В прекрасной Франции, в городе Париже, жил один парень - Геральд.Он был коренным французом,занимался живописью,рисовал улицы Парижа.Будни его были похожи один на другой: он вставал рано,готовил себе завтрак,выходил на террасу и наслаждался видами.Потом он брал свой альбом,мольберт и шёл на улицы рисовать.Дальше он шёл в кафе,обедал,шёл домой.Потом он гулял со своей возлюбленной - Мишелью.Возвращался домой,ложился спать,забыв даже поужинать.Еди дни были наполнены однообразностью,но Геральду нравилась эта жизнь. Он был счастлив.
• характеризує основні риси рельєфу та закономірності розміщення корисних копалин;
• пояснює причини різноманітності природи Євразії.
Тектонічна будова материка. Євразія, як і Північна Америка, мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. Серед інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої та складної геологічної історії її розвитку. В основі Євразії лежить кілька давніх докембрійських (Східноєвропейська, Китайська, Сибірська, Індостанськай ін.) і молодих палеозойських (Західносибірська, Туранська) платформ. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У рельєфі їм відповідають рівнини: Східноєвропейська, Велика Китайська, Середньосибірське плоскогір’я, Декан, Західносибірська та Туранська рівнини. Між платформними ділянками та гірськими спорудами утворюються передгірські прогини, заповнені осадовими породами, у яких формуються низовини — Індо-Гангська, Месопотамська.
Найбільший за розмірами материки Землі, гігантська Євразія займає не лише всю Євразійську літосферну плиту, але й частину Індо-Австралійської й Африкано-Аравійської літосферних плит, які рухаються назустріч одна одній. На межі їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У його межах формуються молоді складчасті гори — Піренейські, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї. Саме такий рух плит пояснює розташування складчастих гір не на окраїнах материка, уздовж узбережжя, як наприклад, у Північній і Південній Америці, у внутрішніх і південних частинах Євразії.
Logo
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Географія. Опорні конспекти. 7 клас
Конспект № 40
Євразія. Тектонічна будова. Рельєф, роль внутрішніх і зовнішніх сил у його формуванні. Корисні копалини
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає характерні риси природи;
• наводить приклади форм рельєфу;
• позначає і показує на карті;
рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське;
гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (Джомолунгма);
нагір’я: Тибет, Іранське;
вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма;
пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі;
• характеризує основні риси рельєфу та закономірності розміщення корисних копалин;
• пояснює причини різноманітності природи Євразії.
Тектонічна будова материка. Євразія, як і Північна Америка, мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. Серед інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої та складної геологічної історії її розвитку. В основі Євразії лежить кілька давніх докембрійських (Східноєвропейська, Китайська, Сибірська, Індостанськай ін.) і молодих палеозойських (Західносибірська, Туранська) платформ. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У рельєфі їм відповідають рівнини: Східноєвропейська, Велика Китайська, Середньосибірське плоскогір’я, Декан, Західносибірська та Туранська рівнини. Між платформними ділянками та гірськими спорудами утворюються передгірські прогини, заповнені осадовими породами, у яких формуються низовини — Індо-Гангська, Месопотамська.
Найбільший за розмірами материки Землі, гігантська Євразія займає не лише всю Євразійську літосферну плиту, але й частину Індо-Австралійської й Африкано-Аравійської літосферних плит, які рухаються назустріч одна одній. На межі їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У його межах формуються молоді складчасті гори — Піренейські, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї. Саме такий рух плит пояснює розташування складчастих гір не на окраїнах материка, уздовж узбережжя, як наприклад, у Північній і Південній Америці, у внутрішніх і південних частинах Євразії.
Объяснение: