Агресивна політика фашистської Німеччини, загарбання нею кількох європейських країн, провал радянських ініціатив щодо колективної безпеки, політика "умиротворення" агресора, авторами якої були Англія і Франція, призвели до зміни зовнішньополітичного курсу СРСР. 23 серпня 1939 року між Німеччиною та СРСР було підписано Пакт про ненапад. Відомі тепер секретні протоколи до нього свідчать про домовленість Сталіна і Гітлера щодо загарбання багатьох країн. Володимир Павлов (перекладач Сталіна) згадував, що Сталін прямо почав розмову з Ріббентропом із зазначення лінії розмежування сфер впливу. Пропозиція німецького уряду полягала в тому, що лінія повинна була територією Польщі йти по Віслі і Нареву, Прибалтики - по Двіні, залишаючи за німцями Литву і навіть західну частину Латвії. Сталін не погодився і став вимагати для СРСР незамерзаючі латвійські порти Лібаву (Лієпая) і Віндаву (Вентспілс). Ріббентроп, не маючи на це повноважень, завагався і шифрованим повідомленням запитав думку Гітлера. Телеграма про згоду прийшла о 22 годині 05 хвилин за московським часом. О 2 годині 30 хвилин ночі 24 серпня Пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною було підписано. Але для того щоб встигнути опублікувати його в ранкових газетах, вирішили поставити дату 23 серпня. Цей документ фактично був актом свавільного поділу Європи на "сфери інтересів" і відкрив шлях лідеру Третього рейху для розв'язування Другої світової війни.
Через тиждень, 1 вересня 1939 року, Німеччина напала на Польщу. Пов'язані з нею договірними зобов'язаннями Англія і Франція оголосили війну Гітлеру. Почалася Друга світова війна. Польща виявилася непідготовленою до війни, уряд не спромігся організувати захист країни і 17 вересня емігрував за кордон. Польща перестала існувати як самостійна держава. Деякі західноукраїнські землі (Холмщину, Підляшшя, Лемківщину з населенням понад 500 тис. осіб) було включено до створеного німцями на окупованій території генерал-губернаторства з центром у Кракові.
Уральск – единственный город Казахстана в котором побывали писатели, чьи имена составляют гордость мировой литературы: И. А. Крылов, В. Г. Короленко, В. И. Даль, В. А. Жуковский, А. С. Пушкин, Л. Н. Толстой, М. А. Шолохов, Г. Тукай, К. А. Федин, В. В. Бианки, В. П. Правдухин. На многих домах города есть мемориальные доски с их именами. Богатое историческое города вдохновляло поэтов и писателей, посещающих эти места. Результатом поездок в Уральск у А. С. Пушкина явились «История Пугачева» и «Капитанская дочка», у В. Г. Короленко – «У казаков» и «В краю пугачевских легенд». М. А. Шолохов писал здесь главы романа «Они сражались за Родину».
В 1900 году великий русский писатель Владимир Галактионович Короленко, совершавший поездку в Уральск, останавливался в Илеке и ночевал в гостинице в здании "чайной". Об этом он написал в своей книге очерков "У казаков", где ярко и красочно описал удивившую его своим своеобразием природу уральских степей. В. Г. Короленко работал в архиве Уральского казачьего войска с июня по сентябрь 1900 года, искал свидетельства событий Пугачевского бунта, написал очерки «У казаков» и «Пугачевская легенда на Урале».
Детство великого русского баснописца Ивана Андреевича Крылова проходило в Яицком городке и в Оренбурге во время казачьего восстания. Маленький Ваня Крылов, сын капитана Андрея Крылова, коменданта гарнизона правительственных войск, провел при своем отце всю осаду крепости Михайло-Архангельского собора пугачевским войском. Его отец — капитан Андрей Прохорович Крылов — служил тогда коменданта Яицкого городка. Вместе с тремя тысячами верных императрице солдат и офицеров, будучи осажден в Михайло-Архангельском соборе, испытывая муки голода, капитан Крылов не сдал позиций. Жена Крылова во время военных событий находилась с четырехлетним сыном в Оренбурге, также осажденном Пугачевым. И. А. Крылов рассказал Пушкину, что Пугачев угрожал его отцу в случае отказа сдаться повесить не только его самого, но и его жену с малолетним сыном. Рассказы Ивана Крылова Пушкин гениально вплел в ткань романа «Капитанская дочка». Он проявил беспримерную храбрость и находчивость при обороне Яицкой крепости.
