Атланти́чний океа́н, Атлантика — другий за величиною та глибиною океан на Землі, загальною площею 106,5 млн км²[2][3]. Займає близько 20 % поверхні планети та 29 % акваторії Світового океану. Океан поєднує дві найбільші частини світу, Старий і Новий світ. Серед його особливостей — вузька, але сильно видовжена з півночі на південь на 16 000 км форма подібна до літери S. Атлантичний океан другий за глибиною (Пуероториканський жолоб, 8742 м) після Тихого. Середні глибини океану — 3926 м[⇨]. На екваторі океан має найменшу ширину, на півночі й на півдні широко сполучається із холодними полярними водами Північного Льодовитого і Південного океанів. Межі з Індійським і Тихим океанами проведено умовно — від мисів на південних краях Африки і Південної Америки по меридіанах до Антарктиди[⇨]. Атлантичний океан лежить майже в усіх кліматичних поясах, окрім полярних[⇨]. Акваторію океану поділяють на 16 окремих морів і велику кількість заток та бухт різної площі. Історично внутрішнє Середземне море поділяють на менші частини — окремі самостійні моря. Серед морів, окрім окраїнних (Карибське, Північне) багато внутрішніх (Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське). Серед морів унікальне Саргасове море, берегами якому слугують лише морські течії[⇨]. Міжпасатна протитечія близько 8° пн. ш. умовно поділяє океан на дві акваторії з відмінними й своєрідними природними умовами — Північну та Південну Атлантики[4][⇨]. Атлантичний океан був відомий мореходам ще з давніх часів[⇨], але його дослідження розпочалось із епохою Великих географічних відкриттів. З XIX століття океан досліджують океанографічні експедиції провідних країн Європи і Америки, серед його дослідників присутні імена українців, що працювали як в складі російських і радянських морських експедицій, так і в національних наукових проєктах. Серед найвідоміших експедицій слід відзначити британську експедицію на судні «Челленджер», німецьку на судні «Метеор» та багаторічні дослідження радянського судна «Витязь», американської геофізичної обсерваторії в Ламонт-Догерті Колумбійського університету та гідрографічного бюро В
Атланти́чний океа́н, Атлантика — другий за величиною та глибиною океан на Землі, загальною площею 106,5 млн км²[2][3]. Займає близько 20 % поверхні планети та 29 % акваторії Світового океану. Океан поєднує дві найбільші частини світу, Старий і Новий світ. Серед його особливостей — вузька, але сильно видовжена з півночі на південь на 16 000 км форма подібна до літери S. Атлантичний океан другий за глибиною (Пуероториканський жолоб, 8742 м) після Тихого. Середні глибини океану — 3926 м[⇨]. На екваторі океан має найменшу ширину, на півночі й на півдні широко сполучається із холодними полярними водами Північного Льодовитого і Південного океанів. Межі з Індійським і Тихим океанами проведено умовно — від мисів на південних краях Африки і Південної Америки по меридіанах до Антарктиди[⇨]. Атлантичний океан лежить майже в усіх кліматичних поясах, окрім полярних[⇨]. Акваторію океану поділяють на 16 окремих морів і велику кількість заток та бухт різної площі. Історично внутрішнє Середземне море поділяють на менші частини — окремі самостійні моря. Серед морів, окрім окраїнних (Карибське, Північне) багато внутрішніх (Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське). Серед морів унікальне Саргасове море, берегами якому слугують лише морські течії[⇨]. Міжпасатна протитечія близько 8° пн. ш. умовно поділяє океан на дві акваторії з відмінними й своєрідними природними умовами — Північну та Південну Атлантики[4][⇨]. Атлантичний океан був відомий мореходам ще з давніх часів[⇨], але його дослідження розпочалось із епохою Великих географічних відкриттів. З XIX століття океан досліджують океанографічні експедиції провідних країн Європи і Америки, серед його дослідників присутні імена українців, що працювали як в складі російських і радянських морських експедицій, так і в національних наукових проєктах. Серед найвідоміших експедицій слід відзначити британську експедицію на судні «Челленджер», німецьку на судні «Метеор» та багаторічні дослідження радянського судна «Витязь», американської геофізичної обсерваторії в Ламонт-Догерті Колумбійського університету та гідрографічного бюро В
Объяснение:
я хз