1. Берілген ақпараттардың шындық, жалғандығын анықтаңыз.
№ Ақпарат Шындық Жалған
1 Қазақстанда капитализмнің алдыңғы қатарлы белгілері пайда болып дамыды
2 ортақ салмақ, өлшем, ақша белгілері жүйесі орнамады
3 тауар-ақша қатынастары дамыды
4 әлеуметтікжіктелістереңдеп, жаңаәлеуметтіктоптарпайдаболды
5 аймақ жалпыресейлік еңбек бөлінісі мен жалпыресейлік және дүниежүзілік рынокқа тартылды
6
Жәрмеңкелер Қазақстанғакапиталистікқарым-қатынастардыңенуіқазақауылыныңшаруашылықөмірінекептегенөзгерістерәкелді.
7 Қазақстаншаруашылықжағынантекшикізаткөзітұрғысынанғанаигеріллмеді
8 XIX ғасырдыңсоңы — XX ғасырдыңбасындаҚазақстандасауданыңекітүріболды
укрепление казахского ханства при хане косыми повысило его международный авторитет дало возможность поднять на высокий уровень внешнеторговые и дипломатические отношения с другими странами
(это внутренняя политика (годы правления 1511-1521))
Касым хан- поднял Казахское ханство, провел переговоры с Московским государством, был строгим, но очень хорошим правителем, издал свой свод законов Светлый путь Касым хана
Есим хан был очень мудрым правителем и продолжил деятельность других ханов, издал свой свод законов Древний путь Есим хана, был очень дружелюбным и всячески оберегал Казахское ханство от междоусобных войн, приказал уничтожить род катаган, но не смог
Тауекель хан установил контакты с русскими правителями и распространил влияние Казахского ханства на ногаев и Башкирию, возвратил земли, которые находились под властью других
(внешняя политика)
Объяснение:
Лицарський турнір — військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. Імовірно, турніри почали проводитись з другої половини XI століття. Батьківщина турнірів — Франція.Батьком турніру називають Жоффруа де Прейлі (перша половина XI століття). Призначення турніру — демонстрація бойових якостей лицарів, що складали головну військову силу Середньовіччя. Сучасні французькі історики[1]пов'язують появу турнірів з ситуацією що склалася на той момент в Північній Франції серед лицарства. Внаслідок жорсткого майорату сформувався потужний молодших синів які не мали майже ніяких сподівань на батьківський спадок та родину[2]. Єдиним шансом якось просунутися в житті для цих молодих вояків була війна, тож вони усіляко її підтримували, а часто й провокували. Феодали та голови знатних родів змушені були постійно утримувати в покорі цю буйну молодь. Хоч сама ідея змагань між вояками дуже давня, але турніри як постійне явище виникли саме як заміна війні в мирний час, аби чимось зайняти войовничих лицарів. Перші турніри проводилися на кордонах феодальних ворогів, без сторонніх глядачів і зводилися до боїв між двома загонами. Однак турніри розвивалися і поступово почалиТурніри зазвичай влаштовувалися королем або баронами, великими сеньйорами в особливо урочистих випадках: на честь шлюбів королів, принців крові, у зв'язку з народженням спадкоємців, укладанням миру і т. д. На турніри збиралися лицарі з усіх кінців Європи. Він відбувався публічно, при широкому скупченні феодальної знаті та народу.«Якогось надвечір'я заполонивши двір,
лицарство розмаїте затіяло турнір,
і сходилися в герці на мить, і падав хтось...
На молодців поглянути жіноцтво теж зійшлось.[3] »
Зазвичай турніри проводилися взимку, найчастіше в лютому чи на Різдво. Рідше їх організовували в жовтні й на Великдень. Турніри також намагалися не проводити в неділю та у вихідні дні.
Найчастіше турніри починалися у понеділок чи вівторок і тривали до п'ятниці. При цьому перший день зазвичай відводився для змагань молодих та недосвідчених лицарів. Змагання тривали від полудня й до смеркання, після чого починався бенкет.
Для турніру обиралось підходяще місце поблизу великого міста. Влаштовувалося ристалище. Воно зазвичай мало чотирикутну форму і було обнесене дерев'яним бар'єром. Поруч ставились лавки, ложі, намети для глядачів. Проведення турніру регламентувалось особливим кодексом, за дотриманням якого стежили герольди, вони називали імена учасників і умови турніру. набувати ознак театралізованого спортивного дійства з правилами, регламентацією та глядачами.Умови (правила) були різними. В цілому з часом турніри усе більше віддалялися від справжніх боїв, а з іншого постійно зростали вимоги до учасників турнірів, їх спорядження тощо. Тому ранні турніри фактично були повноконтактними боями простих воїнів у бойових обладунках, лише дещо пом'якшеними правилами, а пізні турніри це фактично елітний вид спорту який вимагав великих витрат і спеціального спорядження. Наприклад XIII столітті лицар не мав права брати участь у турнірі, якщо не міг довести, що чотири покоління його предків були вільними людьми. Згодом на турнірі почали перевіряти герби, запровадили спеціальні турнірні книги і турнірні списки. Учасники турнірів повинні були користуватися однаковою зброєю. Частіше за все спочатку лицарі, щойно посвячені в лицарське звання, так зване «жюте» мчали один на одного зі списом напереваги. Якщо списи ламалися, бралися за меч, потім за булаву. Турнірна зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. Такий поєдинок називався тіост — поєдинок на списах.