Світовий океан і атмосфера Землі нерозривно пов’язані між собою і являють собою єдину систему. Обмін енергією між океаном і атмосферою формує клімат на Землі і впливає на усі екосистемні процеси на планеті.
Океанічна циркуляція відбувається за рахунок вітрів на поверхні і відмінностей у щільності водних мас. В результаті з’являються течії, які переносять теплу чи холодну воду навколо Землі. Так, наприклад, Гольфстрім несе теплу воду тропіків до Північної Європи. Ця течія є поверхневою, але в океанах також відбувається перенесення теплої і холодної води з однієї глибини на іншу та на поверхню.
Ці процеси конвергенції та дивергенції є важливими для підтримки біологічного багатства океанів. З глибини піднімаються холодні, багаті поживними речовинами води, які необхідні для підтримки фауни і флори морів та океанів.
Це явище зазнає впливу домінуючих вітрів, зокрема на західному побережжі Південної Америки, де південні вітри зганяють тепліші води далі від берега, а з глибин вгору піднімаються холодні, багаті біогенними елементами води. Ці сприятливі умови забезпечують існування великої кількості риби та інших морських і океанічних організмів.
Проте приблизно один раз в чотири роки необхідні вітри не з’являються, що порушує увесь процес. Припиняється постачання незамінних поживних речовин з глибин, що призводить до різкого зменшення кількості морських організмів, а отже, і до величезних збитків для рибальства. Це явище, відоме під назвою Ель-Ніньо, може тривати кілька місяців. Інколи його пов’язують з глобальними змінами кліматичних умов.
Світовий океан є складною системою. Інколи кажуть, що людина значно більше знає про космос, ніж про те, щоб відбувається в глибинах океану. Глибоководні процеси зумовлені різними чинниками, такими, як солоність, температура, місячна гравітація(яка є причиною припливів). Кожен з цих чинників, а також їх порушення чи зміни зумовлюють суттєві наслідки як в локальному, так і в глобальному масштабі.
З вулканічною діяльністю пов'язані також і загатні озера. При виверженні вулкану нерідко потоки лави загачують річкові долини або грабени, утворюючи природні греблі. До найвідоміших таких озер відносяться Севан, Тиверіадське озеро та Ківу. Дуже часто загатні озера утворюються в гірських долинах шляхом обвалів, оповзання, морен льодовиків. При цьому обвалюється велика маса гірської породи і озера утворюються буквально за декілька годин чи діб[1]. Причиною утворення деяких озер є оповзання, які виникли при землетрусах або великих опадах. До таких озер відносяться Мантаро в Перу, Яшин-Куль у Ферганській долиніта Синевир в Україні. В горах, де є льодовики, зустрічається багато озер, більшість з яких є загатними і утворились через кінцеві моренні вали, які перекривають долини. Іноді в гірській долині можна гати ланцюжок таких загатних озер, який виглядає як сходинки.
Океанічна циркуляція відбувається за рахунок вітрів на поверхні і відмінностей у щільності водних мас. В результаті з’являються течії, які переносять теплу чи холодну воду навколо Землі. Так, наприклад, Гольфстрім несе теплу воду тропіків до Північної Європи. Ця течія є поверхневою, але в океанах також відбувається перенесення теплої і холодної води з однієї глибини на іншу та на поверхню.
Ці процеси конвергенції та дивергенції є важливими для підтримки біологічного багатства океанів. З глибини піднімаються холодні, багаті поживними речовинами води, які необхідні для підтримки фауни і флори морів та океанів.
Це явище зазнає впливу домінуючих вітрів, зокрема на західному побережжі Південної Америки, де південні вітри зганяють тепліші води далі від берега, а з глибин вгору піднімаються холодні, багаті біогенними елементами води. Ці сприятливі умови забезпечують існування великої кількості риби та інших морських і океанічних організмів.
Проте приблизно один раз в чотири роки необхідні вітри не з’являються, що порушує увесь процес. Припиняється постачання незамінних поживних речовин з глибин, що призводить до різкого зменшення кількості морських організмів, а отже, і до величезних збитків для рибальства. Це явище, відоме під назвою Ель-Ніньо, може тривати кілька місяців. Інколи його пов’язують з глобальними змінами кліматичних умов.
Світовий океан є складною системою. Інколи кажуть, що людина значно більше знає про космос, ніж про те, щоб відбувається в глибинах океану. Глибоководні процеси зумовлені різними чинниками, такими, як солоність, температура, місячна гравітація(яка є причиною припливів). Кожен з цих чинників, а також їх порушення чи зміни зумовлюють суттєві наслідки як в локальному, так і в глобальному масштабі.
З вулканічною діяльністю пов'язані також і загатні озера. При виверженні вулкану нерідко потоки лави загачують річкові долини або грабени, утворюючи природні греблі. До найвідоміших таких озер відносяться Севан, Тиверіадське озеро та Ківу. Дуже часто загатні озера утворюються в гірських долинах шляхом обвалів, оповзання, морен льодовиків. При цьому обвалюється велика маса гірської породи і озера утворюються буквально за декілька годин чи діб[1]. Причиною утворення деяких озер є оповзання, які виникли при землетрусах або великих опадах. До таких озер відносяться Мантаро в Перу, Яшин-Куль у Ферганській долиніта Синевир в Україні. В горах, де є льодовики, зустрічається багато озер, більшість з яких є загатними і утворились через кінцеві моренні вали, які перекривають долини. Іноді в гірській долині можна гати ланцюжок таких загатних озер, який виглядає як сходинки.
Объяснение: