Перун — бог наймогутніших сил неба і землі, блискавки та грому. У предків культ Священних гаїв був культом Перуна, ототожнюваного з дубом. Середньовічний історик Прокопій Кесарійський (VI ст.) свідчив, що слов’яни «бога блискавки вважають єдиним господарем усього».
Объяснение:
За народними віруваннями, після створення світу, коли бог вогню Сварог пішов на відпочинок, Перун заступив його місце в небі. Його уявляли у вигляді літнього чоловіка зі срібною головою та золотими вусами. За іншими даними, особливе значення мала борода громовержця, що знайшло відображення у фольклорі стосовно «бороди Іллі», образ якого замінив Перуна в епоху двовір’я. Перун народився з каменю, одухотворений та благословенний у світ Білобогом, а вигодувала громовержця коза. Колись попереду війська везли постать Перуна, голову якого вінчали козині роги: військо кожного племені виступало з тотемом- предком на чолі. За свідченням О.Афанасьєва, у предків існував звичай водити в день сонцевороту (12 грудня) ведмедя одного або з козою. Як «представник» бога- громовика ведмідь відіграє неабияку роль у народному епосі. У казках Перун виступає іноді у вигляді богатиря Івана Медведки: по пояс він людина, а нижня половина — ведмежа. Можливо, тому й донині на Щедрий вечір (1 січня) ходять по хатах із символічною зіркою та водять козу чи ведмедя. На думку дослідника, ім’я Перуна з часом замінилося історичним іменем Іллі Муромця. У ратних подвигах Ілля уподібнюється Перунові, він використовує його зброю — всерозтрощуючі стріли — і виїжджає на такому ж чарівному коні, як і бог-громовик.
Предки, ідучи обороняти рідну землю, клялися Перуном, богом своїм, що не осоромлять слави вітчизни. Перун — бог, який не лише дарує життя, але й карає людину за її провини. Грім і блискавка Перуна — найстрашніша кара для тих, хто порушує клятви богам. «Велесова книга»: «Се ворогам казали: зникніть, яко тьма по сонцю. І се Перун найде на вас і розтрощить вас, як овець. І багато разів тремтіли, і небесних воїнів убоялися».
Деревом Перуна вважався дуб, бо в нього найчастіше влучає грім. На честь громовержця горіли вічні вогні, які постійно підтримували деревиною дуба; якщо такий вогонь гаснув, його знову запалювали тертям шматків священного дерева. Щоб був добрий урожай, чоловіки приносили жертви дубам, а жінки — липам.
Вбивство Франца Фердинанда було приводом до війни і ось чому
1. Австро-Угорська реакція. Коли вони дізналися про вбивство свого наступника престолу то відправили ультиматум Сербії. Сербія на нього погодилася окрім 1 умови. Хоча були і інші чинники про які я скажу пізніше але привід для початку австро-сербської війни був притягнутий за вуха. Це ж не був вбитий імператор а лише його наступник. Його в будь який момент модна замінити на іншого, благо таких було повно.
2. Втручання із зовні. Ось цей чинник про який я казав що скажу пізніше. Після отримання сербської відповіді на ультиматум у гру вступила Німеччина яка заставила Австрію почати війну із Сербією для отримання чергової кризи і поширення свого впливу. Хоча здавалося яким боком Німеччина з Гогенцольнерами до Австрії з Габсбургами?
3. Становище у світі. До початку 1 світової війни держави дуже серйозно нарощували свій воєнний арсенал. Кожна з них мала свої цілі для яких була необхідна війна
4. Реакція світу. Росія мала свої цілі у війні і дізнавшись про атаку австрійців на сербів під приводом захисту останніх вступила в війну. Вступ Франції і Німеччини був буквально притягнутий за вуха - начебто вони були в альянсах і повинні були до союзникам. Хоча кожна з них мала свої цілі і насправді вони просто хотіли їх досягнути.
5. Післявоєнний стан. Припустимо що причиною війни стала все ж таки смерть Франца Фердинанда. Тоді є одне питання. Чому це ніяк не відобразилось у Версало-Вашингтонській системі і безпосередньо у Версальському і Сен-Жермннському мирному договорі. Там багато йшлося про відбір колоній, земель, обмеження армії, репарацій але НІХТО не згадав про Франца. Якби його смерть була причиною війни то в мирних договорах нашкрябали хоча б щось про компенсацію за його смерть чи вибачень. Але такого не було. Та і якщо керуватись логікою - хіба може смерть 1 людини спричинити найбільшу для свого часу війну? Ще в якомусь середньовіччі можливо, але не в 20 столітті.
