1. Охарактеризуйте первую (неолитическую) революцию в производстве. 2. В чем заключается задача машиностроения как отрасли промышленности? Расскажите
об эволюции приводов промышленного оборудования (от группового до
многомоторного).
3. Что такое «технологический процесс»? Что он в себя включает?
4. Что, по Вашему мнению, может содержать энергетическое устройство предприятия.
5. Дайте определение понятию «коэффициент закрепления операций». Определите тип
производства сборочного цеха, включающего 28 рабочих мест, если в цеху каждый
месяц производится 675 различных операций.
6. Перечислите признаки и расскажите о преимуществах поточного производства.
Рассчитайте оптимальное количество деталей в партии, если годовая программа выпуска
равна 1480 штук, запас деталей должен быть обеспечен на 7 дней, принять число
рабочих дней в году – 247.
7. Рассчитайте такт выпуска изделий, если годовая программа выпуска составляет 56000
штук, обработка ведется в три смены на металлорежущем станке массой 3245 кг.
8. В чём отличие производственных рабочих и инженерно-технических работников?
9. Рассчитайте численность обслуживающего вс персонала
механосборочного участка, работающего в две смены, если на участке 18 единиц
оборудования, норма обслуживания – 4 станка на одного вс рабочего,
коэффициент списочного состава на предприятии принят равным 1,3.
10. Приведите основные сведения из реферата, подготовленного Вами на тему «Личности в
истории машиностроения».
Вавилон в период своего расцвета представляет собой очень впечатляющее зрелище. Это самый большой и красивый город в мире с населением около 200 тысяч человек. Весь город обнесен множеством башен, соединенных стенами. Внешняя стена - длиной 8 км, внутренняя – 6 км.
Город окружен глубоким рвом, наполненным водой. Через реку Евфрат, построен мост, держащийся на восьми опорах из обожженного кирпича. Длина моста 123 метра, он соединяет две части города.
В город можно войти через любые из восьми ворот. Самые красивые ворота, ведущие к храму Бога Вавилона -Мардука (семиэтажный зиккурат), ворота богини Иштар. Они облицованы изразцами с изображением фантастических зверей.
Но самое яркое впечатление на меня произвели висячие сады на четырехъярусной башне дворца Навуходоносора. Это его подарок любимой жене – мидийской царевне, которая скучала по своим родным местам с зеленеющими горами и лесами. Висячие сады Семирамиды считаются одним их семи чудес света.
Відповідь:
Освіта
Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах , особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.
Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті) берестяні грамоти — у Звенигородці та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.
Літописання
Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом були об’єднані в єдиний твір.
Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.
Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.
Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літописця Данила Галицького (оповідає про події 1205—1258 рр.) і Волинського літопису (1258—1290 рр.). Літопис створений з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.[2]
Ідейно літопис був спрямований проти боярського свавілля руську зброю і Руську землю.
Архітектура
Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр. Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна будівля ма але водночас величний вигляд.
Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.),— зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.
У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також б облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.[3]
На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ—ХІІІ ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.
Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (ХІІІ ст.). Опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (за «Галицько-Волинським літописом»)
Образотворче мистецтво
Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.
Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті ХІІ ст. будуються храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.
У той же час фрески знаходять широке поширення в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними були розмальовані палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви.
Проте до нашого часу не збереглось жодної фрески, за винятком розпису Вірменського собору у Львові.
Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.)[5], у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.
Пояснення: