоке. Основная часть континента лежит в тропических широтах, поэтому наибольшее развитие получили тропические пустыни и полупустыни, занимающие половину площади материка. Природные зоны Австралии В субэкваториальном и тропическом географических поясах значительные территории занимают саванны и редколесья. Зона дугой охватывает равнину Карпентария и Центральную низменность. Различают влажные, типичные и опустыненные саванны, развивающиеся соответственно на красных, красно-коричневых и красно-бурых почвах. В субэкваториальных широтах они сменяют друг друга с севера на юг, а в тропических — с востока на запад по мере уменьшения увлажнения. Австралийская саванна представляет собой открытые с травянистым покровом из бородача, аланг-аланга, с отдельными деревьями или рощами эвкалиптов, акаций, казуарин и запасающего влагу баобаба Грегори («бутылочного дерева»). Во внутренних районах появляются заросли низкорослых колючих кустарников с мелкой кожистой листвой — скрэбов, состоящих из засухоустойчивых видов акаций, эвкалиптов и казуарин. Неотъемлемой частью австралийских саванн являются сумчатые — кенгуру (рыжий, серый, заячий, валлаби), вомбаты. Типичны крупные нелетающие птицы — страус эму, казуар, австралийская дрофа. В эвкалиптовых редколесьях выводят птенцов волнистые попугайчики. Повсеместны постройки термитов — термитники. Всего в Австралии насчитывается 60 видов кенгуру. В природе они «заменяют» отсутствующих травоядных копытных. Детеныши кенгуру рождаются крохотными и сразу перебираются в сумку матери — кожную складку на ее животе, где и проводят следующие 6—8 месяцев, питаясь молоком. Вес взрослого кенгуру может достигать 90 кг при росте до 1,6 м. Кенгуру — рекордсмены по прыжкам: длина прыжков достигает 10—12 м, при этом они могут развивать скорость до 50 км/ч. Кенгуру вместе со страусом эму в качестве национальных символов изображены на гербе Австралийского Союза. Центральные части материка в двух географических поясах (тропическом и субтропическом) занимают пустыни и полупустыни. Австралию справедливо называют континентом пустынь (Большая Песчаная пустыня, Большая пустыня Виктория, пустыня Гибсона и др.). На Западно-Австралийском плоскогорье в условиях тропического континентального климата господствуют тропические пустыни и полупустыни. В каменистых и песчаных полупустынях вдоль русел рек тянутся редколесья из казуарин. Во впадинах глинистых полупустынь встречаются заросли лебеды и солевыносливые виды акаций и эвкалиптов. Для пустынь характерны «подушки» кустистого злака спинифекс. Почвы полупустынь — сероземы, пустынь — примитивные каменистые, глинистые или песчаные. На юге материка в субтропиках пустыни и полупустыни занимают равнину Налларбор («бездревесная») и низменность Муррея-Дарлинга. Они формируются в условиях субтропического континентального климата на бурых полупустынных и серо-бурых почвах. На фоне сухих редких злаков встречается полынь и солянки, древесно-кустарниковая растительность отсутствует. Животные пустынь и полупустынь при к жизни в условиях высоких температур и малого количества влаги. Одни зарываются под землю, как сумчатый крот, сумчатый тушканчик, кенгуровая крыса.
1) а
2)в
3)в
4)б
5)а
6)б
7) 1б , 2а, 3г, 4д
8) 1г, 2б, 3д, 4в
9) в, а, б, г
10) б, а, в, г
11) У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури лип-ня — від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід — від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.
Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал-ках (байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство-рено лісові полезахисні смуги.
Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок,
У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні чорно-земи, типові чорноземи. Далі на південь — різнотравно-типчаково-кови-лові степи на звичайних чорноземах поступово переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на південь — сухі степи з роз-рідженим травостоєм із злаків, полину, солянок на каштанових ґрунтах.
Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в Лу-ганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області. Харак-терні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів — жайворонки, перепели, куріпки, рідко — дрохви, орли.
Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. Лісостепова зона України
Лісостепова зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської височини. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Ше-петівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп'янськ.
Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської височини.
Зональними типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими маси-вами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5 до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.
У Лісостепу переважають широколистні ліси, головним чином дібро-ви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок.
Ландшафти Лісостепу сильно змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-50 до 5-10%. Середня розораність Лісо-степу складає 75%, а на Лівобережжі — навіть 90%. Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.
Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гри-зуни (ховрашки, хом'яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел.
Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпров-ську, Середньоросійську.
Степова зона України
Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія — Красноград — Балаклія — Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низо-вину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської ни-зовини, Донецьку і Приазовсь
Австралия: природные зоны Исключительное своеобразие и древность растительного и животного мира Австралии объясняется ее длительной изоляцией. Большинство видов растений (75 %) и животных (90 %) Австралии являются эндемиками, т. е. не встречаются больше нигде в мире. Среди животных мало млекопитающих, однако сохранились вымершие на других континентах виды, в том числе сумчатые (около 160 видов). Характерными представителями австралийской флоры являются эвкалипты (600 видов), акации (490 видов) и казуарины. Материк не дал миру ценных культурных растений. Австралия располагается в четырех географических поясах — от субэкваториального до умеренного. Смена природных зон обусловлена изменением температур и режима осадков. Равнинный характер рельефа хорошо выраженной широтной зональности, нарушаемой лишь на востоке. Основная часть континента лежит в тропических широтах, поэтому наибольшее развитие получили тропические пустыни и полупустыни, занимающие половину площади материка. Природные зоны Австралии В субэкваториальном и тропическом географических поясах значительные территории занимают саванны и редколесья. Зона дугой охватывает равнину Карпентария и Центральную низменность. Различают влажные, типичные и опустыненные саванны, развивающиеся соответственно на красных, красно-коричневых и красно-бурых почвах. В субэкваториальных широтах они сменяют друг друга с севера на юг, а в тропических — с востока на запад по мере уменьшения увлажнения. Австралийская саванна представляет собой открытые с травянистым покровом из бородача, аланг-аланга, с отдельными деревьями или рощами эвкалиптов, акаций, казуарин и запасающего влагу баобаба Грегори («бутылочного дерева»). Во внутренних районах появляются заросли низкорослых колючих кустарников с мелкой кожистой листвой — скрэбов, состоящих из засухоустойчивых видов акаций, эвкалиптов и казуарин. Неотъемлемой частью австралийских саванн являются сумчатые — кенгуру (рыжий, серый, заячий, валлаби), вомбаты. Типичны крупные нелетающие птицы — страус эму, казуар, австралийская дрофа. В эвкалиптовых редколесьях выводят птенцов волнистые попугайчики. Повсеместны постройки термитов — термитники. Всего в Австралии насчитывается 60 видов кенгуру. В природе они «заменяют» отсутствующих травоядных копытных. Детеныши кенгуру рождаются крохотными и сразу перебираются в сумку матери — кожную складку на ее животе, где и проводят следующие 6—8 месяцев, питаясь молоком. Вес взрослого кенгуру может достигать 90 кг при росте до 1,6 м. Кенгуру — рекордсмены по прыжкам: длина прыжков достигает 10—12 м, при этом они могут развивать скорость до 50 км/ч. Кенгуру вместе со страусом эму в качестве национальных символов изображены на гербе Австралийского Союза. Центральные части материка в двух географических поясах (тропическом и субтропическом) занимают пустыни и полупустыни. Австралию справедливо называют континентом пустынь (Большая Песчаная пустыня, Большая пустыня Виктория, пустыня Гибсона и др.). На Западно-Австралийском плоскогорье в условиях тропического континентального климата господствуют тропические пустыни и полупустыни. В каменистых и песчаных полупустынях вдоль русел рек тянутся редколесья из казуарин. Во впадинах глинистых полупустынь встречаются заросли лебеды и солевыносливые виды акаций и эвкалиптов. Для пустынь характерны «подушки» кустистого злака спинифекс. Почвы полупустынь — сероземы, пустынь — примитивные каменистые, глинистые или песчаные. На юге материка в субтропиках пустыни и полупустыни занимают равнину Налларбор («бездревесная») и низменность Муррея-Дарлинга. Они формируются в условиях субтропического континентального климата на бурых полупустынных и серо-бурых почвах. На фоне сухих редких злаков встречается полынь и солянки, древесно-кустарниковая растительность отсутствует. Животные пустынь и полупустынь при к жизни в условиях высоких температур и малого количества влаги. Одни зарываются под землю, как сумчатый крот, сумчатый тушканчик, кенгуровая крыса.
Объясненые:
сделай лучшим