1. Навчальна дисципліна «історія України» в контексті теорії локальних цивілізацій та європейської традиції. 2. Цивілізоване життя на теренах України і всієї Європи в добу античності.
3. Русь-Україна ІХ – середини ХІV ст. в умовах цивілізаційних геополітичних впливів.
4. Русь-Україна і Східна Римська імперія (Візантія): історія відносин і взаємовпливів.
5. Руські князівства у складі Великого князівства Литовського.
6. Русини і Річ Посполита: проблема «дітей» і «мачухи».
7. Церковне питання в середньовічній і ранньомодерній Русі: європейський контекст (до середини ХVII ст.)
8. Козацтво як європейський (цивілізаційний) історичний феномен.
9. Козацькі війни на євразійському геополітичному просторі.
10. Хмельниччина. Творення козацької нації та держави: міжнародний вимір.
11. Руїна: козацькі традиції в умовах інкорпорації українських земель.
12. Коліївщина як останній спалах українського козацтва ранньомодерної Європи.
13. Геополітичні зміни в Східній Європі останньої третини ХVIII ст., їхні наслідки для України.
14. Реформи Марії Терезії, Йосифа ІІ та політика Катерини ІІ на українських землях: порівняльна характеристика.
15. Соціально-економічна модернізація середини ХІХ – початку ХХ ст.: сутність, тенденції, відмінності досвіду України й решту європейських країн.
16. Українське національне пробудження «довгого» ХІХ ст. як аспект загальноєвропейської модернізації.
17. Український рух початку ХХ ст. : національний і європейський досвід.
18. Революція 1917–1921 рр. у контексті європейських процесів першої половини ХХ ст.
19. Тоталітаризм ХХ ст. у Європі, його типологія та вплив на Україну.
20. Більшовицький режим (сталінщина) в Україні, його політика та наслідки.
21. Друга світова війна на європейському континенті – реалії, міфи й уроки історії.
22. Україна в період загальної кризи совєтської політичної системи (середина 1940-х – початок 1991 рр.).
23. Україна на шляху проголошення та ствердження державної незалежності (1990 і).
24. Українці в пошуках власної ідентичності перших десятиліть ХХІ ст.: епоха «революцій» та «контрреволюцій».
25. Мінливість геополітичних пріоритетів новітньої історії України: від багатовекторності до євроінтеграції.
2) Восстание К.А. Булавина. 1707-1708(9)гг Причины: ограничение самоуправления у казаков, эксплуатация( жестокая) людей на строительстве кораблей, а также для розыска беглых . Результаты: гибель Булавина, подготовленная богатыми казаками. Оставшись без вождя, восстание потерпело поражение.3) Башкирское восстание. 1705-1711г Причины: в Уфу прибыли сборщики налогов, к тому же. был объявлен призыв на воинскую службу и введены бессмысленные налоги на карие и серые глаза, обида на ущемление национальных интересов. Результаты: подавлено ( 1711)
4) Религиозные выступления. 1716 гг. Причины: запрет на избрание на общественные должности, подати почти в двойном размере, непризнание браков по нац. традициям, эксплуатация при строительстве предприятий Результат: самосожжения, локальные бунты.5) Выступления работных людей. 1720-1722 гг. Причины : тяжелые условия труда,отрыв от семьи. Результат: труженики пишут челобитную на руководителя завода, обратились к царю, когда он приезжал смотреть мануфактуры.
В начале 17 века на Руси наступило время великой смуты. После смерти царя Ивана IV Грозного престол перешел к его единственному живому сыну Федору Иоанновичу. Однако он мало интересовался царствованием и больше времени проводил в молитвах и общении с монахами.
Старший брат Федора - Иван был убит ударом отца посохом по голове. Младший - Дмитрий был сослан с матерью в Углич, где ещё ребенком погиб при загадочных обстоятельствах.
В итоге Федор Иоаннович правил недолго, и наследников после себя не оставил.
Таким образом закончилась династия Рюриковичей, которая правила страной со времен её основания. Народ был в смятении, ведь царский трон пустовал, а посадить на него было некого.
В царских кругах тоже настали тяжелые времена, так как борьба за царствование разыгралась не на шутку. Этим и воспользовались в скором времени сначала Лжедмитрий Первый, а затем и Лжедмитрий Второй. Оба они, полагаясь на свою хитрость и на наивность русского народа, пытались выдать себя за чудом выжившего сына Ивана Грозного - Дмитрия.
Их обоих поддержали польские правители взамен на русские территории. Лжедмитрий Первый правил страной в течение года, однако потом его замысел был раскрыт. Лжедмитрий Второй не дошел до Москвы и потерпел поражение на Тушинском поле.