1. доведіть , що вершини паралелограма авсd лежать в одній площині.
2. дано дві прямі а і b, через які не можна провести площину. доведіть, що ці прямі не перетинаються.
3. доведіть, що дві прямі у просторі не можуть перетинатися більш ніж в одній точці.
4. чи можуть дві площини мати тільки одну спільну точку?
Зная, что ∠ВАС=40°, а угол АВС=75°, и сумма углов треугольника составляет 180°, найдём угол С.
Угол С=180-40-75=65°. Рассмотрим полученный ∆САМ. Он прямоугольный так как УГОЛ АМС=90°, найден угол С=65°, и так как сумма острых углов прямоугольного треугольника составляет 80°, то угол САМ=90-65=25°. Если угол САМ=25°, то угол ВАН=40-25=15°. Рассмотрим ∆СВК. Он также прямоугольный, так как угол ВКС=90°, угол С=65°, поэтому угол СВК=90-65=25°. Если угол СВК=25°, то угол АВН=75-25=50°
Теперь рассмотрим ∆АВН. В нём известны 2 угла: угол ВАН=15°, а угол АВН=50° и можно найти АНВ. Угол АНВ=180-50-15=115°
ОТВЕТ: угол АНВ=115°
Погляди на сутність географії висловлювали в своїх працях вчені різних епох. Особливої уваги заслуговують праці Стратона - одного з основоположників науки, Б. Вареніуса, А. Геттнера, А. Гумбольдта, Дрепера та ін. Серед українських вчених сутність географії найбільш повно висвітлена в працях С. Рудницького, П. Тутковського, В. Кубійовича, К. Воблого, А. Синявського, О. Маринича, М. Пістуна. Питання трансформації географічної науки у контексті формування гуманістичної парадигми розглядаються в працях Д. Замятіна, Ю. Голубчикова.
Дослідження історії поглядів на географію проводили Д. Анучін, Ю. Саушкін, О. Ісаченко, Н. Мукітанов. Однак, комплексного історичного аналізу формування та розвитку поглядів на географію, її об’єкт і завдання дослідження та розвитку української наукової думки у світовому контексті ще детально не проведено.
А тому метою даного дослідження ми обрали аналіз поглядів на сутність географії з історичної точки зору, а також визначення подальших напрямків розвитку географічних досліджень при переході на засади гуманістичної парадигми. Основним завданням дослідження є висвітлення еволюції трактування географії, її об’єкту та основних завдань дослідження в працях видатних вітчизняних та зарубіжних вчених.
Відомо, що географія як наука веде свій початок від філософів античної Греції (Аристотеля, Ератосфена, Стратона, Птоломея), хоча окремі розрізнені географічні знання дослідники знаходять ще в державах стародавнього сходу [14]. Її походження від грецьких слів "γέα" – земля і "γράφω" – пишу означає, за тлумаченням Дмитра Анучіна, розуміння цієї науки як "опису" або "зображення" Землі [1]. Саме в останньому змісті цей термін широко використовувався у стародавні часи.
Клавдій Птоломей, наприклад, в своєму трактаті "Географія" визначає цю науку як мистецтво зображувати Землю, тобто складати географічні карти. Ці міркування Птоломея базуються на практиці складання греками описів земель, так званих "періодів" або "об’їздів", які, щоправда, мали лінійний характер зображення території і зводились до картографування головних водних та сухопутних шляхів між поселеннями (периєгезів) або узбережжя морів (периплів).
На думку Ератосфена, географія мала б описувати Землю завдяки використанню наявного на той час астрономічного досвіду та математичних знань. Сам вчений намагався довести таким чином думку про своєрідну "геометрію простору", розробляючи та уточнюючи географічні карти, аналізуючи відстані між населеними пунктами та їх взаємну орієнтацію за до астрономічних а також здійснюючи землеопис "вглиб" території. Використання математики та астрономії до Ератосфену визначити дугу меридіана та нахил екліптики Землі, доволі точно оцінити величину Земної кулі та межі розподілу ойкумени. Думки Ератосфена про математизацію географічних досліджень відстоювали Гіппарх (увів географічні координати), Анаксімандр та Арістагор Мілетський (розробили округлу модель Землі), Помпоній Мела та ін.
Объяснение: