1) Энергетический фактор размещения характерен для производства лёгких цветных металлов (алюминий, титан, магний), которое требует очень большого количества электроэнергии. Как правило, центры производства совпадают с расположением гидроэлектростанций, вырабатывающих наиболее дешёвую электроэнергию: Красноярск — Красноярская ГЭС, Саяногорск — Саяно-Шушенская ГЭС, Братск — Братская ГЭС, Шелехов — Иркутская ГЭС, Волгоград — Волгоградская ГЭС, Волхов — Волховская ГЭС и т.д. 2) Сырьевой фактор учитывается при размещении предприятий по производству тяжёлых цветных металлов (медь, никель, свинец, цинк). Для руд тяжёлых металлов характерно малое содержание полезного элемента (например, медные руды, пригодные для промышленного использования, содержат 1-3% меди). Предприятия по производству меди базируются на месторождениях медных руд (все центры медной промышленности Урала: Красноуральск, Ревда, Верхняя Пышма, Карабаш, Медногорск), никеля – никелевых руд (Норильск, Реж, Верхний Уфалей, Мончегорск), свинца и цинка -близ месторождений полиметаллических руд: Владикавказ (Садон), Белово (Салаир), Дальнегорск. 3) Экологический фактор размещения, несмотря на крайнюю экологическую опасность предприятий цветной металлургии, в нашей стране практически не учитывается.
група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети. ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. саме економічно розвинуті країни є членами організації економічного співтовариства і розвитку (оеср) і так званого паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок.
основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. особливо помітне місце серед них посі головні країни, або так звана «велика сімка». це — сша, японія, німеччина, франція, велика британія, італія та канада. на них припадає майже половина ввп та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередковано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.
корпорація — це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони цінні папери — акції цього підприємства. корпорації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.
до решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни європи: нідерланди, бельгія, швеція, швейцарія, фінляндія, норвегія, данія, австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: австралія, нова зеландія, південно-африканська республіка.
Источник: http://geographyofrussia.com/opredelite-faktory-okazavshie-vliyanie-na-razmeshhenie-predpriyatij-cve...
група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети. ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. саме економічно розвинуті країни є членами організації економічного співтовариства і розвитку (оеср) і так званого паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок.
основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. особливо помітне місце серед них посі головні країни, або так звана «велика сімка». це — сша, японія, німеччина, франція, велика британія, італія та канада. на них припадає майже половина ввп та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередковано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.
корпорація — це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони цінні папери — акції цього підприємства. корпорації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.
до решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни європи: нідерланди, бельгія, швеція, швейцарія, фінляндія, норвегія, данія, австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: австралія, нова зеландія, південно-африканська республіка.