Роль водного транспорта в России во все времена была огромной.
Водный транспорт включает в себя речной (внутренний водный) и морской транспорт. Наиболее велико значение речного транспорта в Поволжье, Волго-Вятском районе, Европейском Севере, на севере Сибири и Дальнего Востока, где на его долю приходится свыше трети всех перевозимых грузов.
Для развития речного транспорта необходимы крупные равнинные судоходные реки (Волга, Нева, Свирь, Днепр, Дон, Северная Двина, Обь, Иртыш, Енисей, Ангара, Лена, Амур и др.) и озёра (Ладожское, Онежское и др.). Для большинства регионов России речной транспорт имеет сезонный характер, что объясняется ледоставом в зимний период года. Большую трудность для речного транспорта на севере Сибири и Дальнего Востока представляют ледяные заторы, образующиеся в весенний период. Огромную роль играют судоходные речные каналы , образующие с системой рек и озёр единую глубоководную систему европейской части России, благодаря которой Москву называют «портом пяти морей». Появление новых типов кораблей (на подводных крыльях, на воздушной подушке, река-море, контейнеровозов, современных ледоколов) значительно расширяют возможности речного транспорта.
Як з'ясувала група китайських і австралійських учених, в ДНК представників цього народу є спеціальні гени EGLN1 і EPAS1, що відповідають за більш ефективне використання наявного кисню, без підвищення кількості еритроцитів. Пізніше було розшифровано додатково 7 генів з ще більш складними назвами. Ці гени унікальні для тибетців, тобто не зустрічаються в такій комбінації і в потрібній кількості більше ні в одного народу нашої планети. Один з них, зокрема, допомагає сповільнити обмін речовин, що дозволяє тибетцям зберігати нормальну вагу при поганому харчуванні. Унікальний набір генів також відповідає за зміст окису азоту в тканинах, що сприяє розширенню судин. Вчені також відзначають, що у тибетців набагато вище частота дихання, ніж у мешканців рівнинних областей.
Роль водного транспорта в России во все времена была огромной.
Водный транспорт включает в себя речной (внутренний водный) и морской транспорт. Наиболее велико значение речного транспорта в Поволжье, Волго-Вятском районе, Европейском Севере, на севере Сибири и Дальнего Востока, где на его долю приходится свыше трети всех перевозимых грузов.
Для развития речного транспорта необходимы крупные равнинные судоходные реки (Волга, Нева, Свирь, Днепр, Дон, Северная Двина, Обь, Иртыш, Енисей, Ангара, Лена, Амур и др.) и озёра (Ладожское, Онежское и др.). Для большинства регионов России речной транспорт имеет сезонный характер, что объясняется ледоставом в зимний период года. Большую трудность для речного транспорта на севере Сибири и Дальнего Востока представляют ледяные заторы, образующиеся в весенний период. Огромную роль играют судоходные речные каналы , образующие с системой рек и озёр единую глубоководную систему европейской части России, благодаря которой Москву называют «портом пяти морей». Появление новых типов кораблей (на подводных крыльях, на воздушной подушке, река-море, контейнеровозов, современных ледоколов) значительно расширяют возможности речного транспорта.
Як з'ясувала група китайських і австралійських учених, в ДНК представників цього народу є спеціальні гени EGLN1 і EPAS1, що відповідають за більш ефективне використання наявного кисню, без підвищення кількості еритроцитів. Пізніше було розшифровано додатково 7 генів з ще більш складними назвами. Ці гени унікальні для тибетців, тобто не зустрічаються в такій комбінації і в потрібній кількості більше ні в одного народу нашої планети. Один з них, зокрема, допомагає сповільнити обмін речовин, що дозволяє тибетцям зберігати нормальну вагу при поганому харчуванні. Унікальний набір генів також відповідає за зміст окису азоту в тканинах, що сприяє розширенню судин. Вчені також відзначають, що у тибетців набагато вище частота дихання, ніж у мешканців рівнинних областей.