Кого називають натуралістами. учені — це люди, які цілеспрямовано вивчають явища навколишнього світу. тих, які досліджують явища природи, називають натуралістами. у минулому, вивчаючи здебільшого рослини і тварин, натуралісти шукали відповіді на запитання про їх будову, життєдіяльність, походження, різноманітність, взаємодію між собою тощо.учені-натуралісти не лише спостерігають та описують природу, а й проводять експерименти. один із таких експериментів провів у xviii ст. ійський натураліст джозеф прістлі. у результаті цього експерименту було встановлено, що рослини виділяють кисень — «газ життя».джозеф прістлі дослідженням натуралістів сприяли ічні подорожі.не всі погляди натуралістів залишаються донині правильними. частина з них застаріла. але це не применшує внеску вчених-натуралістів минулого для формування сучасних природничих наук. своїми працями вони започаткували цілеспрямоване дослідження тіл живої та неживої природи, яке до розвитку фізики, біології, хімії, ії, астрономії. неабияку увагу вчені-натуралісти минулих століть приділяли дослідженню організму людини. всесвітньо відомий лікар парацельс (1493— 1541 pp.) теж був натуралістом. він відстоював думку про те, що жива і нежива природа має однаковий склад. це давало йому змогу успішно добирати речовини для лікування хворих.здобутки лікаря і натураліста парацельса відкрили широкі горизонти для розвитку медицини. з тих пір минуло багато часу. нині аптеці є багато ліків, створених завдяки дослідженням учених.натуралісти ведуть спостереження за природою, пізнають її дослідницьким шляхом, описують побачене. завдяки науковій діяльності вчених- натуралістів сформувалися природничі науки — астрономія, біологія, фізика, ія, хімія.парацельсм. в. ломоносов (1711 — 1765). відомий російський природодослідник михайло васильович ломоносов здійснив багато відкриттів. зокрема, він дійшов висновку, що на землі постійно відбуваються зміни, і вони є причиною мінливості рослин і тварин. учений відкрив закон збереження маси речовин. м. ломоносов деякий час навчався в україні у києво-могилянській академії. потім його разом з іншими найкращими учнями направили навчатися за кордон.м. в. ломоносовчарлз дарвін чарлз дарвін (1809—1882). ійський учений-натураліст чарлз дарвін увійшов в історію природничих наук як дослідник походження видів живих організмів на землі. проведенню досліджень посприяло п’ятирічне навколосвітнє плавання в 1831—1836 pp. за цей час він зібрав велику кількість цінних для науки матеріалів (рештки викопних тварин, численні зразки рослин, описи спостережень за природою в різних куточках землі). завдяки зібраній ним колекції рослин і тварин стало відомо про поширення організмів на нашій планеті. чарлз дарвін зробив висновок, що вимерлі тварини й ті, які існують нині, мають спільне походження, але останні істотно змінилися. свої погляди природодослідник виклав у книжці «походження видів шляхом природного добору». усі примірники книжки було розкуплено за один день, що свідчить про видатні успіхи вченого. в. і. вернадський (1863—1945 рр). україна пишається своїм співвітчизником — видатним ученим світового рівня володимиром івановичем вернадським. він став організатором і першим президентом академії наук україни, започаткував створення науково-дослідних інститутів з вивчення природи. дослідник був переконаний у тому, що живі організми відіграють головну роль у природі. тому він створив вчення про біосферу — особливу оболонку землі, в якій поширене життя. свої погляди вчений виклав на сторінках книжки «біосфера» (1926 в. вернадський був родом із запорозьких козаків, щиро вболівав за незалежність україни.скарбничка знаньземля — єдина з усіх відомих планет, де існує життя. оболонка, в якій поширене життя, називається біосферою (мал. 8). вона охоплює частину атмосфери (заввишки близько 20 км від поверхні землі), частину літосфери — твердої оболонки (завглибшки 5 км) та всю гідросферу — водну оболонку землі.в. і. вернадськиймал. 8. складові біосферистаньте дослідниками природи нині юними натуралістами називають учнів, які під керівництвом учителя вивчають рослини і тварин у шкільних куточках живої природи, на станціях юних натуралістів тощо. ви також можете долучитися до одного з гуртків. водночас можна самостійно провести нескладне дослідження (тривалістю не менше місяця) за поведінкою, живленням, способом життя ї тварини. для фіксування результатів спостереження по можливості використовуйте фотографування. доберіть із різних джерел цікаві відомості про тварину, за якою спостерігаєте. з’ясуйте, персонажами яких казок, легенд чи пісень вона є.
