1. Оцените утверждения, отметьте свой вариант ответа «+» напротив
каждого утверждения.
Содержание информации
Верно Неверно
В тасть Хана и его полномочия заключались только в решении зада
внутренней стабильности, религиозных, гражданских,
амнистративных и военных во и не рас на
регулирование взаимоотношений государства с другими странами.
Султаны были правителями родов и племен улусов. Администрация и
Руководство, войска на территории улусов были в руках султанов.
По сложившейся традиции биям, выносящим приговор. за
рассмотренные дела предоставлялось право брать весь скот и
мущество с ответчика.
Ханы и султаны всегда считались с интересами батыров, их ролью в
кочевом обществе.
Подвиги батыров степные певцы-импровизаторы – акыны​

Присоединение к росси народов, населявших восточную сибирь, происходило в основном на протяжении первой половины 17 века. окраинные территории на юге, востоке и северо-востоке сибири вошли в состав россии во второй половине 17 века, а камчатка и прилегающие к ней острова – в самом конце 17 – первой половине 18 века. присоединение восточной сибири началось с северной части бассейна енисея. во второй половине 16 века промышленники из стали проникать в обскую губу и далее по р. тазу в низовья енисея. целые поколения промышленников были связаны с пушным промыслом в енисейском крае. они основывали многочисленные зимовья, служившие опорно-перевалочными пунктами, устанавливали связи с местными жителями. в 1601 году на р. таз был основан г. мангазея, ставший административным и торгово-перевалочным пунктом. в 30-х годах 17 века в мангазее зимовало до тысячи промышленников, готовившихся к очередному сезону. постепенно местное население стало платить ясак правительству, что означало вхождение этих территорий в состав россии. по мере удаления на восток в 30-х годах 17 века основных районов пушного промысла мангазея стала терять свое значение. в первое десятилетие 17 века проникали и в бассейн среднего течения енисея. присоединение этих районов тормозилось некоторым сопротивлением со стороны местных князцов, которые сами собирали дань с местного населения. в 1628 году был основан красноярский острог, который стал основным оплотом на юге енисейского края. подавляющая часть населения енисейского края сложилась в результате стихийного народного переселения. к 1719 году в енисейском уезде насчитывалось 120 деревень, а общая численность населения составляла 18 тысяч человек. центром стал енисейский острог, основанный в 1619 году. заселение и освоение красноярского уезда сильно задерживалось из-за борьбы с киргизскими, тубинскими князьцами и джунгарами. в 1702 году джунгарский хан переселил значительную часть енисейских киргизов их абаканских степей долину р. или. оставшиеся аборигены составили, затем основу ханства и вошли в состав государства. постройка абаканского (1707год) и саянского (1709 год) острогов окончательно обеспечили безопасность и местному населению енисейского края. впервые в якутию промышленники проникли в 20-х годах 17 века из мангазеи. вслед за ними сюда пришли служилые люди и начали объясачивать местное население, что вызвало сопротивление. в 1632 году бекетов поставил на р. лена острог. в 1643 году его перенести на новое место в 70 верстах от старого и назвали якутском. но постепенно борьба с прекратилась, т. к. якуты убедились в выгодности мирных связей с населением. к середине 17 века завершилось, в основном, вхождение якутска в состав государства. двигаясь по лене, люди в 1633 году вышли к ледовитому океану и следуя морским путем на восток, открыли юкагирскую землю. одновременно были открыты и сухопутные пути. в 40-х годах 17 века землепроходцы проникли на колыму. и наконец в 1648 году был совершен знаменитый поход с. дежнева и ф. попова, в результате которого впервые обогнули крайнюю северо-восточную оконечность азиатского континента, открыв пролив, разделяющий его с америкой. продвижение от лены на восток началось еще в процессе присоединения якутии. впервые к берегам охотского моря вышел с группой казаков и. москвитин. из-за климатических и природных условий на большей части якутии освоение носило промысловый характер. с упадком соболиных промыслов промышленники стали уходить из якутии. в 1697-1699 годах в. в. атласов прошел весь камчатский полуостров, и составили его и этнографическое описание. 

