Аттила, долгое время бывший союзником если не Западной Римской империи, то Флавия Аэция, сосредоточившего в своих руках власть в государстве, внезапно двинулся в Италию. Вождь гуннов, по сути, был таким же императорам как Валентиниан III, правивший Римом, за тем исключением, что над Аттилой не проводили специальной церемонии. Он подмял под себя огромные владения в сердце Европе и к 451 году созрел для того, чтобы расширить свою вотчину. В поход на Италию он двинулся кружным путем — через Галлию. Готский историк Иордан оценивает численность войска Аттилы в нереальные полмиллиона человек. Гунны предали Галлию огню и мечу, уничтожая один город за другим. Уцелеть, правда, удалось крошечному поселению, которое позже стало Парижем. В тот момент поселение это было мало и незначительно, не представляя интереса для завоевателей. Пока Аттила шел на Рим, Флавий Аэций собирал верные ему силы, чтобы вступить в схватку с бывшим союзником. Использовав вторжение гуннов как предлог, он привлек на свою сторону вестготов, заключив с ними временный альянс против общего врага.
Після смерті Скоропадського почалася завзята боротьба старшини на чолі з Полуботком за владу. У 1723 року запорозькі козаки, під начальством Голіцина, для захисту Росії від набігів, виступили в похід до Буцького броду. Під час стоянки табором на річці Коломаці, головним чином за сприяння командира Миргородського полку (миргородського полковника) Апостола, були написані чолобитні про скасування зборів і про обрання народом гетьмана, відіслані до Глухова, в колегію, а звідти відправлені в Санкт-Петербург. Ці Коломацькі чолобитні здивували Петра Великого. Петро Великий направив людей, аби розслідувати всі обставини їх складання. Їх очолив А. І. Румянцев, з питанням чи дійсно народ брав участь в їх (чолобитних послань) складанні. Румянцев провів опитування місцевих жителів і привіз негативну відповідь, розкривши цілу мережу інтриг Полуботка та інших старшин. У травні 1723 року Полуботок був викликаний до Петербурга, де він подав чолобитну Петру I про скасування нових порядків, чим дуже розгнівав царя. Ба більше, були сфабриковані й інші справи проти Полуботка, зокрема про його таємний зв'язок із Пилипом Орликом, який був у вигнанні. Петро Великий велів ув’язнити Полуботка з товаришами в Петропавловську фортецю і провести слідство. Полуботок, в грудні 1724 року, помер в ув'язненні від хвороби, відмовившись від надісланого імператором лікаря.
Аттила, долгое время бывший союзником если не Западной Римской империи, то Флавия Аэция, сосредоточившего в своих руках власть в государстве, внезапно двинулся в Италию. Вождь гуннов, по сути, был таким же императорам как Валентиниан III, правивший Римом, за тем исключением, что над Аттилой не проводили специальной церемонии. Он подмял под себя огромные владения в сердце Европе и к 451 году созрел для того, чтобы расширить свою вотчину. В поход на Италию он двинулся кружным путем — через Галлию. Готский историк Иордан оценивает численность войска Аттилы в нереальные полмиллиона человек. Гунны предали Галлию огню и мечу, уничтожая один город за другим. Уцелеть, правда, удалось крошечному поселению, которое позже стало Парижем. В тот момент поселение это было мало и незначительно, не представляя интереса для завоевателей. Пока Аттила шел на Рим, Флавий Аэций собирал верные ему силы, чтобы вступить в схватку с бывшим союзником. Использовав вторжение гуннов как предлог, он привлек на свою сторону вестготов, заключив с ними временный альянс против общего врага.
Объяснение:
Через Коломацькі чолобитні
Объяснение:
Після смерті Скоропадського почалася завзята боротьба старшини на чолі з Полуботком за владу. У 1723 року запорозькі козаки, під начальством Голіцина, для захисту Росії від набігів, виступили в похід до Буцького броду. Під час стоянки табором на річці Коломаці, головним чином за сприяння командира Миргородського полку (миргородського полковника) Апостола, були написані чолобитні про скасування зборів і про обрання народом гетьмана, відіслані до Глухова, в колегію, а звідти відправлені в Санкт-Петербург. Ці Коломацькі чолобитні здивували Петра Великого. Петро Великий направив людей, аби розслідувати всі обставини їх складання. Їх очолив А. І. Румянцев, з питанням чи дійсно народ брав участь в їх (чолобитних послань) складанні. Румянцев провів опитування місцевих жителів і привіз негативну відповідь, розкривши цілу мережу інтриг Полуботка та інших старшин. У травні 1723 року Полуботок був викликаний до Петербурга, де він подав чолобитну Петру I про скасування нових порядків, чим дуже розгнівав царя. Ба більше, були сфабриковані й інші справи проти Полуботка, зокрема про його таємний зв'язок із Пилипом Орликом, який був у вигнанні. Петро Великий велів ув’язнити Полуботка з товаришами в Петропавловську фортецю і провести слідство. Полуботок, в грудні 1724 року, помер в ув'язненні від хвороби, відмовившись від надісланого імператором лікаря.