найбільший пам'ятник богданові хмельницькому (з 4 існуючих) у місті хмельницькому розташований біля обласної філармонії на розі вулиць кам'янецької та гагаріна.
автори пам'ятника — скульптор в. борисенко, архітектор м. копил.
опис
головний хмельницький пам'ятник богданові хмельницькому являє собою кінну бронзову скульптуру — богдан хмельницький на баскому коні зображений справжнім державцем, встановлену на широкому пласкому трапецієподібному постаменті, оббитому рожевими плитами. правитель у русі, у його правиці — високо здійнята булава, лівицею він притримує поводи коня.
і мистецтвознавці, і прості глядачі визнають, що пам'ятник виглядає дещо незграбно. з художньої точки зору він має декоративно-паркову форму, тобто його риси силуетні, а не деталізовані. складається враження, що скульптор бачив лише зменшену копію свого творіння і не уявляв як він буде виглядати в натуральну величину. безперечно, така ситуація викликана тим фактом, що від самого початку монумент призначався для розміщення на високому пагорбі, звідки мав чітко проглядатись з усіх боків. тим не менше, пам'ятник богданові хмельницькому в хмельницькому є безперечно високохудожнім твором, визначною пам'яткою міської скульптури, скульптура богдана хмельницького та його коня прекрасно з вулиці кам'янецької.
з історії створення та встановлення
на початок 1990-х років у хмельницькому був один пам'ятник на честь історичної особи, ім'я якої місто носить. однак він, встановлений 1955 року, невеликий і розташований віддалік від середмістя — на привокзальній площі. відтак, у місті було ухвалено рішення відкрити величний пам'ятник хмельницькому, що містився б на узвишші, і який мав перетворитись на справжній міський символ. первинним місцем розташування монумента було обрано перехрестя вулиць сковороди та кам'янецької. вже навіть було відведено відповідну земельну ділянку, однак через проблеми із зенесенням розміщених на ній декількох житлових будинків приватного сектора та складністю надання квартир їх жильцям, які заздалегідь прописали в них багатьох осіб, а згідно з тодішнім законодавством, держава усім їм мала надати повноцінне житло, справа із встановленням пам'ятника забуксувала.
зображення пам'ятника на українській поштовій марці (2003)
за декілька років, напередодні 1993-го року, коли хмельницький мав відсвяткувати своє 500-ліття, до ідеї встановлення великого пам'ятника повернулися знову. тодішній мер хмельницького м. чекман доручив архітекторам віднайти для монумента гідне місце. були різні варіанти розміщення — від очевидного біля будівлі обласної адміністрації та ради на майдані незалежності до малоймовірного і не дуже реального з технічного боку на мості через залізничні колії на вулиці кам'янецькій, однак у всіх випадках розташування пам'ятника визнавалось зрештою невдалим, в тому числі і тому, що спершу він призначався для розміщення на пагорбі. з наближенням знаменної дати тогочасний головний архітектор міста м. копил обрав, на його погляд, найвдаліше місце для монумента — біля обласної філармонії. відтак, 28 вересня 1993 року у рамках відзначення 500-ї річниці
ответ:
объяснение:
розташування та автори
найбільший пам'ятник богданові хмельницькому (з 4 існуючих) у місті хмельницькому розташований біля обласної філармонії на розі вулиць кам'янецької та гагаріна.
автори пам'ятника — скульптор в. борисенко, архітектор м. копил.
опис
головний хмельницький пам'ятник богданові хмельницькому являє собою кінну бронзову скульптуру — богдан хмельницький на баскому коні зображений справжнім державцем, встановлену на широкому пласкому трапецієподібному постаменті, оббитому рожевими плитами. правитель у русі, у його правиці — високо здійнята булава, лівицею він притримує поводи коня.
і мистецтвознавці, і прості глядачі визнають, що пам'ятник виглядає дещо незграбно. з художньої точки зору він має декоративно-паркову форму, тобто його риси силуетні, а не деталізовані. складається враження, що скульптор бачив лише зменшену копію свого творіння і не уявляв як він буде виглядати в натуральну величину. безперечно, така ситуація викликана тим фактом, що від самого початку монумент призначався для розміщення на високому пагорбі, звідки мав чітко проглядатись з усіх боків. тим не менше, пам'ятник богданові хмельницькому в хмельницькому є безперечно високохудожнім твором, визначною пам'яткою міської скульптури, скульптура богдана хмельницького та його коня прекрасно з вулиці кам'янецької.
з історії створення та встановлення
на початок 1990-х років у хмельницькому був один пам'ятник на честь історичної особи, ім'я якої місто носить. однак він, встановлений 1955 року, невеликий і розташований віддалік від середмістя — на привокзальній площі. відтак, у місті було ухвалено рішення відкрити величний пам'ятник хмельницькому, що містився б на узвишші, і який мав перетворитись на справжній міський символ. первинним місцем розташування монумента було обрано перехрестя вулиць сковороди та кам'янецької. вже навіть було відведено відповідну земельну ділянку, однак через проблеми із зенесенням розміщених на ній декількох житлових будинків приватного сектора та складністю надання квартир їх жильцям, які заздалегідь прописали в них багатьох осіб, а згідно з тодішнім законодавством, держава усім їм мала надати повноцінне житло, справа із встановленням пам'ятника забуксувала.
зображення пам'ятника на українській поштовій марці (2003)
за декілька років, напередодні 1993-го року, коли хмельницький мав відсвяткувати своє 500-ліття, до ідеї встановлення великого пам'ятника повернулися знову. тодішній мер хмельницького м. чекман доручив архітекторам віднайти для монумента гідне місце. були різні варіанти розміщення — від очевидного біля будівлі обласної адміністрації та ради на майдані незалежності до малоймовірного і не дуже реального з технічного боку на мості через залізничні колії на вулиці кам'янецькій, однак у всіх випадках розташування пам'ятника визнавалось зрештою невдалим, в тому числі і тому, що спершу він призначався для розміщення на пагорбі. з наближенням знаменної дати тогочасний головний архітектор міста м. копил обрав, на його погляд, найвдаліше місце для монумента — біля обласної філармонії. відтак, 28 вересня 1993 року у рамках відзначення 500-ї річниці