1) Восстание 10 августа 1792 2) Переворо́т 18 брюме́ра (фр. Coup d'État du 18 brumaire) — государственный переворот во Франции, состоявшийся 18 брюмера VIII года Республики (9 ноября 1799 года по Григорианскому календарю), в результате которого была лишена власти Директория, разогнан парламент (Совет пятисот и Совет старейшин) и был установлен новый политический режим во главе с Наполеоном Бонапартом[1]. 3)Казнь Людовика XVI на гильотине — одно из центральных событий Французской революции, которое состоялась 21 января 1793 года в 10:22 на площади Революции (бывшей площади Людовика XV, переименованной в 1795 году в площадь Согласия) в Париже. Казнь была произведена Шарлем Анри Сансоном, тогдашним верховным палачом Первой Французской республики, который ранее был королевским палачом при Людовике.
4)Взя́тие Басти́лии (фр. Prise de la Bastille) — один из центральных эпизодов Великой французской революции, штурм крепости-тюрьмы Бастилия 14 июля 1789 года.
Крепость построена в 1382 году. Она должна была служить укреплением на подступах к столице. Вскоре она стала выполнять функции тюрьмы, преимущественно для политических заключённых. За 400 лет среди узников Бастилии было немало знаменитых личностей. Для многих поколений французов крепость была символом всевластия королей. К 1780 году тюрьма практически перестала использоваться.
5)ермидорианский переворот — государственный переворот, произошедший 27 июля 1794 года (9 термидора II года по республиканскому календарю) во Франции и ставший одним из ключевых событий Великой французской революции.
Привёл к аресту и казни Максимилиана Робеспьера и его сторонников. Положил конец эпохе террора, а заодно и революционных преобразований. Открыл период Термидорианской реакции
6)Деклара́ция прав челове́ка и граждани́на (фр. Déclaration des Droits de l'Homme et du Citoyen) — важнейший документ Великой французской революции, определяющий индивидуальные права человека. Декларация была принята Национальным учредительным собранием (фр. Assemblée nationale constituante) 26 августа 1789 года. В основу идей Декларации прав человека и гражданина положена концепция равноправия и свободы, принадлежащей каждому от рождения. Естественными правами человека и гражданина объявлялись свобода личности, свобода слова, свобода убеждений, право на сопротивление угнетению.
7)Директория (фр. Directoire) — правительство первой Французской республики по конституции III года, принятой Национальным конвентом в 1795 году во время последнего периода Великой Французской революции с 26 октября 1795 (4 брюмера IV года) до 9 ноября 1799 (18 брюмера VIII года). Исполнительная власть Директории состояла из пяти директоров Исполнительной Директории (фр. Directoire exécutif) и законодательная власть (фр. Corps Législatif) из двух палат — Совета старейшин (фр. Conseil des Anciens) и Совета пятисот (фр. Conseil des Cinq-Cents).
Объяснение:
8)Осада Тулона — эпизод революционных войн Франции, с которого началась карьера Наполеона Бонапарта.
Після трьох поділів Польщі частина західноукраїнських земель опинилася у складі імперії австрійських Габсбургів. В адміністративному відношенні вони належали до різних частин імперії. Переважна більшість західних українців жили в Галичині, об'єднаній з польськими територіями, Закарпаття належало Угорському королівству, а Північна Буковина виділялася в окрему адміністративну одиницю.
У Галичині українці та поляки складали приблизно по 40 % населення, причому українці населяли переважно Східну Галичину, а поляки - Західну. Ще 10 % населення Галичини було єврейським. Панівним класом тут були представники польської шляхти. У Буковині провідні позиції займали румунські бояри, а в Закарпатті - угорські поміщики. Переважна більшість українців у всіх трьох областях, підконтрольних Австрії, була сільським населенням.