В творчестве Крылова встречается и тема Уральска, например, некоторые слова, употребляющиеся. Очень примечателен для ценителей литературного краеведения и то факт, что воспоминания Крылова мог использовать и А. С. Пушкин в «Истории Пугачева» и «Капитанской дочке».
Будущий автор словаря, Владимир Иванович Даль, в течение восьми лет
своей службы в Оренбурге неоднократно предпринимал поездки в Уральск и приуральные степи. В год визита в Уральск Пушкина — 1833 Даль в течение12
недель кочевал между казацкими станицами и казахскими аулами, записывал песни и сказания, одним из первых изучал казахские эпосы и знакомил Россию со степью в рассказах «Майна», «Бикей и Мауляна». Пользовался огромным уважением за свою честность и интерес к краю. Акын Махамбет Утемисов писал оренбургскому генерал-губернатору Перовскому — «…пришли праведных чиновников, которые бы вникли в бедственное положение… Особенно мы желаем, чтобы жалобы наши были исследованы господином подполковником Далем»
Поэт Василий Андреевич Жуковский сопровождал своего воспитанника, наследника престола, будущего императора Александра II при его визите в 1837 году. Интересно, что Даль, также бывший в поездке с цесаревичем, записал слова одной старой казачки — «царского племени не видывали от самого от государя Петра Федоровича…»
Лев Николаевич Толстой гостил в 1862 году у своего товарища по Севастополю наказного атамана А. Д. Столыпина, отца будущего реформатора, по впечатлениям от поездки написал повесть «Казаки»
Агресивна політика фашистської Німеччини, загарбання нею кількох європейських країн, провал радянських ініціатив щодо колективної безпеки, політика "умиротворення" агресора, авторами якої були Англія і Франція, призвели до зміни зовнішньополітичного курсу СРСР. 23 серпня 1939 року між Німеччиною та СРСР було підписано Пакт про ненапад. Відомі тепер секретні протоколи до нього свідчать про домовленість Сталіна і Гітлера щодо загарбання багатьох країн. Володимир Павлов (перекладач Сталіна) згадував, що Сталін прямо почав розмову з Ріббентропом із зазначення лінії розмежування сфер впливу. Пропозиція німецького уряду полягала в тому, що лінія повинна була територією Польщі йти по Віслі і Нареву, Прибалтики - по Двіні, залишаючи за німцями Литву і навіть західну частину Латвії. Сталін не погодився і став вимагати для СРСР незамерзаючі латвійські порти Лібаву (Лієпая) і Віндаву (Вентспілс). Ріббентроп, не маючи на це повноважень, завагався і шифрованим повідомленням запитав думку Гітлера. Телеграма про згоду прийшла о 22 годині 05 хвилин за московським часом. О 2 годині 30 хвилин ночі 24 серпня Пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною було підписано. Але для того щоб встигнути опублікувати його в ранкових газетах, вирішили поставити дату 23 серпня. Цей документ фактично був актом свавільного поділу Європи на "сфери інтересів" і відкрив шлях лідеру Третього рейху для розв'язування Другої світової війни.
Через тиждень, 1 вересня 1939 року, Німеччина напала на Польщу. Пов'язані з нею договірними зобов'язаннями Англія і Франція оголосили війну Гітлеру. Почалася Друга світова війна. Польща виявилася непідготовленою до війни, уряд не спромігся організувати захист країни і 17 вересня емігрував за кордон. Польща перестала існувати як самостійна держава. Деякі західноукраїнські землі (Холмщину, Підляшшя, Лемківщину з населенням понад 500 тис. осіб) було включено до створеного німцями на окупованій території генерал-губернаторства з центром у Кракові.
