1.Как осуществлялась законодательная власть по Основным государственным законам в редакции 1906 года. 2.Какие формы законов закрепляет новая редакция. 3.Какими правами и обязанностями наделялись российские подданные.
Орда была основана на очень удобно расположенных землях: здесь пролегала магистраль древней караванной торговли, отсюда было ближе к другим монгольским государствам. Купцы из далекого Египта, Средней Азии, Кавказа, Крыма, Волжской Булгарии,Западной Европы, Индии приезжали в Сарай-Бату со своими товарами. Ханы поощряли развитие торговли и ремесел. На берегах Волги, Яика (Урал), в Крыму и др. территориях строились города.
Система власти Орды над Русью в наиболее "классических" формах (если так можно выразиться) установилась к началу XIV века. Она выражалась в трех формах:
Политической: утверждение князей на "столах" путем выдачи подтверждающих грамот-ярлыков,
Экономической: выплата дани, "выхода"
Военной: участие в военных походах Орды
Причем степень выраженности этих форм варьировалась от княжества к княжеству. Например, князья Галицко-Волынской Руси чаще всего участвовали в походах Орды, чего практически не было в Северо-Восточной Руси. Была попытка в середине XIII века отправить русские полки на покорение Персии, но Александр Невский сумел отговорить хана Берке от этого.
К XIV веку в отношении Северо-Востока Руси монгольские ханы отказываются от непосредственного управления через институт баскачества, предпочитая наделить управленческо-надзорными функциями одного из местных князей. Этот князь получал ярлык на владимирское великое княжение (монголы были знакомы с иерархией власти на Руси, где владимирский князь считался главнейшим) и имел исключительное право на обсуждение с ханом текущих дел в "русском улусе". Также князь был ответственен за сбор дани с русских княжеств. Т.е. отношения носили характер вассалитета.
В то же время юго-западные земли Руси (Киев, Чернигов и др.) вошли непосредственно в состав Орды, и там баскачество существовало вплоть до сер. XIV века, когда эти земли вошли в состав Великого княжества Литовского.
За тривалий час перебування у складі різних держав західні українці фактично втратили власну національну еліту. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль лідерів народу, було духівництво.
Початок західноукраїнського національного відродження був пов’язаний із діяльністю греко-католицького духівництва.
Переважання представників духівництва серед українського національного руху спричиняло його більш консервативний характер порівняно з Наддніпрянщиною. Імперська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському рухам і водночас стримувала, не бажаючи його посилення.
Значний культурний вплив Наддніпрянщини на західноукраїнське відродження.
Процес західноукраїнського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. на Закарпатті, а звідти поширився серед галицьких русинів. У Буковині українське відродження розпочалося в другій половині XIX ст.
Перший фольклорно-етнографічний етап тривав до 30-40-х рр. XIX ст. Поступово в його межах з’явилися ознаки переходу до наступної культурницької стадії. У роки революційних подій 1848–1849 рр. він почав набувати рис політичного етапу.
Під впливом революції 1848–1849 рр. західноукраїнський національний рух за темпами свого розвитку став випереджати Наддніпрянську Україну. Спричиняли це передусім утиски й переслідування українства в Наддніпрянщині з боку російської влади.
Орда была основана на очень удобно расположенных землях: здесь пролегала магистраль древней караванной торговли, отсюда было ближе к другим монгольским государствам. Купцы из далекого Египта, Средней Азии, Кавказа, Крыма, Волжской Булгарии,Западной Европы, Индии приезжали в Сарай-Бату со своими товарами. Ханы поощряли развитие торговли и ремесел. На берегах Волги, Яика (Урал), в Крыму и др. территориях строились города.
Система власти Орды над Русью в наиболее "классических" формах (если так можно выразиться) установилась к началу XIV века. Она выражалась в трех формах:
Политической: утверждение князей на "столах" путем выдачи подтверждающих грамот-ярлыков,
Экономической: выплата дани, "выхода"
Военной: участие в военных походах Орды
Причем степень выраженности этих форм варьировалась от княжества к княжеству. Например, князья Галицко-Волынской Руси чаще всего участвовали в походах Орды, чего практически не было в Северо-Восточной Руси. Была попытка в середине XIII века отправить русские полки на покорение Персии, но Александр Невский сумел отговорить хана Берке от этого.
К XIV веку в отношении Северо-Востока Руси монгольские ханы отказываются от непосредственного управления через институт баскачества, предпочитая наделить управленческо-надзорными функциями одного из местных князей. Этот князь получал ярлык на владимирское великое княжение (монголы были знакомы с иерархией власти на Руси, где владимирский князь считался главнейшим) и имел исключительное право на обсуждение с ханом текущих дел в "русском улусе". Также князь был ответственен за сбор дани с русских княжеств. Т.е. отношения носили характер вассалитета.
В то же время юго-западные земли Руси (Киев, Чернигов и др.) вошли непосредственно в состав Орды, и там баскачество существовало вплоть до сер. XIV века, когда эти земли вошли в состав Великого княжества Литовского.
Объяснение:
За тривалий час перебування у складі різних держав західні українці фактично втратили власну національну еліту. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль лідерів народу, було духівництво.
Початок західноукраїнського національного відродження був пов’язаний із діяльністю греко-католицького духівництва.
Переважання представників духівництва серед українського національного руху спричиняло його більш консервативний характер порівняно з Наддніпрянщиною. Імперська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському рухам і водночас стримувала, не бажаючи його посилення.
Значний культурний вплив Наддніпрянщини на західноукраїнське відродження.
Процес західноукраїнського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. на Закарпатті, а звідти поширився серед галицьких русинів. У Буковині українське відродження розпочалося в другій половині XIX ст.
Перший фольклорно-етнографічний етап тривав до 30-40-х рр. XIX ст. Поступово в його межах з’явилися ознаки переходу до наступної культурницької стадії. У роки революційних подій 1848–1849 рр. він почав набувати рис політичного етапу.
Під впливом революції 1848–1849 рр. західноукраїнський національний рух за темпами свого розвитку став випереджати Наддніпрянську Україну. Спричиняли це передусім утиски й переслідування українства в Наддніпрянщині з боку російської влади.
Объяснение: