. Задания 1. Используя климатическую карту Евразии: (а) Определите, как изменяется годовое количество осадков по меридиану 80° в.д. (6) Объясните влияние первого климатообразующего фактора на изменение годового количества осадков по меридиану 80° в.д. (c) Объясните влияние второго климатообразующего фактора на изменение годового количества осадков по меридиану 80° в.д. - Общая циркуляция атмосферы является важнейшим процессом, который влияет на году в любом месте планеты.
Как известно, урожайность зерновых напрямую зависит от климатических условий. это доказал н. к. вавилов еще в 18 веке в своем трактате "о урожайности зерновых слово молвлю". климатические условия россии как экваториальной страны наилучшим образом подходят для разведения зерновых, бобовых и плодовых культур. но особенно выделяются гигантские урожаи зерновых в нашей стране. даже крайний север богат урожаем зерновых, и речь идет не только о пшенице. важную роль в общем урожае зерновых играют рожь, маковые и конопляные зерна, которыми издревле славятся бескрайние поля нашей родины. климат нашей страны это тот фактор, которому россия является мощнейшей зерновой державой.
термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за яких здобуте. основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. така традиція закладена німецьким філософом ім-мануїлом кантом. на думку іммануїла канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. іммануїл кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство? »; «як можливе загальне і необхідне знання? »; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні? ». така суть методологічного підходу до пізнання. методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.
у сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці (ганс , генріх ріккерт та і сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. багатьма дослідниками обґрунтовується методологічний плюралізм (тобто різні методологічні підходи). в сучасній науці склалася багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику (від грецького веду розмову, сперечаюсь) - вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, метафізику (те, що йде після фізики); на відміну від старої метафізики, нова визнає загальний зв'язок явищ і займається пошуками оптимальних засобів тлумачення розвитку. в арсеналі сучасної методології також є принцип соціальної обумовленості пізнання, соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури, ураховуються суб'єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм (відсовування назад), еволюціонізм, синергетика та ін. провідні ідеї синергетики: системність, цілісність світу і наукового знання про світ, спільність закономірностей розвитку матеріальної і духовної організації, нелінійність (багатоваріантність і необоротність), глибинні взаємозв'язки хаосу і порядку, новий образ світу, безперервно виникаючого та ін.[2, c. 56-57]
термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за яких здобуте. основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. така традиція закладена німецьким філософом ім-мануїлом кантом. на думку іммануїла канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. іммануїл кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство? »; «як можливе загальне і необхідне знання? »; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні? ». така суть методологічного підходу до пізнання. методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.
у сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці (ганс , генріх ріккерт та і сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. багатьма дослідниками обґрунтовується методологічний плюралізм (тобто різні методологічні підходи). в сучасній науці склалася багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику (від грецького веду розмову, сперечаюсь) - вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, метафізику (те, що йде після фізики); на відміну від старої метафізики, нова визнає загальний зв'язок явищ і займається пошуками оптимальних засобів тлумачення розвитку. в арсеналі сучасної методології також є принцип соціальної обумовленості пізнання, соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури, ураховуються суб'єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм (відсовування назад), еволюціонізм, синергетика та ін. провідні ідеї синергетики: системність, цілісність світу і наукового знання про світ, спільність закономірностей розвитку матеріальної і духовної організації, нелінійність (багатоваріантність і необоротність), глибинні взаємозв'язки хаосу і порядку, новий образ світу, безперервно виникаючого та ін.[2, c. 56-57]