Народження і юність Геракла. За давніми переказами, Геракл народився від Зевса і прекрасної Алкмени — дружини царя Амфітріона. Гера, дружина Зевса нена­виділа Алкмену, тому почала переслідувати Геракла, і його нещас­тя почалися з першого ж дня його народження.

Народився Геракл у Фівах. Зевс вирішив зробити його безсмерт­ним. Гера дала йому свої груди, і крапля її молока зробила його без­смертним. Але довідавшись, кого вона годує грудьми, Гера негайно відняла дитину від грудей, і бризнуло трохи її молока на небо. Там виникла світла смуга, яку люди назвали Чумацьким Шляхом. Роз­гнівана Гера наслала на Геракла дві великі отруйні змії; вони обви­лися навколо шиї дитини. Але Геракл підвів голову, схопив рука­ми обидві змії і задушив. Коли покликали віщуна, щоб довідатися про долю дитини, той оголосив, що Геракл здійснить великі подви­ги, знищить на землі і на морі багато чудовиськ і уб’є чимало злих і гордовитих людей, а всіх, хто буде стояти на його шляху, перемага­тиме. Наприкінці свого життя він насолодиться спокоєм, здобуде безсмертя і вічну юність, візьме собі за дружину квітучу Гебу, і ве­сілля святкуватимуть вони на Олімпі, у чертогах Зевса.

Гераклу дали виховання, гідне героя. Але одного разу Геракл убив учителя гри на лірі. Це було справедливо, — тому Геракла ви­правдали на суді. Але цар Амфітріон вигнав його з міста і відправив його пасти свої череди на гірських пасовищах Кіферона. Там Геракл виріс, загартувався і став красивим юнаком. Він перевершував усіх своїм величезним зростом і силою, і в ньому легко можна було впізнати Зевсового сина. Він був кращим стрільцем з лука, і ніхто не міг так спритно і влучно кидати списа, як він.

Коли Гераклу було вісімнадцять років він убив страшного кіфе- ронського лева, що не раз спускався в долину і пожирав биків його батька. Шкуру вбитого лева з того часу Геракл носив на спині, а ле­вова паща була йому шоломом.

Це був перший подвиг, здійснений Гераклом.

Авгієві стайні

Геракл повинен був за день почистити Авгієві стайні і скотарні. Авгій був сином осяйного Геліоса і царем Еліди, відомий значним багатством, отриманим у спадщину від батька. Незліченними, як хмари в небі, були його череди чудових биків і отари овець. У трьохсот биків шерсть на ногах була білою, як сніг, двісті були червони­ми, а дванадцять биків, присвячених Геліосу, були білі, неначе ле­беді, а один із них блищав, як зірка.

На величезній скотарні, де було три тисячі биків, за довгі роки зібралося стільки гною, що вважалося неможливим її очистити.

Геракл приступив до роботи і почав відводити убік річки Алфей і Пенею, потім він зруйнував у двох місцях стіни скотарні і провів через них канал. Вода завирувала бурхливим потоком і в один день винесла увесь гній на двір. Так Геракл виконав свою обіцянку. Про­те Авгій не погодився віддати за роботу обіцяну плату.

Тоді Геракл вирішив помститися Авгію. Зібравши велике військо, він вирушив з ним на Еліду; але племінники Авгія підсте­регли військо Геракла в засідці і розбили його. Сам Геракл у цей час хворів; після одужання він помстився своїм ворогам і завдав їм по­разки. Потім він знову повернувся в Еліду і, взявши місто, убив Авгія стрілою. Здобувши перемогу, він посадив на священному полі на честь Зевса маслинові дерева, приніс жертви дванадцятьом олім­пійським богам і богу річки Алфеєві та заснував Олімпійські ігри.

Потім він знищив царя Нелея, який допомагав Авгію; боровся проти Ареса й Гери; бив палицею по тризубцю Посейдона і с