в среде это g будет, естественно, меньше, так как на шарик действует выталкивающая сила.
найдём это g.
по 2 закону ньютона f = p-fa = pш*v*g0 - рс*v*g0=v*g0*(pш-рс)=m*g = pш*v*g
откуда g = g0*(1-pc/pш)
я использовал обозначения
g0 - стандартное ускорение свободного падения
рш - плотность шарика
рс - плотность среды
v - объём шарика.
то, что я написал, это просто закон архимеда, не более того. а закон ньютона - как скобки.
подставим в исходную формулу, получим
t = 2pi*sqrt(l/g0*(1-pc/pш))
подставим исходные данные
t = 2*pi*sqrt(0.1/g0*(1-1/1.2)) =2*pi*sqrt(6/(10*g0))=2*pi*sqrt(3/(5*g0)) = 2*3.14159*sqrt(3/(5*9.81)) = 1.556c = 1.56c
замечание1. в приближённых вычислениях часто принимают во внимание тот факт, что g = pi^2 c хорошей точностью. это значительно вычисления.
в нашем случае сразу получаем
t = 2*pi*sqrt(l/(g0*(1-1/1. = 2*sqrt(0.1*1.2/0.2) = 2*sqrt(0.6)=1.55 = 1.55c
то есть совпадение до сотых! а вычислять проще.
замечание2 это соотношение действительно только в системе си и его не сложно "доказать". нужно только вспомнить, что такое метр, когда его вводили при наполеоне.
вот вроде и всё.
хотя нет. попробуй исследовать полученную формулу. а что если плотность среды выше плотности шарика?
ну и последнее. при таких плотностях среды(сравнимых с плотностью шарика) пренебрегать сопротивлением среды - рискованно, это сопротивление, как правило, большое и существенно влияет на поведение маятника.
t = 2pi*sqrt(l/g)
в среде это g будет, естественно, меньше, так как на шарик действует выталкивающая сила.
найдём это g.
по 2 закону ньютона f = p-fa = pш*v*g0 - рс*v*g0=v*g0*(pш-рс)=m*g = pш*v*g
откуда g = g0*(1-pc/pш)
я использовал обозначения
g0 - стандартное ускорение свободного падения
рш - плотность шарика
рс - плотность среды
v - объём шарика.
то, что я написал, это просто закон архимеда, не более того. а закон ньютона - как скобки.
подставим в исходную формулу, получим
t = 2pi*sqrt(l/g0*(1-pc/pш))
подставим исходные данные
t = 2*pi*sqrt(0.1/g0*(1-1/1.2)) =2*pi*sqrt(6/(10*g0))=2*pi*sqrt(3/(5*g0)) = 2*3.14159*sqrt(3/(5*9.81)) = 1.556c = 1.56c
замечание1. в приближённых вычислениях часто принимают во внимание тот факт, что g = pi^2 c хорошей точностью. это значительно вычисления.
в нашем случае сразу получаем
t = 2*pi*sqrt(l/(g0*(1-1/1. = 2*sqrt(0.1*1.2/0.2) = 2*sqrt(0.6)=1.55 = 1.55c
то есть совпадение до сотых! а вычислять проще.
замечание2 это соотношение действительно только в системе си и его не сложно "доказать". нужно только вспомнить, что такое метр, когда его вводили при наполеоне.
вот вроде и всё.
хотя нет. попробуй исследовать полученную формулу. а что если плотность среды выше плотности шарика?
(подсказка - маятник перевернётся "вверх ногами").
ну и последнее. при таких плотностях среды(сравнимых с плотностью шарика) пренебрегать сопротивлением среды - рискованно, это сопротивление, как правило, большое и существенно влияет на поведение маятника.