Зразок таблиці до практичної роботи Країни

Індія 

Японія

Китай

Особливості

1)Тривалість життя.

2)Частка працересурсного населення (від 15до 60 років)

3)Співвідношення чоловіків та жінок.

4) Відсоток дітей до 15 років.

5)Кількість новонароджених хлопчиків та дівчаток.

6)Тип відтворення

Практична робота №4.
Тема: Аналіз статево-вікових пірамід Японії, Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн.

Теоретичні відомості
Що показують різні елементи статево-вікової піраміди:
1. Висота піраміди характеризує тривалість життя населення.
2. Ширина основи показує кількість новонароджених хлопчиків (ліворуч) та дівчаток (праворуч).
3. Стовпчики гістограми показують кількість чоловічого та жіночого населення у певному віковому інтервалі (через 1, 4 або 5 років). За ними можна визначити співвідношення чоловічого та жіночого населення різних вікових груп: 0-15 років, 15-60 років; 60 і більше років.
4. Кути нахилу граней до основи характеризують темпи або швидкість зміни чисельності поколінь. Чим менші за абсолютною величиною кути нахилу, тим ближче контур піраміди до прямокутного і, відповідно, менше перевищення числа новонароджених над числом дорослих.
5. Загальний силует піраміди:
а) при зростаючому типі піраміди (прогресивна вікова структура населення, молоде населення) піраміда має широку основу і гострі кути нахилу бічних сторін. Це свідчить про те, що кожне наступне покоління новонароджених є численнішим за попереднє і, внаслідок високого рівня смертності в дитячі та молоді роки, досить швидко йде з життя.
б) при омолождувальному типі піраміди (населення, що постарішало) кути нахилу при основі наближаються до прямих, що свідчить про усталену щорічну кількість новонароджених (ширина основи рік від року майже не змінюється) і про те, що майже всі, хто народився, мають шанс вижити, переходячи з віку в вік внаслідок низьких рівнів смертності.
в) скорочувальний тип (регресивна вікова структура населення, молоде населення) піраміди має кути нахилу бічних сторін більшими за прямі; тоді при вузькій основі з кожним роком кількість новонароджених стає все меншою, основа ще більше звужується. Зазначене є характерним для дуже старого населення, або населення, що зменшується
6. Обрис бічної сторони. Якщо населення розвивається в нормальних умовах, тобто режим відтворення населення (рівні народжуваності та смертності) не зазнає якихось суттєвих зовнішніх впливів, то вікова піраміда має відносно рівні грані без виступів і западин. Наявність западин і виступів в окремих вікових групах свідчить про порушення плавності зміни поколінь в зв'язку з екстремальними подіями, що призвели до підвищеної смертності, міграції, зниження народжуваності, шлюбності тощо і викривили графік.
Хід роботи
Проаналізуйте статево-вікові пірамади Японії, Китаю та Індії
2. Порівняйте їх у вигляді таблиці за такими показниками:
1)Тривалість життя.
2)Частка працересурсного населення (від 15до 60 років)
3) Співвідношення чоловіків та жінок.
4) Відсоток дітей до 15 років.
5) Кількість новонароджених хлопчиків та дівчаток.
6) Тип відтворення (знайдіть в інших джерелах)
3. Дайте відповідь (письмово) Які спільні та відмінні риси в демографічній ситуації країн, що порівнюються?
4. Напишіть висновок. Назвіть головні особливості працересурсного потенціалу Японії, Індії та Китаю.

​

АЛМАТЫ. 15 декабря. КАЗИНФОРМ /Сара Мустафина/ «Вклад Чокана Валиханова в изучение истории и культуры народов Центральной Азии» - тема международной научной конференции накануне в Алматы в Институте востоковедения им. Р.Б.Сулейменова. В ее работе приняли участие известные ученые Казахстана, России и Кыргызстана. Было отмечено, что Ш.Валиханов (1835-1865) занимает достойное место среди выдающихся личностей мировой науки. Его путешествия на Тянь-Шань, в Восточный Туркестан (Джунгария и Кашгария), научные труды и исследования стали важным вкладом в мировое востоковедение. Как историк, этнограф, лингвист, фольклорист, географ Ш.Валиханов исследовал этническую, политическую, культурную и социально-экономическую историю казахов и других народов Центральной Азии. Охват научных исследований поражает своей широтой, свидетельствует о глубине, разносторонности и оригинальности его познаний. Особое внимание в своих трудах он уделял устному народному творчеству казахов как культурному и духовному наследию этноса. Ш.Валиханов впервые пишет об исторической общности центрально-азиатских народов, единстве их культурных ценностей. Эти идеи сохранили свою актуальность и сегодня. Они стали основополагающими в формировании национальной идеи и государственном строительстве полиэтничного и мультикультурного Казахстана, говорили участники конференции. В рамках конференции была организована выставка, на которой представлены научные труды Ш.Валиханова и книги о выдающемся казахском ученом.

Мари́я I Тюдо́р (18 февраля 1516, Дворец Плацентия, Большой Лондон — 17 ноября 1558, Сент-Джеймсский дворец, Большой Лондон) — первая коронованная королева Англии с 1553 года, старшая дочь Генриха VIII от брака с Екатериной Арагонской. Также известна как Мария Кровавая (или Кровавая Мэри, англ. Bloody Mary), Мария Католичка.

Этой королеве не поставили ни одного памятника на родине (есть памятник на родине мужа — в Испании), её имя ассоциируется с кровавыми расправами, день её смерти (и одновременно день восшествия на престол Елизаветы I) отмечали в стране как национальный праздник.

До рождения Марии Тюдор все дети Генриха VIII и Екатерины Арагонской умирали во время внутриутробного развития или сразу после родов, и появление на свет здоровой девочки вызвало большую радость в королевской семье.

Девочку окрестили в монастырской церкви близ дворца Гринвич спустя три дня, нарекли её в честь любимой сестры Генриха — королевы Франции Марии Тюдор.

Первые два года жизни Мария переезжала из одного дворца в другой. Связано это было с эпидемией английского пота, которой опасался король, перебираясь все дальше и дальше от столицы.

Свита принцессы в эти годы состояла из леди-наставницы, четырёх нянек, прачки, капеллана, постельничего и штата придворных. Все они одевались в цвета Марии — голубой и зелёный.

К осени 1518 года эпидемия отступила, и двор возвратился в столицу и к своей привычной жизни[1].

В это время во Франции на престол вступил Франциск I. Ему не терпелось доказать свою силу и могущество, для чего он стремился заключить дружеский союз с Генрихом через брак Марии и французского дофина Франциска.

Переговоры завершились к осени 1518 года. Мария должна была выйти замуж по достижении дофином четырнадцатилетнего возраста. Среди условий было и такое: если у Генриха не появится наследника мужского пола, корону наследует Мария. Однако в такую возможность Генрих не верил, так как ещё надеялся на рождение сына (королева Екатерина была на последних сроках беременности), к тому же казалось немыслимым, что править страной будет женщина. Но в ноябре 1518 года Екатерина Арагонская родила мёртвого ребёнка, и Мария продолжала оставаться основной претенденткой на английский престол.

Детство Марии проходило в окружении большой свиты, соответствующей её положению. Однако родителей она видела весьма редко.