Перун — бог наймогутніших сил неба і землі, блискавки та грому. У предків культ Священних гаїв був культом Перуна, ототожнюваного з дубом. Середньовічний історик Прокопій Кесарійський (VI ст.) свідчив, що слов’яни «бога блискавки вважають єдиним господарем усього».
Объяснение:
За народними віруваннями, після створення світу, коли бог вогню Сварог пішов на відпочинок, Перун заступив його місце в небі. Його уявляли у вигляді літнього чоловіка зі срібною головою та золотими вусами. За іншими даними, особливе значення мала борода громовержця, що знайшло відображення у фольклорі стосовно «бороди Іллі», образ якого замінив Перуна в епоху двовір’я. Перун народився з каменю, одухотворений та благословенний у світ Білобогом, а вигодувала громовержця коза. Колись попереду війська везли постать Перуна, голову якого вінчали козині роги: військо кожного племені виступало з тотемом- предком на чолі. За свідченням О.Афанасьєва, у предків існував звичай водити в день сонцевороту (12 грудня) ведмедя одного або з козою. Як «представник» бога- громовика ведмідь відіграє неабияку роль у народному епосі. У казках Перун виступає іноді у вигляді богатиря Івана Медведки: по пояс він людина, а нижня половина — ведмежа. Можливо, тому й донині на Щедрий вечір (1 січня) ходять по хатах із символічною зіркою та водять козу чи ведмедя. На думку дослідника, ім’я Перуна з часом замінилося історичним іменем Іллі Муромця. У ратних подвигах Ілля уподібнюється Перунові, він використовує його зброю — всерозтрощуючі стріли — і виїжджає на такому ж чарівному коні, як і бог-громовик.
Предки, ідучи обороняти рідну землю, клялися Перуном, богом своїм, що не осоромлять слави вітчизни. Перун — бог, який не лише дарує життя, але й карає людину за її провини. Грім і блискавка Перуна — найстрашніша кара для тих, хто порушує клятви богам. «Велесова книга»: «Се ворогам казали: зникніть, яко тьма по сонцю. І се Перун найде на вас і розтрощить вас, як овець. І багато разів тремтіли, і небесних воїнів убоялися».
Деревом Перуна вважався дуб, бо в нього найчастіше влучає грім. На честь громовержця горіли вічні вогні, які постійно підтримували деревиною дуба; якщо такий вогонь гаснув, його знову запалювали тертям шматків священного дерева. Щоб був добрий урожай, чоловіки приносили жертви дубам, а жінки — липам.
Так от
Объяснение:
Вбивство Франца Фердинанда було приводом до війни і ось чому
1. Австро-Угорська реакція. Коли вони дізналися про вбивство свого наступника престолу то відправили ультиматум Сербії. Сербія на нього погодилася окрім 1 умови. Хоча були і інші чинники про які я скажу пізніше але привід для початку австро-сербської війни був притягнутий за вуха. Це ж не був вбитий імператор а лише його наступник. Його в будь який момент модна замінити на іншого, благо таких було повно.
2. Втручання із зовні. Ось цей чинник про який я казав що скажу пізніше. Після отримання сербської відповіді на ультиматум у гру вступила Німеччина яка заставила Австрію почати війну із Сербією для отримання чергової кризи і поширення свого впливу. Хоча здавалося яким боком Німеччина з Гогенцольнерами до Австрії з Габсбургами?
3. Становище у світі. До початку 1 світової війни держави дуже серйозно нарощували свій воєнний арсенал. Кожна з них мала свої цілі для яких була необхідна війна
4. Реакція світу. Росія мала свої цілі у війні і дізнавшись про атаку австрійців на сербів під приводом захисту останніх вступила в війну. Вступ Франції і Німеччини був буквально притягнутий за вуха - начебто вони були в альянсах і повинні були до союзникам. Хоча кожна з них мала свої цілі і насправді вони просто хотіли їх досягнути.
5. Післявоєнний стан. Припустимо що причиною війни стала все ж таки смерть Франца Фердинанда. Тоді є одне питання. Чому це ніяк не відобразилось у Версало-Вашингтонській системі і безпосередньо у Версальському і Сен-Жермннському мирному договорі. Там багато йшлося про відбір колоній, земель, обмеження армії, репарацій але НІХТО не згадав про Франца. Якби його смерть була причиною війни то в мирних договорах нашкрябали хоча б щось про компенсацію за його смерть чи вибачень. Але такого не було. Та і якщо керуватись логікою - хіба може смерть 1 людини спричинити найбільшу для свого часу війну? Ще в якомусь середньовіччі можливо, але не в 20 столітті.