1. Древнеегипетское государство располагалось…? а) располагалось между пустыней Атакама и Азовским морем, на берегу реки Кагера.
б) располагалось между пустыней Сахара и Красным морем, на берегу реки Нил.
в) располагалось между пустыней Гоби и Аравийским морем, на берегу реки Енисей.
г) располагалось между пустыней Калахари и Каспийским морем, на берегу реки Ангара.
2. В каком году до нашей эры в Египте образовалось государство (объединенное царство)?
а) В 3900 году до н.э. б) В 3030 году до н.э.
в) В 9000 году до н.э. г) В 3000 году до н.э.
3. Междуречье с какого языка переводится как «Месопотамия»?
а) с персидского б) с латинского
в) с греческого г) с английского
4. В каком веке до н.э. появилось клинописное письмо у шумеров?
а) во второй половине VI тысячелетия до н.э.
б) в конце IV тысячелетия до н.э.
в) в первой половине V тысячелетия до н.э.
г) во второй половине IV тысячелетия до н.э.
5. В каком веке до н.э. на территории Передней Азии появились первые государства?
а) в первом тысячелетии до н.э. б) во второй половине тысячелетии до н.э.
в) в третьем тысячелетии до н.э. г) во втором тысячелетии до н.э.
Работаем самостоятельно. выполнить задачи 2-3. Используйте памятку для анализа фрагментов программных документов партии. Отметим, что анализ историко-исторических источников имеет определенные особенности. В отличие от повествовательных, эти источники создавались в ходе деятельности различных государственных, общественных учреждений, организаций и т. Д., Поэтому когда-то имели практическое значение, определяющее их деловой, служебный характер. поэтому алгоритм обработки немного отличается: 1) определить, когда, где и при каких обстоятельствах появился анализируемый документ, т.е. описать исторические условия документа, а также обобщить, о чем он идет; напишите вкратце все это в первой части ответа:
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Объяснение: