1. Хто підписав радянсько-німецький пакт про ненапад?
2. Коли розпочалася Друга світова війна?
3. Чи правильно те, що з підписанням «Договору про дружбу та державний кордон» СРСР і Німеччина остаточно поділили сфери впливу в Європі?
4. До складу яких країн входили українські землі напередодні Другої світової війни?
5. По якій лінії мала проходити межа сфери інтересів Німеччини та СРСР за «пактом Молотова – Ріббентропа»?
6. Дайте визначення понять «радянізація», «депортація».
7. У які регіони виселялося населення Західної України під час насильницької депортації у 1940 р.?
8. Визначте хронологічну послідовність подій:
– підписання «Договору про дружбу та державний кордон»
– початок Другої світової війни;
– підписання «пакту Молотова – Ріббентропа».
9. Покажіть на карті, яких політичних і адміністративно-територіальних змін зазнали українські землі протягом 1939-1940 рр.
10. У чому полягає суперечливість характеру радянізації на землях Західної України, Північної Буковини та Бессарабії?
11. Що спільного, а що відмінного було при встановленні радянської влади в Східній Галичині та Північній Буковині і Бессарабії?
12. Події 1939-1940 рр. на українських землях історики тлумачать як «анексію»,«возз'єднання», «включення до складу СРСР». Який вислів Ви вважаєте правильним? Свою точку зору обґрунтуйте.
13. Деякі історики вважають, що, підписавши пакт з Німеччиною та взявши участь в розподілі Польщі, СРСР сприяв розв'язанню Другої світової війни. Чи згодні Ви з такою точкою зору?
14. Які заходи радянської влади, на Вашу думку, мали наразитися на найактивніший опір з боку західноукраїнського населення? Чому?
15. Швейцарському історику В.Хоферу належать слова: «Сталося виняткове явище – договір уклали між собою антифашист №1 Сталін і анти більшовик №1 Гітлер. При цьому кожен з них зрадив свою ідеологію: Сталін зрадив світовий комуністичний рух.., а Гітлер поводився так, нібито відмовився від планів щодо завоювання життєвого на Сході». Як Ви розумієте вислів швейцарського історика? Чи згодні Ви з його думкою?
В древности физическая сила для человека имела огромное значение. Для того чтобы выжить в тяжелейших условиях того времени, нужно было иметь отличное здоровье и крепкие мышцы. Сильные охотники могли накормить своих женщин и детей, могучие воины — защитить соплеменников от врагов.
Все это порождало преклонение перед силой. Герои становились вождями и королями.
В Древней Греции поэты прославляли могучих, как боги, людей. Одним из любимых греческих мифов стал миф о Геракле, которого не могли остановить никакие преграды, в том числе гнев богов и сама судьба.
Дошли до нашего времени и имена реальных людей: Полидама, на скаку остановившего колесницу и голыми руками одолевшего льва; легендарного атлета и победителя Олимпийских игр Филиппа; знаменитого Милона Кротонского, который с 532 по 512 год до н. э. 25 раз побеждал в олимпийских соревнованиях по борьбе и атлетике.
Цари Древней Греции также отличались атлетическими достижениями, среди них был спартанский царь Леонид, македонский царь Филипп и его сын Александр. Известные философы и ученые Древней Греции также зачастую были великими атлетами. Таковыми по дошедшим до нас сведениям являлись Пифагор и Гиппократ, Сократ и Платон, Аристотель, Софокл и Еврипид.
Древние мудрецы полагали, что люди должны быть совершенны не только духовно, но и физически. Платон называл «хромыми» тех, у кого развитие разума отставало от развития тела и наоборот. Перикл утверждал, что не доверил бы и самую ничтожную государственную должность человеку, который свое интеллектуальное совершенство не сочетает с физическим. Не потому ли весь мир до сих пор восхищается древнегреческими статуями атлетов, их пропорциональной мускулатурой?
В Древнем Риме были свои выдающиеся атлеты: циркач Атлас, всходивший по лестнице в 200-килограммовом панцире и поножах по 100 кг каждая; легионер Вирий Ва-лент, поднимавший на плечи повозку с дневным рационом своей когорты и удерживавший ее в таком положении все время разгрузки; императоры Максимин и Тиберий.
Хотя Спартак, как и большинство гладиаторов, не был римлянином, но, безусловно, остался одним из выдающихся героев этой эпохи. Следует отметить, что в период Средневековья культ физической силы и ловкости реализовывал себя главным образом в форме рыцарских турниров. Доспехи рыцарей весили до 40 кг (не считая длинного копья, громадного меча и щита).
К наиболее древним крито-микенскому, догомеровскому и гомеровскому периодам развития древнегреческой истории и архитектуры относятся развалины Кносса и Феста на Крите, ряда городов кикладской культуры на островах, циклопические мегалитические кладки Тиринфа, стен в Элевсине и Дельфах, так называемые "сокровищницы" Менелая близ Амикл и Мациаса близ Орхомена, упоминаемые еще Павсанием, и др. Развалины древних Микен и относящиеся ко 2-му тысячелетию до н.э. отдельные памятники в Аргосе, Олинфе, Орхомене и в ряде других городов относят обычно к микенскому времени.