ответ:Трудові ресурси – це капітал, який завжди виступає рушійною силою
покращання економічної ситуації держави та добробуту суспільства.
Трудовий потенціал країни накопичується поколіннями, а саме: знання,
освітній рівень, професійна кваліфікація, навички, вміння і досвід роботи а
також продуктивність праці визначають темпи суспільного розвитку
держави.
Попри певні позитивні соціально-економічні зрушення в українському
суспільстві протягом останніх років на регіональному рівні залишаються
невирішеними проблеми розвитку трудового потенціалу і забезпечення
ефективної зайнятості, збалансованості попиту та пропозиції на ринку праці,
створення нових робочих місць тощо [8].
Проблеми і перспективи розвитку вітчизняного ринку праці та його
вплив на всі сфери суспільного життя українців досліджуються багатьма
науковцями. У роботах С. Бандури, Д. Богині, В. Герасимчука, С. Дзюби,
А. Колота, І. Кравченко, В. Онікієнка, В. Петюха та інших учених розроблено
теоретико-методологічні й практичні питання формування та становлення
національного ринку праці й окремих його елементів. Результати і
перспективи суспільно-економічного реформування в Україні з погляду їх
соціально-демографічних наслідків, впливу на соціально-економічну
структуру населення, якість людського потенціалу ґрунтовно аналізують
2
Е. Лібанова, С. Макєєв, С. Пирожков, Ю. Саєнко, В. Стешенко та інші
вітчизняні вчені.
Водночас, у вітчизняній літературі бракує спеціальних досліджень,
пов’язаних з аналізом зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на характер
розвитку трудового потенціалу як на регіональному, так і на державному
рівнях. Відсутній цілісний аналіз іноземного досвіду з оптимізації
використання та розвитку трудового потенціалу, запозичення й адаптації
його до українських реалій.
Метою даної роботи є спроба узагальнення науково-практичного
вітчизняного та закордонного досвіду ефективного використання трудового
потенціалу українців в умовах становлення й функціонування національного
ринку праці та виявлення й аналіз проблем і перспектив розвитку трудового
потенціалу на регіональному рівні, а також вироблення пропозицій щодо
подолання кризових явищ у цій сфері.
Объяснение:
ответ:Трудові ресурси – це капітал, який завжди виступає рушійною силою
покращання економічної ситуації держави та добробуту суспільства.
Трудовий потенціал країни накопичується поколіннями, а саме: знання,
освітній рівень, професійна кваліфікація, навички, вміння і досвід роботи а
також продуктивність праці визначають темпи суспільного розвитку
держави.
Попри певні позитивні соціально-економічні зрушення в українському
суспільстві протягом останніх років на регіональному рівні залишаються
невирішеними проблеми розвитку трудового потенціалу і забезпечення
ефективної зайнятості, збалансованості попиту та пропозиції на ринку праці,
створення нових робочих місць тощо [8].
Проблеми і перспективи розвитку вітчизняного ринку праці та його
вплив на всі сфери суспільного життя українців досліджуються багатьма
науковцями. У роботах С. Бандури, Д. Богині, В. Герасимчука, С. Дзюби,
А. Колота, І. Кравченко, В. Онікієнка, В. Петюха та інших учених розроблено
теоретико-методологічні й практичні питання формування та становлення
національного ринку праці й окремих його елементів. Результати і
перспективи суспільно-економічного реформування в Україні з погляду їх
соціально-демографічних наслідків, впливу на соціально-економічну
структуру населення, якість людського потенціалу ґрунтовно аналізують
2
Е. Лібанова, С. Макєєв, С. Пирожков, Ю. Саєнко, В. Стешенко та інші
вітчизняні вчені.
Водночас, у вітчизняній літературі бракує спеціальних досліджень,
пов’язаних з аналізом зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на характер
розвитку трудового потенціалу як на регіональному, так і на державному
рівнях. Відсутній цілісний аналіз іноземного досвіду з оптимізації
використання та розвитку трудового потенціалу, запозичення й адаптації
його до українських реалій.
Метою даної роботи є спроба узагальнення науково-практичного
вітчизняного та закордонного досвіду ефективного використання трудового
потенціалу українців в умовах становлення й функціонування національного
ринку праці та виявлення й аналіз проблем і перспектив розвитку трудового
потенціалу на регіональному рівні, а також вироблення пропозицій щодо
подолання кризових явищ у цій сфері.
Объяснение: