Який фактор є вирішальним при виділенні типів ландшафтів?

Принципи загальнонаукової класифікації ландшафтів

Насамперед, необхідно чітко розрізняти поняття "систематизація", "класифікація", "типологія" .

Природно-територіальні комплекси можуть розгля­датись як в індивідуальному, так і типологічному плані. Об’єктом без­посереднього дослідження є конкретні ПТК. Водночас для науки й прак­тики необхідно їх систематизація.

Порівнянням індивідуальних одиниць ПТК встановлюються їх типо­логічні ознаки. Класифікуючи ці одиниці, тобто об’єднуючи їх за певними ознаками подібності у види, типи, класи і т.д., отримуємо склад­ну систему типологічних одиниць. Таким чином, будь-яка типологічна одиниця (наприклад, тип ландшафту, урочища) в результатом наукового узагальнення.

Класифікації можуть бути побудовані за різними принципами: мор­фологічним, генетичним, історичним, кількісним та ін.

В.А.Ніколаєв (І973) виділяє три основні принципи (підходи) загальнонаукової класи­фікації ландшафтів:

1) історичний;

2) генетичний;

3) структурний,

об"еднуючи їх спільною назвою - структурно-генетичний. Усі вони тісно пов’язані між собою. Структура свідчить про історію (вік) і генезис ландшафту й навпаки, від останніх залежить його будова.

Основним показником класифікації ландшафтів при структурному підході є домінуючі урочища й місцевості (їх відсоткові співвідношення). Ознаки внутрішньої струк­тури кладуться в основу виділення низьких таксонів ландшафту - видів, підвидів.

Класифікаційні категорії ландшафтів і ознаки їх виділення

(за Ніколаєвим, І973)

Таксони

Головні ознаки поділу

Приклади

Відділ

тип контакту і взаємодія геосфер у структурі ландшафтної оболонки

наземні ландшафти, водні ландшафти

Система

енергетична база ландшафтів - поясно-зональні відмінності водно-теплового балансу

субарктичні, бореальні, суббореальні, семіарідні ландшафти тощо

Підсистема

секторні кліматичні відмінності, континентальність клімату

суббореальні семарідні ландшафти, помірно-континентальна, континентальна, різкоконтинентальна

Клас

морфоструктури вищого порядку (елементи мега­рельєфу), тип природної зональності (горизон­тальний або вертикальний)

рівнинні ладшафти, гірські ландшафти

Підклас

морфоструктури другого порядку, морфогенетичні підрозділи макрорельєфу

Підкласи рівнинних ландшафтів: низовинний, височинний

Група

тип водно-геохімічного режиму, який визна­чається співвідношенням атмосферного, ґрунто­вого і натічного зволоження, ступенем дренованості

Групи рівнинних ландшафтів: елювіальна, напівгідроморфна, гідроморфна

Тип

грунтово-біокліматичні ознаки на рівні типів грунтів і класів рослинних формацій (зональні для елювіальної групи ландшафтів)

Лісостеповий, напівпустинний, болотний, лу­говий тощо.

Підтип

грунтово-біокліматичні ознаки на рівні під­типів грунтів і підкласів рослинних формацій (підзональні для елювіальної групи ландшафтів)

Підтип лісостепового типу ландшафтів: лугово-лісовий (південний лісостеп), лісо-лугово-степовий (середній лісостеп)

Рід

генетичні типи рельєфу

Роди степових рівнинних ланд­шафтів: давньоалювіальний, погорбовано-грядовий давньоелювіальний

Підрід

генетичні типи й літологія поверхневих гірсь­ких порід

Підроди степових давньоалювіальних, рівнинних ландшафтів: пі­щані, галечникові, лісово-су-глинисті

Вид

подібність переважаючих у ландшафтах урочищ, місцевості (типи морфологічної структури)

Види степових рівнинних ланд­шафтів:

а) плоско-хвилясті рівнини, пі­щані й субпіщані з різнотравно-червоноковильними степами на темно-каштанових ґрунтах;

б) плоскі денудаційно-акумуля­тивні плато з покривом лесовидних порід, типчаковими степами на темно-каштанових ґрунтах