Селяни в Західній Україні завжди жили досить бідно, і це положення не змінилося після входження західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії. Відсутність розвиненої інфраструктури, примітивна ручна праця, низька агротехнічна культура негативно позначалися на врожайності, яка тут була у декілька разів нижча, ніж в Австрії та Чехії. Нерідко траплялися голодні роки, коли населення частково вимирало. Австрійська влада розглядала Західну Україну як віддалену провінцію, що поставляла деякі види сировини і служила ринком збуту товарів із центральних областей. Проте реформи, проведені австрійським імператором Йосипом II, торкнулися і західно-українських земель.
У 1781 - 1782 рр. австрійське законодавство оголосило селян особисто вільними, обмежило розмір панщини до 30 днів на рік, забороняло збільшення поміщицьких земель за рахунок "прирізання" селянських наділів, встановлювало певні юридичні права для селян. Крім того, влада намагалася підняти рівень аграрної культури на цих територіях, підтримувала розвиток ремесла і торгівлі, ввела нову систему управління містами. Зміни торкнулися й українського греко-католицького духовенства, яке зрівнювалося у правах із католиками. Церква була підпорядкована державі, а священники прирівнювалися до державних службовців.
Австрійська буржуазна революція 1848 р. призвела до повного скасування панщини і пожвавлення політичного життя на західноукраїнських землях. У квітні 1848 р . поляки у Львові створили свій політичний орган - Центральну раду народову і почали формувати загони Національної гвардії. 2 травня 1848 р. також у Львові була створена і перша українська політична організація - Головна руська рада, основною вимогою якої був поділ Галичини на польську і українську частини з окремими адміністраціями. Емблемою цієї організації став відроджений герб галицько-волинських князів - золотий лев на блакитному щиті, був затверджений жовто-блакитний прапор, як національний стяг українського народу.
Віденська адміністрація не підтримала вимог західних українців, обмеживши їх діяльність сферою культури. У листопаді 1848 р. у Львові почалися озброєні зіткнення між австрійськими військами і польськими загонами Національної гвардії. Австрійці, розгромивши польський рух, перестали підтримувати й українські організації, які незабаром припинили своє існування.
1) Восстание 10 августа 1792 2) Переворо́т 18 брюме́ра (фр. Coup d'État du 18 brumaire) — государственный переворот во Франции, состоявшийся 18 брюмера VIII года Республики (9 ноября 1799 года по Григорианскому календарю), в результате которого была лишена власти Директория, разогнан парламент (Совет пятисот и Совет старейшин) и был установлен новый политический режим во главе с Наполеоном Бонапартом[1]. 3)Казнь Людовика XVI на гильотине — одно из центральных событий Французской революции, которое состоялась 21 января 1793 года в 10:22 на площади Революции (бывшей площади Людовика XV, переименованной в 1795 году в площадь Согласия) в Париже. Казнь была произведена Шарлем Анри Сансоном, тогдашним верховным палачом Первой Французской республики, который ранее был королевским палачом при Людовике.
4)Взя́тие Басти́лии (фр. Prise de la Bastille) — один из центральных эпизодов Великой французской революции, штурм крепости-тюрьмы Бастилия 14 июля 1789 года.
Крепость построена в 1382 году. Она должна была служить укреплением на подступах к столице. Вскоре она стала выполнять функции тюрьмы, преимущественно для политических заключённых. За 400 лет среди узников Бастилии было немало знаменитых личностей. Для многих поколений французов крепость была символом всевластия королей. К 1780 году тюрьма практически перестала использоваться.
5)ермидорианский переворот — государственный переворот, произошедший 27 июля 1794 года (9 термидора II года по республиканскому календарю) во Франции и ставший одним из ключевых событий Великой французской революции.
Привёл к аресту и казни Максимилиана Робеспьера и его сторонников. Положил конец эпохе террора, а заодно и революционных преобразований. Открыл период Термидорианской реакции
6)Деклара́ция прав челове́ка и граждани́на (фр. Déclaration des Droits de l'Homme et du Citoyen) — важнейший документ Великой французской революции, определяющий индивидуальные права человека. Декларация была принята Национальным учредительным собранием (фр. Assemblée nationale constituante) 26 августа 1789 года. В основу идей Декларации прав человека и гражданина положена концепция равноправия и свободы, принадлежащей каждому от рождения. Естественными правами человека и гражданина объявлялись свобода личности, свобода слова, свобода убеждений, право на сопротивление угнетению.
