Значительные по площади скопления крупных обломков и глыб прочных скальных пород, которые образуются в горах в результате интенсивного физического выветривания — это ??? 1) аккумуляция. 2) оползень 3)курумы 4)сель 5)выветривание
Северный Кавказ — зона активного проявления ветровой и водной эрозий. Здесь часты и засухи, особенно в июне и июле. Под влиянием ежегодной вспашки, резких колебаний температуры в зимний и весенний периоды почва теряет связность, устойчивость против ветра и воды, эродирует.Пыльные бури уносят почву, выдувают семена, засекают молодые посевы. Наиболее часто (с интервалом 1—4 года) они отмечаются в центральной части зоны, в Армавирском ветровом коридоре и прилегающих к нему районах. Во время пыльных бурь скорость ветра достигает 30 м/с; потери почвы при отсутствии почвозащитных мер составляют 100—300 т/га (сдувается слой 1—3 см), а на отдельных полях центральной части Северного Кавказа—1000— 2000 т/га (10—20 см).На территории Северного Кавказа выделяют 14 основных ветровых коридоров. Общая площадь их составляет около 2,2 млн га, в том числе в Ростовской области 1380 тыс. га, в Ставропольском крае 490 тыс. га, в Краснодарском крае 310 тыс. га.В ветровых коридорах наряду с дефляцией проявляется водная эрозия почв (смыв, размыв, образование оврагов), вызываемая стоком ливневых и талых вод. Наиболее ощутима она в Ростовской области, в предгорных и горных районах. Вместе с водой в реки, водоемы и моря ежегодно уносится много почвы и питательных веществ.
Континентальний помірний клімат поширений у внутрішніх районах Північної Америки та Азії. Циклони сюди завітають досить рідко. Літо тепле (+17°…+26°С), зима холодна (-10°…-24°С) зі стійким сніговим покривом. Найбільш чітко цей підтип клімату виражений в Якутії — зимові морози —40°С, сухе повітря, майже відсутність опадів. Область перехідного клімату від морського до континентального займає в основному території Центральної Європи. При віддаленні від океану амплітуда літніх і зимових температур зростає: зима стає помітно холоднішою. Влітку опадів більше, ніж в холодний період року. На території Східної Європи (до Уралу) клімат вважають помірно континентальним.
Морський помірний клімат панує над західними околицями материків. Він формується за безпосередньої участі західних вітрів з океанів. Літо прохолодне (+15°…+20°С), тепла зима (вище за +5°С). Атмосферні опади випадають цілий рік в достатній кількості (500—1000 мм, у горах — до 6000 мм). В Європі цей підтип клімату формується під постійним впливом морських повітряних мас з Атлантики. Літо тут прохолодне, зима відносно тепла навіть на узбережжі Скандинавського півострова. При проходженні атлантичних циклонів погода швидко змінюється: влітку можуть бути похолодання, зимою — відлиги.
На східній околиці Євразії, від Камчатського півострова до Корейського панує мусонний підтип клімату. Стійка сезонна зміна постійних вітрів впливає на картину розподілу опадів впродовж року. Взимку тут дмуть холодні мусони на море, утворюючи ясну суху холодну (-20°…-27°С) погоду. Влітку мусони з Тихого океану несуть вологу на материк. На Камчатці та Сахаліні випадає 1600—2000 мм (близько 0,75 річної суми).
Помірний кліматичний пояс простягається широкою смугою над помірними широтами (від 40°-45° до полярного кола) Північної Америки та Євразії, в південній півкулі він лише трохи зачіпає околиці Південної Америки (Патагонія, Вогняна земля), північна частина Антарктичного півострова, Тасманія та острів Південний Нової Зеландії. Україна цілком лежить в його межах, в межах помірно-континентального підтипу. Над цими територіями утворюється область низького тиску з активною циклонічною діяльністю. Помірний кліматичний пояс має два головних підтипи.
Значне просторове поширення та сезонні коливання тепла і вологи зумовлюють формування різноманітних ландшафтів (особливо це помітно у Північній півкулі). У межах помірних поясів виділяють такі природні зони[1]:
океанічні луки,
декілька лісових зон,
лісостеп,
степи,
напівпустелі і пустелі.
Для океанів у межах помірного кліматичного поясу характерні значні річні коливання температури й солоності, багатий органічний світ[1].
Объяснение:
Континентальний помірний клімат поширений у внутрішніх районах Північної Америки та Азії. Циклони сюди завітають досить рідко. Літо тепле (+17°…+26°С), зима холодна (-10°…-24°С) зі стійким сніговим покривом. Найбільш чітко цей підтип клімату виражений в Якутії — зимові морози —40°С, сухе повітря, майже відсутність опадів. Область перехідного клімату від морського до континентального займає в основному території Центральної Європи. При віддаленні від океану амплітуда літніх і зимових температур зростає: зима стає помітно холоднішою. Влітку опадів більше, ніж в холодний період року. На території Східної Європи (до Уралу) клімат вважають помірно континентальним.
Морський помірний клімат панує над західними околицями материків. Він формується за безпосередньої участі західних вітрів з океанів. Літо прохолодне (+15°…+20°С), тепла зима (вище за +5°С). Атмосферні опади випадають цілий рік в достатній кількості (500—1000 мм, у горах — до 6000 мм). В Європі цей підтип клімату формується під постійним впливом морських повітряних мас з Атлантики. Літо тут прохолодне, зима відносно тепла навіть на узбережжі Скандинавського півострова. При проходженні атлантичних циклонів погода швидко змінюється: влітку можуть бути похолодання, зимою — відлиги.
На східній околиці Євразії, від Камчатського півострова до Корейського панує мусонний підтип клімату. Стійка сезонна зміна постійних вітрів впливає на картину розподілу опадів впродовж року. Взимку тут дмуть холодні мусони на море, утворюючи ясну суху холодну (-20°…-27°С) погоду. Влітку мусони з Тихого океану несуть вологу на материк. На Камчатці та Сахаліні випадає 1600—2000 мм (близько 0,75 річної суми).
Помірний кліматичний пояс простягається широкою смугою над помірними широтами (від 40°-45° до полярного кола) Північної Америки та Євразії, в південній півкулі він лише трохи зачіпає околиці Південної Америки (Патагонія, Вогняна земля), північна частина Антарктичного півострова, Тасманія та острів Південний Нової Зеландії. Україна цілком лежить в його межах, в межах помірно-континентального підтипу. Над цими територіями утворюється область низького тиску з активною циклонічною діяльністю. Помірний кліматичний пояс має два головних підтипи.
Значне просторове поширення та сезонні коливання тепла і вологи зумовлюють формування різноманітних ландшафтів (особливо це помітно у Північній півкулі). У межах помірних поясів виділяють такі природні зони[1]:
океанічні луки,
декілька лісових зон,
лісостеп,
степи,
напівпустелі і пустелі.
Для океанів у межах помірного кліматичного поясу характерні значні річні коливання температури й солоності, багатий органічний світ[1].