а) какие формы рельефа преобладают в Австралии, почему;
Преобладают равнины. Причина заключается в том, что Австралия - самый плоский материк.
б) где расположены горы, в каком направлении они протянулись;
Горы расположены в западной и восточной частях материка, потому что именно эта его часть приподнята. Там образуются плоскогорья с отдельными хребтами и столовыми горами.
в) определите абсолютные высоты самой высокой и самой низкой точек Австралии;
Самая высокая точка - гора Косцюшко 2230 м, и самая низкая точка - озеро Эйр - 12 м ниже уровня моря.
г) сделайте вывод в соответствии рельефа и строении земной коры
Рельеф Австралии сформировался на основе древней Австралийской платформы. Эта платформа являлась частью еще более древнего материка Гондваны.
Австралия дели-ка на три части: более приподнятая западная часть, центральная низменность с толщей осадочных пород, и восточная часть с горами палеозойского периода.
Из полезных ископаемых здесь больше рудных, чем нерудных.
сільськогосподарські рослини, з плодів та насіння яких одержують рослинну олію для харчових (консервна, кондитерська, хлібопекарська галузі) і технічних (виробництво мила, оліфи, лінолеуму) потреб. Головними польовими олійними культурами у світі є соя, ріпак, соняшник, арахіс, бавовник, льон кудряш, кукурудза. Найбільшим виробником соєвих бобів та соєвої олії є США. Ця олія виробляється також у Китаї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії.
Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, Франції, Угорщині, Румунії, Аргентині, США, Китаї. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Аргентина, Росія та Україна, а також США, Туреччина, Індія.
В Україні соняшник вирощується практично по всій території (крім Полісся), проте найкращі умови у Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій областях.
Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків і тропіків. Він поширений в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.
Ріпак вирощується у Польщі, Угорщині, Україні, країнах північної Європи, США, Канаді, Китаї. Найбільшим експортером ріпакового насіння та олії є Канада.
Найбільшу кількість бавовняного насіння збирають в Індії, Пакистані, Китаї, США, Узбекистані.
Крім згаданих польових олійних культур, важливе місце займають деревні олійні культури.
Сушений м'якуш кокосових горіхів (копра) переробляється на кокосову олію. Половина світового виробництва копри припадає на Філіппіни. У країнах Південно-Східної Азії та екваторіальної Африки поширені олійні пальми, з плодів яких отримують пальмову та пальмово ядрову олії, що використовуються як у харчовій, так і в парфумерній промисловості.
Олію також отримують з плодів оливкового дерева. Основний регіон вирощування оливкових дерев — середземноморські країни, де найбільше виділяються Італія, Іспанія, Португалія, а також Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія та Болгарія.
Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.
а) какие формы рельефа преобладают в Австралии, почему;
Преобладают равнины. Причина заключается в том, что Австралия - самый плоский материк.
б) где расположены горы, в каком направлении они протянулись;
Горы расположены в западной и восточной частях материка, потому что именно эта его часть приподнята. Там образуются плоскогорья с отдельными хребтами и столовыми горами.
в) определите абсолютные высоты самой высокой и самой низкой точек Австралии;
Самая высокая точка - гора Косцюшко 2230 м, и самая низкая точка - озеро Эйр - 12 м ниже уровня моря.
г) сделайте вывод в соответствии рельефа и строении земной коры
Рельеф Австралии сформировался на основе древней Австралийской платформы. Эта платформа являлась частью еще более древнего материка Гондваны.
Австралия дели-ка на три части: более приподнятая западная часть, центральная низменность с толщей осадочных пород, и восточная часть с горами палеозойского периода.
Из полезных ископаемых здесь больше рудных, чем нерудных.
Олійні культури
сільськогосподарські рослини, з плодів та насіння яких одержують рослинну олію для харчових (консервна, кондитерська, хлібопекарська галузі) і технічних (виробництво мила, оліфи, лінолеуму) потреб. Головними польовими олійними культурами у світі є соя, ріпак, соняшник, арахіс, бавовник, льон кудряш, кукурудза. Найбільшим виробником соєвих бобів та соєвої олії є США. Ця олія виробляється також у Китаї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії.
Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, Франції, Угорщині, Румунії, Аргентині, США, Китаї. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Аргентина, Росія та Україна, а також США, Туреччина, Індія.
В Україні соняшник вирощується практично по всій території (крім Полісся), проте найкращі умови у Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій областях.
Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків і тропіків. Він поширений в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.
Ріпак вирощується у Польщі, Угорщині, Україні, країнах північної Європи, США, Канаді, Китаї. Найбільшим експортером ріпакового насіння та олії є Канада.
Найбільшу кількість бавовняного насіння збирають в Індії, Пакистані, Китаї, США, Узбекистані.
Крім згаданих польових олійних культур, важливе місце займають деревні олійні культури.
Сушений м'якуш кокосових горіхів (копра) переробляється на кокосову олію. Половина світового виробництва копри припадає на Філіппіни. У країнах Південно-Східної Азії та екваторіальної Африки поширені олійні пальми, з плодів яких отримують пальмову та пальмово ядрову олії, що використовуються як у харчовій, так і в парфумерній промисловості.
Олію також отримують з плодів оливкового дерева. Основний регіон вирощування оливкових дерев — середземноморські країни, де найбільше виділяються Італія, Іспанія, Португалія, а також Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія та Болгарія.
Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.
Объяснение:
вот что я нашел