Глобальные масштабные загрязнения окружающей среды на Земле физически уничтожили огромные количества видов животных и растительности. Особую тревогу вызывают у учёных всего мира происходящие в настоящее время физико-химические процессы в воздушной оболочке Земли. В ней имеется более 2 000 000 химических соединений. Из них человечеством изучены только порядка 1 500-2 000 соединений, но как воздействует на воздушную среду оставшаяся подавляющая часть химических загрязнителей, учёные не знают. Ведь загрязнители, попадающие в воздушную массу, не исчезают, а накапливаются и видоизменяются, переходят в другие соединения. Но учёные уверены: они ускоряют атмосферные процессы, ведь некоторые химические соединения служат катализаторами, ускоряющими эти процессы (ливни, дожди, снега, торнадо, землетрясения, цунами и другие).
Для сохранения жизни на Земле природа создала многослойную воздушную оболочку вокруг неё. Жизнь на Земле поддерживается благодаря свету и теплу Солнца, которое состоит из раскалённых газов, в основном из водорода – 71,0% и гелия – 27,0%. Его поверхность излучает потоки невидимых заряжённых частиц веществ. Интенсивность потоков заряженных частиц меняется. Количество света и тепла, посылаемого на Землю Солнцем, в течение миллионов лет остаётся постоянным. До поверхности Земли доходит лишь половина солнечной энергии, а остальную часть энергии поглощает и отражает обратно в космос воздушная оболочка Земли, защищающая жизнь на ней.
Воздушная оболочка Земли как бы её одежда. Днём она защищает нас от обжигающих лучей Солнца, а ночью сохраняет тепло, накопленное за день. Воздух человечество от смертельных космических излучений. Жизнь на Земле не может существовать без воздуха.
Неравномерное распределение по Земле солнечного тепла приводит в движение воздушную массу, возникающий при этом ветер несёт с собой смену погоды.
Чим же відрізняються ПАЛ від природних ландшафтів?
По-перше, всім їм властива та чи інша антропогенна трансформованість деяких природних компонентів, а часом і морфологічної структури початкового ландшафту.
Спочатку в них змінюється біота: вирубка лісів, орання земель, посіви сільськогосподарських культур, плантації, оазиси в пустелях і т.п. Часто змінюється і літогенна основа разом з грунтом: кар'єрно-відвальні комплекси гірничорудних районів (наприклад, Курської магнітної аномалії, Екібастуза та інш.), міські та промислові забудовані території.
По-друге, більшість сучасних ПАЛ насичена продуктами людської праці, які називаються техноречовиною і техноструктурою. До них відносяться:
різні споруди – від сільських хат і скотарень до гробниць фараонів, гігантських гребель, хмарочосів («рельєфоіди», за Л.Л.Розановим);
різноманітна техніка – від примітивного селянського плуга до КамАЗів, комбайнів та екскаваторів, здатних здійснювати роботу і трансформувати ландшафти;
матеріали, одержувані в промисловому виробництві, – це виплавлювані метали, синтетичні матеріали, штучні добрива, отрутохімікати;
техноречовиною сучасних ландшафтів стають і відходи виробництва, промисловості та інш., що надходять до них.
Все це своєрідні техногенні компоненти й елементи матеріальної, антропогенної частини ПАЛ.
В даний час в ландшафти локально надходить відходів виробництва у вигляді різних хімічних сполук помітно більше, ніж від природного вивітрювання, мінералізації органічних залишків та вулканізму. Порушуючи біогеохімічні кругообіги і пошкоджуючи біоту, вони змінюють структуру та генофонд сучасних ландшафтів.
По-третє, ПАЛ часто мають не тільки природну, але й антропогенну енергетичну основу. У примітивних формах – це м'язова сила людини і тяглової худоби, штучні пали. У сучасних формах це може бути механічна енергія різних машин (трактори, автомобілі, бульдозери, екскаватори тощо), а також теплова і електрична енергія АЕС, ТЕС, ГЕС та інш.
По-четверте, в сильно трансформованих ландшафтах позитивні зворотні зв'язки часто переважають над негативними. В результаті вони стають малостійкими до звичайних природних процесів.
По-п'яте, для природно-антропогенних ландшафтів характерні зміни їх структурно-функціонального розмаїття, а отже, і еволюційної гнучкості або пластичності. Це проявляється як у вертикальній, так і в територіальній їх організації (у горизонтальній структурі).
На перших етапах, коли людство освоювало ландшафтну оболонку локально, створюючи осередки землеробства, населені пункти та інші природно-антропогенні геоекосистеми, регіональна та місцева різноманітність і інформаційна насиченість ландшафтів часто зростали. Природні ландшафти збагачувалися етнокультурними й господарськими властивостями та елементами.
Однак в останнє сторіччя господарська діяльність стає одним з провідних лімітуючих факторів природного ландшафтогенезу, що згладжують природні відмінності в ПАЛ.
Це веде до спрощення їх структури та уніфікації, особливо в біоті. Так, на місці різноманітних природних ландшафтів людина часто створює величезні по площі агроландшафти з окультуреними орними грунтами. У них вирощується порівняно невеликий набір сільськогосподарських культур. Переважають пшениця, рис, кукурудза, овес, картопля, бавовна. У тропічній та субтропічній зонах широкого поширення набули великі плантації монокультур.
В останні десятиліття західна технократична цивілізація все активніше проникає і монополізує виробничі та етнокультурні ніші інших країн та народів. В результаті зменшується етнокультурне розмаїття та уніфікуються самі природно-антропогенні ландшафти ГО, різко знижується їх природне розмаїття. Антропогенні навантаження вже призвели і до значних втрат видового генофонду біоти, особливо фауни Землі.
Для сохранения жизни на Земле природа создала многослойную воздушную оболочку вокруг неё. Жизнь на Земле поддерживается благодаря свету и теплу Солнца, которое состоит из раскалённых газов, в основном из водорода – 71,0% и гелия – 27,0%. Его поверхность излучает потоки невидимых заряжённых частиц веществ. Интенсивность потоков заряженных частиц меняется. Количество света и тепла, посылаемого на Землю Солнцем, в течение миллионов лет остаётся постоянным. До поверхности Земли доходит лишь половина солнечной энергии, а остальную часть энергии поглощает и отражает обратно в космос воздушная оболочка Земли, защищающая жизнь на ней.
Воздушная оболочка Земли как бы её одежда. Днём она защищает нас от обжигающих лучей Солнца, а ночью сохраняет тепло, накопленное за день. Воздух человечество от смертельных космических излучений. Жизнь на Земле не может существовать без воздуха.
Неравномерное распределение по Земле солнечного тепла приводит в движение воздушную массу, возникающий при этом ветер несёт с собой смену погоды.
Чим же відрізняються ПАЛ від природних ландшафтів?
По-перше, всім їм властива та чи інша антропогенна трансформованість деяких природних компонентів, а часом і морфологічної структури початкового ландшафту.
Спочатку в них змінюється біота: вирубка лісів, орання земель, посіви сільськогосподарських культур, плантації, оазиси в пустелях і т.п. Часто змінюється і літогенна основа разом з грунтом: кар'єрно-відвальні комплекси гірничорудних районів (наприклад, Курської магнітної аномалії, Екібастуза та інш.), міські та промислові забудовані території.
По-друге, більшість сучасних ПАЛ насичена продуктами людської праці, які називаються техноречовиною і техноструктурою. До них відносяться:
різні споруди – від сільських хат і скотарень до гробниць фараонів, гігантських гребель, хмарочосів («рельєфоіди», за Л.Л.Розановим);
різноманітна техніка – від примітивного селянського плуга до КамАЗів, комбайнів та екскаваторів, здатних здійснювати роботу і трансформувати ландшафти;
матеріали, одержувані в промисловому виробництві, – це виплавлювані метали, синтетичні матеріали, штучні добрива, отрутохімікати;
техноречовиною сучасних ландшафтів стають і відходи виробництва, промисловості та інш., що надходять до них.
Все це своєрідні техногенні компоненти й елементи матеріальної, антропогенної частини ПАЛ.
В даний час в ландшафти локально надходить відходів виробництва у вигляді різних хімічних сполук помітно більше, ніж від природного вивітрювання, мінералізації органічних залишків та вулканізму. Порушуючи біогеохімічні кругообіги і пошкоджуючи біоту, вони змінюють структуру та генофонд сучасних ландшафтів.
По-третє, ПАЛ часто мають не тільки природну, але й антропогенну енергетичну основу. У примітивних формах – це м'язова сила людини і тяглової худоби, штучні пали. У сучасних формах це може бути механічна енергія різних машин (трактори, автомобілі, бульдозери, екскаватори тощо), а також теплова і електрична енергія АЕС, ТЕС, ГЕС та інш.
По-четверте, в сильно трансформованих ландшафтах позитивні зворотні зв'язки часто переважають над негативними. В результаті вони стають малостійкими до звичайних природних процесів.
По-п'яте, для природно-антропогенних ландшафтів характерні зміни їх структурно-функціонального розмаїття, а отже, і еволюційної гнучкості або пластичності. Це проявляється як у вертикальній, так і в територіальній їх організації (у горизонтальній структурі).
На перших етапах, коли людство освоювало ландшафтну оболонку локально, створюючи осередки землеробства, населені пункти та інші природно-антропогенні геоекосистеми, регіональна та місцева різноманітність і інформаційна насиченість ландшафтів часто зростали. Природні ландшафти збагачувалися етнокультурними й господарськими властивостями та елементами.
Однак в останнє сторіччя господарська діяльність стає одним з провідних лімітуючих факторів природного ландшафтогенезу, що згладжують природні відмінності в ПАЛ.
Це веде до спрощення їх структури та уніфікації, особливо в біоті. Так, на місці різноманітних природних ландшафтів людина часто створює величезні по площі агроландшафти з окультуреними орними грунтами. У них вирощується порівняно невеликий набір сільськогосподарських культур. Переважають пшениця, рис, кукурудза, овес, картопля, бавовна. У тропічній та субтропічній зонах широкого поширення набули великі плантації монокультур.
В останні десятиліття західна технократична цивілізація все активніше проникає і монополізує виробничі та етнокультурні ніші інших країн та народів. В результаті зменшується етнокультурне розмаїття та уніфікуються самі природно-антропогенні ландшафти ГО, різко знижується їх природне розмаїття. Антропогенні навантаження вже призвели і до значних втрат видового генофонду біоти, особливо фауни Землі.