Объяснение:
Уральск – единственный город Казахстана в котором побывали писатели, чьи имена составляют гордость мировой литературы: И. А. Крылов, В. Г. Короленко, В. И. Даль, В. А. Жуковский, А. С. Пушкин, Л. Н. Толстой, М. А. Шолохов, Г. Тукай, К. А. Федин, В. В. Бианки, В. П. Правдухин. На многих домах города есть мемориальные доски с их именами. Богатое историческое города вдохновляло поэтов и писателей, посещающих эти места. Результатом поездок в Уральск у А. С. Пушкина явились «История Пугачева» и «Капитанская дочка», у В. Г. Короленко – «У казаков» и «В краю пугачевских легенд». М. А. Шолохов писал здесь главы романа «Они сражались за Родину».
В 1900 году великий русский писатель Владимир Галактионович Короленко, совершавший поездку в Уральск, останавливался в Илеке и ночевал в гостинице в здании "чайной". Об этом он написал в своей книге очерков "У казаков", где ярко и красочно описал удивившую его своим своеобразием природу уральских степей. В. Г. Короленко работал в архиве Уральского казачьего войска с июня по сентябрь 1900 года, искал свидетельства событий Пугачевского бунта, написал очерки «У казаков» и «Пугачевская легенда на Урале».
Детство великого русского баснописца Ивана Андреевича Крылова проходило в Яицком городке и в Оренбурге во время казачьего восстания. Маленький Ваня Крылов, сын капитана Андрея Крылова, коменданта гарнизона правительственных войск, провел при своем отце всю осаду крепости Михайло-Архангельского собора пугачевским войском. Его отец — капитан Андрей Прохорович Крылов — служил тогда коменданта Яицкого городка. Вместе с тремя тысячами верных императрице солдат и офицеров, будучи осажден в Михайло-Архангельском соборе, испытывая муки голода, капитан Крылов не сдал позиций. Жена Крылова во время военных событий находилась с четырехлетним сыном в Оренбурге, также осажденном Пугачевым. И. А. Крылов рассказал Пушкину, что Пугачев угрожал его отцу в случае отказа сдаться повесить не только его самого, но и его жену с малолетним сыном. Рассказы Ивана Крылова Пушкин гениально вплел в ткань романа «Капитанская дочка». Он проявил беспримерную храбрость и находчивость при обороне Яицкой крепости.
В творчестве Крылова встречается и тема Уральска, например, некоторые слова, употребляющиеся. Очень примечателен для ценителей литературного краеведения и то факт, что воспоминания Крылова мог использовать и А. С. Пушкин в «Истории Пугачева» и «Капитанской дочке».
Будущий автор словаря, Владимир Иванович Даль, в течение восьми лет
своей службы в Оренбурге неоднократно предпринимал поездки в Уральск и приуральные степи. В год визита в Уральск Пушкина — 1833 Даль в течение12
недель кочевал между казацкими станицами и казахскими аулами, записывал песни и сказания, одним из первых изучал казахские эпосы и знакомил Россию со степью в рассказах «Майна», «Бикей и Мауляна». Пользовался огромным уважением за свою честность и интерес к краю. Акын Махамбет Утемисов писал оренбургскому генерал-губернатору Перовскому — «…пришли праведных чиновников, которые бы вникли в бедственное положение… Особенно мы желаем, чтобы жалобы наши были исследованы господином подполковником Далем»
Поэт Василий Андреевич Жуковский сопровождал своего воспитанника, наследника престола, будущего императора Александра II при его визите в 1837 году. Интересно, что Даль, также бывший в поездке с цесаревичем, записал слова одной старой казачки — «царского племени не видывали от самого от государя Петра Федоровича…»
Лев Николаевич Толстой гостил в 1862 году у своего товарища по Севастополю наказного атамана А. Д. Столыпина, отца будущего реформатора, по впечатлениям от поездки написал повесть «Казаки»