1. Опишите курганные памятники усуней.
2. Где были обнаружены остатки оросительных каналов?
3. Какими были постоянные жилища усуней?
4. Где было обнаружено первое поселение усуней?
5. Чем отличались усуньские могильники разных периодов?
6. Чем питались усуни?
7. Перечислите орудия труда усуней.
8. Где были найдены следы древних городищ усуней?
9. Как орощали свои поля усуни?
10. Сколько жилищ составляло аул усуней?
Смелые финикийские купцы не ограничились Средиземным морем, они ходили и в Атлантический океан, за Столпы Геркулесовы. (Так называли в древности Гибралтарский пролив или, собственно, две скалы, возвышающиеся на противоположных берегах. ) По Атлантическому океану они плавали на Британские острова, откуда вывозили олово; думают даже, что они достигали Балтийского моря, откуда с берегов Пруссии привозили янтарь, который древние народы ценили выше золота. Финикийцы ходили также и на юг от Гибраттарско-го пролива вдоль африканских берегов. Есть предположение, что один из египетских фараонов (Нехо) , имея на своей службе финикийских моряков, поручил им объехать всю Африку. Они отправились из Египта по Аравийскому заливу. Когда наступало дождливое время года, мореплаватели выходили на берег, строили себе хнжины, сеяли хлеб и дожидапись, пока он созреет, потом собирали его и плыли дальше. Таким образом, на третий год они благополучно достигли Средиземного моря и возвратились в Египет. Финикийские купцы не желали, чтобы другие по их следам ходили за Гибралтарский пролив, и старались путать их рассказами о страшных бурях, о морских чудовищах и других опасностях, которые будто бы ожидали мореплавателей в океане.
Финикийцы вели также и большую сухопутную торговлю. Она производилась караванами: товары навьючивали на верблюдов, которые потом длинной вереницей совершали переходы по степям. Финикийские торговцы ездили на север, в Армению, где покупали коней и невольников; с востока, из Вавилонии, они привозили шелк и вино; на юге, в Аравии, доставали золото и благовонную смолу, или ладан, который курился во время жертвоприношений. На финикийских мануфактурах выделывались искусные вещи из металлов, слоновой кости и черного дерева; из шерсти и шелка они изготовляли дорогие ткани. Особенно высоко ценились тогда ткани, окрашенные пурпуровой краской, которую финикийцы добывали из улиток особой породы.
1.Святославу Ігоревичу було лише три роки, коли він успадкував князівство від свого батька. До повноліття Святослава країною керувала його мати — княгиня Ольга. З дитинства він готувався стати воїном і присвятив цьому майже все життя.Повісті временних літ»
У рік 946. Ольга із сином Святославом зібрала воїв, багатьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли древляни насупротив.
І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був Святослав зовсім малим. І сказав воєвода Свенельд і кормилець Асмуд: «Князь уже почав. Ударимо, дружино, вслід за князем».
Із праці історика Льва Диякона
Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і яс-но-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою.
2.Східні походи Святослава
У 964 р. Святослав здійснив перший похід до межиріччя Оки й Волги, де підкорив в’ятичів і через їхню землю вирушив на Волзьку Булгарію.
Він захопив її столицю, приборкавши місцеві племена, та навесні 965 р. вступив на територію Хозарського каганату.
У головній битві на березі Волги, біля столиці каганату, міста Ітиля, Святослав спільно із союзними печенігами переміг хозар і повів військо вздовж берега Каспійського моря до узбережжя Азовського моря, через землі Північного Кавказу. Війська Святослава пройшли з боями, підкоривши місцеве населення. У гирлі річки Дон у 965 році війська Святослава захопили хозарське місто-фортецю Саркел, що контролювало перетин сухопутних і річкових торговельних шляхів з Азії в Європу. Після захоплення місто перейшло під владу Русі й стало називатися Біла Вежа.
У 966 р. Святослав від Саркела знову вийшов на землі в’ятичів, остаточно підкорив їх і наклав данину. Проте розгін Хозарії відкрив шлях на Русь наступу печенігів.
Балканські походи Святослава
У 968 р. на за візантійського імператора до воювати з Болгарією військо Святослава суходолом і човнами рушило до Дунаю на державу болгар. Його поява була несподіваною, і перша битва з болгарським військом принесла перемогу руській зброї. Русичі розгромили болгар під Доростолом і захопили 80 міст. Князь Святослав на підкорених землях зробив столицею місто Переяславець на Дунаї, де розмістилася «середина» його землі.
У той час у Києві перебували княгиня Ольга і троє синів Святослава. Навесні 969 р. степові кочовики печеніги вперше підійшли до Києва й осадили місто. Осадженим вдалося послати звістку про це в Переяславець. Святослав швидко зібрав військо і стрімко рушив до Києва. Печеніги не чекали цього і відступили.
У 969—970-х pp. Святослав вирушив у новий похід проти болгар і завоював землі та міста у Фракії та Македонії. Коли Святослав попередив візантійців, що йде на Константинополь, проти нього постало велике імперське військо. Саме за цих обставин і була проголошена князем промова до дружини, що увійшла в літопис.
Які думки, почуття викликає у вас промова Святослава? Якхарактери-зує Святослава його поведінка?
Промова Святослава з «Повісті временних літ»
«Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді самі подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
3.НЕ ЗНАЮ