7)Директория (фр. Directoire) — правительство первой Французской республики по конституции III года, принятой Национальным конвентом в 1795 году во время последнего периода Великой Французской революции с 26 октября 1795 (4 брюмера IV года) до 9 ноября 1799 (18 брюмера VIII года). Исполнительная власть Директории состояла из пяти директоров Исполнительной Директории (фр. Directoire exécutif) и законодательная власть (фр. Corps Législatif) из двух палат — Совета старейшин (фр. Conseil des Anciens) и Совета пятисот (фр. Conseil des Cinq-Cents).
Объяснение:
8)Осада Тулона — эпизод революционных войн Франции, с которого началась карьера Наполеона Бонапарта.
Після трьох поділів Польщі частина західноукраїнських земель опинилася у складі імперії австрійських Габсбургів. В адміністративному відношенні вони належали до різних частин імперії. Переважна більшість західних українців жили в Галичині, об'єднаній з польськими територіями, Закарпаття належало Угорському королівству, а Північна Буковина виділялася в окрему адміністративну одиницю.
У Галичині українці та поляки складали приблизно по 40 % населення, причому українці населяли переважно Східну Галичину, а поляки - Західну. Ще 10 % населення Галичини було єврейським. Панівним класом тут були представники польської шляхти. У Буковині провідні позиції займали румунські бояри, а в Закарпатті - угорські поміщики. Переважна більшість українців у всіх трьох областях, підконтрольних Австрії, була сільським населенням.
Селяни в Західній Україні завжди жили досить бідно, і це положення не змінилося після входження західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії. Відсутність розвиненої інфраструктури, примітивна ручна праця, низька агротехнічна культура негативно позначалися на врожайності, яка тут була у декілька разів нижча, ніж в Австрії та Чехії. Нерідко траплялися голодні роки, коли населення частково вимирало. Австрійська влада розглядала Західну Україну як віддалену провінцію, що поставляла деякі види сировини і служила ринком збуту товарів із центральних областей. Проте реформи, проведені австрійським імператором Йосипом II, торкнулися і західно-українських земель.
У 1781 - 1782 рр. австрійське законодавство оголосило селян особисто вільними, обмежило розмір панщини до 30 днів на рік, забороняло збільшення поміщицьких земель за рахунок "прирізання" селянських наділів, встановлювало певні юридичні права для селян. Крім того, влада намагалася підняти рівень аграрної культури на цих територіях, підтримувала розвиток ремесла і торгівлі, ввела нову систему управління містами. Зміни торкнулися й українського греко-католицького духовенства, яке зрівнювалося у правах із католиками. Церква була підпорядкована державі, а священники прирівнювалися до державних службовців.
Австрійська буржуазна революція 1848 р. призвела до повного скасування панщини і пожвавлення політичного життя на західноукраїнських землях. У квітні 1848 р . поляки у Львові створили свій політичний орган - Центральну раду народову і почали формувати загони Національної гвардії. 2 травня 1848 р. також у Львові була створена і перша українська політична організація - Головна руська рада, основною вимогою якої був поділ Галичини на польську і українську частини з окремими адміністраціями. Емблемою цієї організації став відроджений герб галицько-волинських князів - золотий лев на блакитному щиті, був затверджений жовто-блакитний прапор, як національний стяг українського народу.
Віденська адміністрація не підтримала вимог західних українців, обмеживши їх діяльність сферою культури. У листопаді 1848 р. у Львові почалися озброєні зіткнення між австрійськими військами і польськими загонами Національної гвардії. Австрійці, розгромивши польський рух, перестали підтримувати й українські організації, які незабаром припинили своє існування.