Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.
В основу кочевого образа жизни легло скотоводство, в поисках новых пастбищ люди переселялись на многие километры от основного места жительства. Кочевое скотоводство было преобладающим образом жизни в степях Внутренней Азии на протяжении большей части ее истории. Хотя нередко наблюдатели извне незаслуженно отзывались о нем, как о примитивной форме экономической организации, в действительности, это была усложненная специализация по использованию степных ресурсов. Тем не менее, этот образ жизни был настолько чуждым для окружающих оседлых цивилизаций, что непонимание и неверное истолкование были неизбежны. История номадов и их связи с окружающими регионами основывались на том, что сами кочевники принимали как не требующее доказательств свои циклы движения, требования животноводства, экономические ограничения и основную политическую организацию [3].
Термин «пасторальный номадизм» (кочевое скотоводство - прим. отв. ред.) обычно используется для обозначения формы подвижного скотоводства, при которой семьи мигрируют со своими стадами с одного сезонного пастбища на другое в годовом цикле. Наиболее характерное культурное свойство этого экономического при состоит в том, что общества кочевников-скотоводов при к требованиям подвижности и потребностям своего скота. Понятия «номадизм», «кочевничество», «скотоводство» и «культура» семантически различны. Существуют скотоводы, которые не являются кочевниками (такие, как современные фермеры- животноводы, и кочевые группы, которые не пасут скот, - например, охотники). Существуют также сообщества, в которых подвижные формы скотоводства представляют единственную экономическую специализацию, в которой отдельные пастухи или ковбои нанимаются, чтобы смотреть за животными (как случилось в Западной Европе или Австралии с разведением овец и в Америках с крупным рогатым скотом). Когда разведение скота является профессиональным занятием, твердо внедренным в культуру оседлых народов, отдельное общество скотоводов никогда не существует.
Объяснение:
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.
В основу кочевого образа жизни легло скотоводство, в поисках новых пастбищ люди переселялись на многие километры от основного места жительства. Кочевое скотоводство было преобладающим образом жизни в степях Внутренней Азии на протяжении большей части ее истории. Хотя нередко наблюдатели извне незаслуженно отзывались о нем, как о примитивной форме экономической организации, в действительности, это была усложненная специализация по использованию степных ресурсов. Тем не менее, этот образ жизни был настолько чуждым для окружающих оседлых цивилизаций, что непонимание и неверное истолкование были неизбежны. История номадов и их связи с окружающими регионами основывались на том, что сами кочевники принимали как не требующее доказательств свои циклы движения, требования животноводства, экономические ограничения и основную политическую организацию [3].
Термин «пасторальный номадизм» (кочевое скотоводство - прим. отв. ред.) обычно используется для обозначения формы подвижного скотоводства, при которой семьи мигрируют со своими стадами с одного сезонного пастбища на другое в годовом цикле. Наиболее характерное культурное свойство этого экономического при состоит в том, что общества кочевников-скотоводов при к требованиям подвижности и потребностям своего скота. Понятия «номадизм», «кочевничество», «скотоводство» и «культура» семантически различны. Существуют скотоводы, которые не являются кочевниками (такие, как современные фермеры- животноводы, и кочевые группы, которые не пасут скот, - например, охотники). Существуют также сообщества, в которых подвижные формы скотоводства представляют единственную экономическую специализацию, в которой отдельные пастухи или ковбои нанимаются, чтобы смотреть за животными (как случилось в Западной Европе или Австралии с разведением овец и в Америках с крупным рогатым скотом). Когда разведение скота является профессиональным занятием, твердо внедренным в культуру оседлых народов, отдельное общество скотоводов никогда не существует.
Объяснение:
бро это все что я знаю без обит если что то не то