Ічна характеристика південної америкиплан1. загальні відомості та фізико-ічне положення2. дослідження та освоєння3. рельєф і корисні копалини4. клімат5. внутрішні води6. природні зони7. населення і політична карта8. літературазагальні відомості та фізико-ічне положенняплоща південної америки з прилеглими островами & mdash; фолклендські (мальвінські), галапагос та інші & mdash; близько 18 млн км2. за площею вона посідав четверте місце серед материків землі.південна америка розміщена головним чином південніше екватора і тільки незначна частина материка лежить у північній півкулі. крайня північна точка & mdash; мис ґальїнас (12°25' пн. ш., 71°35'зх. південна & mdash; мис фро-уерд (53°54'пд. ш., 71°18/зх. що розташована на материку в маґеллановій протоці. південна америка повністю лежить у західній півкулі. крайньою західною точкою материка є мис па-риньяс (4°55' пн. ш., 81°20' зх. східною & mdash; мис кабу-бранку (7°09' пн. ш., 34°46' зх. івденна америка на півночі омивається карибським морем атлантичного океану, на сході & mdash; атлантичним, на заході & mdash; тихим океаном. береги південної америки порізані слабо, тільки на південно-західному узбережжі є вузькі затоки, а на східному & mdash; затоки в гирлах річок. найбільшою серед них є ла-плата. найбільший великий острів & mdash; вогняна земля, що розташований на крайньому півдні, відокремлюється від материка маґеллановою протокою. крайня південна острівна точка південної америки & mdash; мис горн & mdash; розташована на березі найширшої у світі протоки дрейка, якою материк відокремлюється від антарктиди. багато островів є тільки на півдні.більша частина південної америки розміщена в жаркому тепловому поясі.максимальної ширини (5150 км) південна америка досягає біля 5& mdash; 8° пд. щ. але вже у субтропіках вона звужується і на південь від 50° пд. ш. не перевищує 400 км. протяжність материка з півночі на південь & mdash; 7362 км (66°).дослідження та освоєнняіснує ряд гіпотез, переказів і документів про плавання до берегів америки жителів африки і європи. відкриття островів вест-індії і материка південна америка (1492 р.) належить x. ко-лумбу. думку про те, що нові землі, відкриті колумбом, є не західними берегами індії, а новою частиною світу, вперше висловив італійський мореплавець а. веспуччі. пізніше на честь веспуччі вся частина світу дістала назву америка. слідом за мандрівниками в нові землі ринули іспанські і португальські завойовники, перетворивши згодом материк на свої колоніальні володіння.для ічної науки справжнім відкриттям південної америки були експедиції німецького і мандрівника а. гумбольдта (1769& mdash; 1859 рр). а. гумбольдт склав першу геологічну карту материка, описав холодну течію біля західних берегів, пояснив її значення для клімату прибережних районів. вивчаючи природу анд,
Солёность воды определяется количеством солей, содержащихся в 1000 г морской воды и исчисляется в промилле (промилле - это тысячная доля какой-либо величины, например, грамм в килограмме; обозначаются промилле) . сравнительная характеристика солености речных и морских вод дана в табл. 6.3. происхождение солей. приход солей осуществляется за счёт растворения пород, слагающих дно океана, поступления с речным стоком. расход происходит в результате поглощения солей водорослями и животными организмами, а также потерь их при разбрызгивании и испарении. солёности положителен: океан становится солонее. но огромному объёму морских вод полный солевой обмен в океане совершается в 110 млн. лет. поэтому практически воды океана имеют постоянный солевой состав: 35 г на 1 л. или 35 промилле (3,5%) - средний состав морской воды. (я думаю я не зря это писал, хотя уже год прошёл)распределение солёности. в различных частях океана солёность воды неодинакова. она зависит: 1) от количества пресной воды, приносимой реками и атмосферными осадками; 2) от количества воды, испаряющейся с поверхности океана. сильное испарение повышает солёность воды. у экватора солёность меньше средней (около 31 промилле) : в этих частях океанов в течение всего года сильные дожди, а испарение уменьшено в связи с большой влажности воздуха и обычному в этих широтах облачному покрову. наибольшая солёность наблюдается на 20-30 широтах, соответствующих зонам пустынь на материках. здесь постоянно дуют сухие ветры (пассаты) и происходит сильное испарение, почти совершенно отсутствует облачный покров и осадки. солёность морской воды в некоторых местах поднимается до 37,9 промилле. в умеренных и холодных поясах солёность меньше, чем в жарком, в полярных областях она падает до 32-30 промилле. в морях, соединённых с океаном широкими и глубокими , солёность близка к солёности океана; во внутренних морях она может сильно колебаться. наиболее солёную воду - 41 промилле - имеет красное море, лежащее в субтропических широтах между горячими пустынями аравии и северной африки. наоборот, море, находящееся в умеренных широтах с большой облачностью и большим количеством осадков, получающее много пресной воды, имеет небольшую солёность. в западной части моря солёность воды составляет 15 промилле, а в финском заливе падает до 1-2 промилле.
